Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - 2.1. Глобалізація та економічна взаємозалежність

Глобалізація та економічна взаємозалежність. Економічна інтеграція. Міжнародна торгівля. Міжнародна конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність підприємства (галузі). Конкурентоспроможність країни. Концепція порівняльної переваги. Інтернаціоналізація ланцюга поставок. Глобалізація і конкурентоспроможність. Політика екологічного регулювання. Рента в глобальному просторі.

2.1. Глобалізація та економічна взаємозалежність

Сьогодні жодна країна світу не є повністю економічно ізольованою, оскільки економіки країн є взаємопов'язаними у багатьох аспектах (зайнятість, рівні доходів і життя). Цей зв'язок набуває форми міжнародного руху товарів, послуг, трудових та інвестиційних ресурсів, технологій і навіть підприємств. Сьогодні не можна проводити національну економічну політику без урахування її впливу на економіки інших країн. Створення у 1950-х рр. Європейського Співтовариства (тепер відомого як Європейський Союз), підвищення у 1960-х ролі багатонаціональних корпорацій, а також посилення у 1970-х роках ринкової влади Організації країн - експортерів нафти (ОПЕК) на світовому нафтовому ринку привели до еволюції світового співтовариства у складну систему, що базується на зростанні ступеня взаємозалежності між країнами.

В останні роки характер глобальної економічної взаємозалежності став набагато складнішим. Замість акцентування уваги лише на економічних проблемах індустріальних країн сьогодні на світових конференціях визнаються та обговорюються проблеми і менш розвинутих країн, адже західні індустріальні країни покладаються на менш розвинуті країни у плані задоволення основної частини їх попиту на енергетичні й сировинні ресурси. Щоправда, ступінь такої залежності для різних країн є неоднаковим. Так, для європейських країн і Японії залежність від зарубіжних матеріально-енергетичних ресурсів є набагато вищою, ніж для Сполучених Штатів. З іншого боку, рівень життя у країнах, що розвиваються, значною мірою залежить від обсягів їх експорту в розвинуті країни.

З огляду на те, що світова економічна взаємозалежність є окладною, а її ефекти - нерівномірними, економічне співтовариство намагається налагодити міжнародне співробітництво. На різноманітних зустрічах і конференціях, присвячених глобальним економічним проблемам, обговорюються шляхи посилення співробітництва між індустріальними і менш розвинутими країнами. Останнім часом на бажання менш розвинутих країн щодо отримання більших вигід від міжнародної торгівлі та повноправної участі у різноманітних міжнародних інститутах вплинув глобальний економічний спад, причиною якого стали високі ціни на енергоносії.

Взаємозалежність між країнами також є сильною і в плані міжнародної заборгованості. Темпи економічного зростання (особливо у плані збільшення обсягів експорту промислових товарів) протягом 1970-х років у країнах, що розвиваються, вважалися дивовижними. Проте такий успіх в основному був досягнутий завдяки позикам, отриманим від розвинутих країн. Базуючись на занадто оптимістичних очікуваних надходженнях від експорту і відсоткових ставках, країни, що розвиваються, брали великі кредити для фінансування своєї політики зростання. Потім, внаслідок впливу світового економічного спаду на попит на експортні товари, високих відсоткових ставок і зниження цін на нафту, ці країни (зокрема, Аргентина і Мексика) мали здійснювати щорічні виплати основної суми боргу та відсотків, розмір яких перевищував їх грошові надходження від експорту товарів і послуг. Небажання країн-кредиторів продовжувати здійснювати кредитування у незмінних масштабах означало, що країнам-боржникам слід було знизити обсяги імпорту або збільшити обсяги експорту, незважаючи на світовий економічний спад. При цьому вважалося, що неспроможність виплатити зобов'язання могла призвести до серйозних наслідків для міжнародної фінансово-кредитної системи.

В останні роки економічна інтеграція країн стала настільки сильною, як ніколи раніше. Частки обсягів експорту та імпорту в національному продукті більшості розвинутих країн сягнули безпрецедентних рівнів, тоді як обсяги зарубіжних інвестицій і міжнародного кредитування розширювалися навіть більшими темпами, ніж обсяги світової торгівлі. Такі тісні економічні зв'язки, як правило, є взаємовигідними для торговельних партнерів, адже виробники у кожній країні зазнають ефектів спеціалізації та економії від великомасштабного виробництва. Крім того, населення певної країни може споживати більший асортимент продуктів за менших витрат порівняно із ситуацією відсутності торгівлі.

Проте на практиці не все так просто. Незважаючи на очевидні вигоди від розвитку міжнародної торгівлі, у більшості країн, у т. ч. і розвинутих, посилюються протекціоністські настрої (особливо в періоди зростання безробіття внаслідок економічного спаду). Більше того, уряди країн, що розвиваються, часто вважають, що система вільної торгівлі (пріоритет якої часто декларується розвинутими країнами) є руйнівною для країн, що розвиваються. їх аргументація зводиться до того факту, що протягом XX ст. ціни на експортні товари з країн, що розвиваються, зростали набагато меншими темпами порівняно зі зростанням цін на предмети їх імпорту.

Таким чином, останнім часом економічна взаємозалежність створила багато проблем, часто призводячи до сильного нерівномірного впливу на різні сектори всередині країн. Бізнес, робоча сила, інвестори і споживачі певної країни відчувають вплив змін економічних умов і торговельної політики в інших країнах. Сучасна світова економіка створює необхідність співробітництва на міжнародному рівні з метою вирішення відповідних проблем.