Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А.А. - Розділ 9 ПІДРИВАННЯ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА І ВАРТОСТІ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ПОСТЕКОНОМІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

Проблема ринкового господарства та його основної категорії — вартості — посідає чільне місце в економічній теорії. Первісна форма суспільного виробництва — натуральне господарство, за якого продукти праці задовольняють власні потреби виробника, його сім'ї чи роду. Натуральне господарство функціонувало мільйони років у первіснообщинному суспільстві. Із занепадом цього суспільства виникло товарне господарство. Проте натуральне виробництво залишалось панівним також в умовах рабовласницького та феодального суспільств. І рабовласницькі латифундії, і феодальні помістя жили в умовах внутрішнього, замкнутого руху створених продуктів. Товарне виробництво було важливою, однак все-таки додатковою формою. Тільки у процесі становлення капіталізму товарна форма господарства стає переважаючою, загальною.

Історичний характер товарного виробництва і вартості полягає також у тому, що воно постійно розвивається та змінюється. Розрізняють просте товарне виробництво, яке ґрунтується на власній праці, і капіталістичне товарне, основою котрого є експлуатація праці найманих робітників. Просте товарне виробництво визначають як мале, вироблені в ньому продукти обмінюють на ринку на потрібні для задоволення потреб виробника та його сім'ї. Сутність капіталістичного товарного виробництва полягає у спільній праці найманих робітників з метою отримання капіталістом, власником засобів виробництва, прибутку. Однією з головних відмінностей капіталістичного товарного виробництва від простого є перетворення робочої сили на товар, купівля і продаж робочої сили.

Багатовікова історія товарного виробництва і вартості переконливо свідчить про ефективність цієї форми організації суспільного виробництва. Спроби колишнього Союзу та низки інших країн обмежити сферу і механізми його дії, організувати виробництво на основі єдиного народногосподарського плану, тобто планове виробництво, виявилися недієздатними. Неефективність планової економіки призвела до того, що Радянський Союз, який переміг у війні Німеччину та Японію, відстав від них за рівнем виробництва ВВП на одну особу і рівнем життя, що спричинило відмову від плану і перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки. Понад п'ятнадцять років Україна здійснює реформування економіки, її ринкову трансформацію — роздержавлення і приватизацію державного майна, структурну перебудову тощо. Виправданим є той факт, що увага в економічній науці зосереджена на освоєнні та подальшій розробці теорії і практики ринкової економіки. Хоча раніше ми добре знали і гостро критикували недоліки ринкової економіки (економічні кризи, циклічність розвитку, безробіття, інфляція, нерівність у доходах та ін.), однак у процесі її практичного застосування виявилась навіть певна ейфорія щодо ринкового виробництва й обміну. Особливо це відобразилося у невиправданих сподіваннях на ринковий механізм, що начебто мав швидко розв'язати всі проблеми, а отже, у прагненнях зменшити втручання держави в господарське життя, що завдало значної шкоди економіці та посилило трансформаційну кризу і спад виробництва.

Нині склалася ситуація, коли в економічній науці вбачають тільки один бік справи, а саме: зростання товарного виробництва і ролі вартості в господарському житті. Ми вважаємо, що економіка потребує істотних змін, а сьогодення і майбутнє пов'язуємо з ринковими відносинами та ринковою економікою. "Практика економічного розвитку, — зазначають деякі автори, — потребує нової парадигми розвитку світової економіки... Загальна закономірність розвитку світової економіки — перехід до високотоварних форм обміну, інтернаціоналізації та глобалізації товарного виробництва".

Деякі вчені досить детально аналізують тенденції в розвитку товарного виробництва та вартості, добре розуміють історичний характер цієї форми організації суспільного виробництва ("товарна форма організації виробництва, що існувала не завжди і тому не може функціонувати постійно") та доходять висновку, що "загалом у сучасних умовах тенденція до розширення масштабів товарного виробництва переважає".

Слід зазначити, що ситуація у світовій економіці непроста. Розвинуті країни, на які припадає майже 15 % світового економічного потенціалу, досягли вищого, постіндустріального етапу цивілізаційного прогресу; в них відбуваються дуже активні процеси підривання товарного виробництва та вартості. Однак більшість країн, де проживає приблизно половина населення планети, залишається на індустріальній стадії розвитку, вони або переходять на ринкову економіку, або використовують її з метою поліпшення рівня економічного розвитку. У них справді збільшуються обсяги виробництва. Провідною є тенденція, властива розвинутим країнам: вони визначають шляхи цивілізаційного прогресу, яких мають дотримуватися також ті країни, котрі перебувають на індустріальному етапі. Тому ігнорування досвіду розвинутих країн не виправдане, а глибоке його вивчення та використання для розробки соціально-економічної політики є неодмінною умовою розвитку економіки.