Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - Диференційована продукція

Фірми створюють власні переваги шляхом виробництва і маркетингу диференційованих продуктів. Такі продукти є результатом дослідницьких інновацій або значних маркетингових витрат, спрямованих на популяризацію торгової марки. Більше того, процес досліджень і маркетингу продовжує генерувати постійний потік нових диференційованих продуктів. Конкурентам буде важко і дорого копіювати такі продукти, а у разі спроби зробити це вони стикаються з проблемою часового лага. Розробивши диференційовані продукти для внутрішнього ринку, фірма може вирішити продавати їх по всьому світу. Це рішення узгоджується з бажанням максимізувати окупність значних дослідницьких і маркетингових витрат.

Конкуренція на внутрішньому ринку

Висококонкурентний внутрішній ринок може посилити конкурентну перевагу фірми порівняно з фірмами, розташованими на менш конкурентних внутрішніх ринках. Цей феномен ще відомий як діамант національної переваги, який має чотири складові (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Детермінанти національної конкурентної переваги

Успіх фірми в конкурентній боротьбі у певній галузі залежить частково від наявності факторів виробництва (землі, праці, капіталу і технології), які придатні для цієї галузі. Фірми у країнах, які є природно забезпеченими відповідними факторами або здатні їх створити, швидше за все, будуть конкурентоспроможними як всередині країни, так і потенційно за кордоном. Наприклад, добре освічена робоча сила на внутрішньому ринку створює конкурентну перевагу для фірм у певних високотехнологічних галузях.

Фірми, які мають вимогливих споживачів на внутрішньому ринку, здатні підвищувати свої вміння у сфері маркетингу, виробництва і контролю якості. Прикладом такого ринку є Японія.

Фірми в галузях, які оточені критичною масою пов'язаних галузей і постачальників, будуть більш конкурентоспроможними. Наприклад, електронні фірми, розташовані у технологічних центрах (наприклад, у районі затоки Сан-Франциско), оточені ефективними, творчими постачальниками та мають доступ до освітніх інститутів, які перебувають в авангарді знань.

Конкурентний внутрішній ринок змушує фірми настроювати свої операційні і контрольні стратегії на специфічну галузь чи середовище країни. Японські фірми навчились організовувати впровадження своїх відомих систем контролю запасів ^ивНп-Нте"1, Одним з ії ключових моментів є використання численних субпідрядників і постачальників, які мають стимул розміщуватися біля складальних заводів.

У деяких випадках внутрішні ринки не були великими чи конкурентними, проте багатонаціональні підприємства, розташовані там, все ж знайшли свої глобальні ринкові ніші, які заповнюють їх зарубіжні дочірні підприємства. Глобальна конкуренція в олігополістичних галузях заміщує внутрішню конкуренцію. Наприклад, у цю категорію потрапляють декілька багатонаціональних підприємств, розташованих у Скандинавії, Швейцарії і Нідерландах, зокрема: "Novo Nordisk"( Данія), "Norske Hydro" (Норвегія), "Nokia" (Фінляндія), "L.M. Ericsson" (Швеція), "Astra" (Швеція), "ABB" (Швеція/Швейцарія), "Roche Holding" (Швейцарія), "Royal Dutch Shell" (Нідерланди), "Unilever" (Нідерланди), "Philips" (Нідерланди).

У країнах, що розвиваються, також виникають перспективні багатонаціональні підприємства на нішових ринках, навіть незважаючи на відсутність конкуренції на внутрішніх ринках. Деякі з них є традиційними експортерами у природоресурсних галузях, зокрема нафтовій, сільськогосподарській, видобувній, проте вони перебувають у перехідному стані щодо набуття ними статусу багатонаціональних підприємств. Як правило, ці підприємства починають як зарубіжні торговельні дочірні підприємства, спільні підприємства і стратегічні альянси. Як приклади можна навести компанії "Petrobras" (Бразилія), "YFP" (Аргентина), "Сетех" (Мексика). До іншої категорії належать недавно приватизовані фірми у телекомунікаційній галузі. Прикладами є 'Telefonos de Mexico" (Мексика) і "Telebras" (Бразилія). Також деякі фірми починали як виробники комплектуючих для електронного обладнання, але перебувають у процесі переходу до зарубіжного виробництва. Прикладами є компанії "Samsung Electronics" (Корея) і "Acer Computer" (Тайвань).