Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - 2.3. Теорія суспільного вибору в економічній політиці

Концепція державної економічної політики ґрунтується на чотирьох елементах.

1. Аналіз стану економіки

З якого починається раціональна державна економічна політика. Аналіз проводять на конкретному господарському рівні, визначаючи вразливі місця в економіці країни, галузі, регіону, сфери, оцінюючи терміновість розв'язання проблем, альтернативні наслідки усунення або не усунення негативних явищ.

2. Аналіз цілей

Він починається з окреслення всіх можливих цілей взагалі, з так званої каталогізації цілей. Потім дається характеристика кожної цілі: її відносять до попередніх, проміжних або кінцевих, кількісних або якісних, короткострокових або середньострокових цілей. Деякі цілі можуть одночасно мати різні характеристики; у цьому разі потрібно виокремити головні з них з огляду на сучасну ситуацію. Завершується аналіз побудовою дерева цілей - динамічної системи ієрархії, підпорядкування цілей, тимчасового розподілу їх за рангами та формулювання перспектив переміщення цілей у середині дерева.

3. Аналіз відповідності інтересам системи

Найважливіше питання, відповідь на яке принципово впливає на формування концепції державної економічної політики, таке: наскільки принципи ринкової економіки є недоторканною цінністю, якою мірою від них можна відступати за збереження панування цих принципів для їх же порятунку. Питання це надзвичайно важливе, оскільки від нього залежать можливості застосування адміністративних засобів регулювання, державного програмування, націоналізації і розвитку державного сектора.

4. Аналіз застосування інструментів державного регулювання

Сюди відносять з'ясування умов застосовуваності окремих регулюючих важелів, їх відповідності цілям, сумісності окремих важелів, побічних ефектів їх застосування, ефективності важелів регулювання і достатності обґрунтування необхідності їх застосування.

Концепція державної економічної політики не може мати безконфліктного характеру, оскільки кожна регулююча акція неминуче зачіпає чиїсь інтереси, змінює мотивацію господарської поведінки суб'єктів. Тому концепція, що розробляється, має враховувати, які групи господарських суб'єктів виграють, а які зазнають збитків від здійснення цієї концепції, як зміняться відносини між господарськими групами за інтересами, які нові проблеми можуть виникнути і як вони відіб'ються на соціально-політичному або економічному становищі країни.

Формування і реалізація державної економічної політики передбачають чотири етапи або, як іноді називають цей процес, "політичний цикл" що складається з декількох послідовних дій.

1-й етап - визначення суспільних проблем і цілей політики (ініціювання політики).

2-й етап - розробка і оприлюднення державної економічної політики (формування політики).

3-й етап - здійснення і моніторинг державної економічної політики (здійснення політики).

4-й етап - оцінка і коригування державної економічної політики (оцінка політики).

Якщо розглядати даний процес з погляду взаємозв'язку суспільних проблем і держави, то на першому етапі держава повинна визначити ці проблеми (проблеми для держави), на другому етапі - розробити стратегію і план їх рішення, а також законодавчо закріпити (легітимізувати) політику, на третьому етапі - здійснити заходи щодо розв'язання цих проблем (держава для проблем), а на заключному етапі - оцінити результати і намітити свої майбутні дії (програма для держави). Зміст і результати кожного етапу наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Зміст і результати етапів формування і реалізації державної економічної політики

Модель "зверху - вниз", коли рішення ухвалюються на вищих рівнях управління, а потім доводяться до нижніх рівнів і конкретних виконавців, які відіграють пасивну роль І є простими виконавцями.

Модель "знизу - вгору", при якій формування політики починається з нижніх структур державного управління, активно залучаються громадські організації, що беруть участь у розробці і реалізації різних програм і проектів. На основі їхніх пропозицій розробляється цілісна державна економічна політика.

"Змішана" модель об'єднує ці два підходи, коли існує механізм залучення до розробки політики державних службовців при сильному централізованому управлінні. Загальну схему розвитку державної економічної політики подано на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Схема розвитку державної економічної політики

Однак при будь-яких моделях і типах державної економічної політики її результативність багато в чому залежить від того, в якій мірі органи державного управління слідують основоположним адміністративним цінностям, характерним для демократичних держав, до яких відносяться: надійність, прозорість, підзвітність, адаптованість, ефективність.

Існує декілька теоретичних підходів до вивчення державної економічної політики, що дозволяють з різних позицій і точок зору провести загальний аналіз державної економічної політики. Всі вони дають певну систему координат, яка необхідна як відправна точка для будь-якого наукового дослідження діяльності органів державної влади по виробленню політичної лінії в даній суспільній сфері. Основні з цих підходів представлені такими школами.

1. Інституціоналізм, який розглядає державну економічну політику як результат діяльності державних інститутів - уряду, парламенту та інших інституцій, що використовують певні адміністративні процедури.

2. Концепція політичного процесу, яка представляє державну економічну політику як результат політичної діяльності, що має фіксовані рівні і етапи (визначення проблем, постановка цілей, формування політики, легітимація, виконання, оцінка і моніторинг) у процесі вирішення певних проблем.

3. Теорія груп, що оцінює державну економічну політику як результат групової боротьби, конфлікту між різними групами в суспільстві і уряді і пошуку консенсусу з конкретних питань політики.

4. Теорія раціоналізму, котра розглядає державну економічну політику як результат діяльності щодо досягнення оптимальних суспільних цілей на основі розроблених технологій управління.

5. Теорія гри, що передбачає реалізацію державної економічної політики як раціональний вибір у конкурентній боротьбі двох найвпливовіших сторін у суспільстві або уряді.

6. Теорія суспільного вибору, відповідно до якої державна політика здійснюється як результат діяльності індивідів на основі усвідомлення власних інтересів і прийняття відповідних рішень, яке повинно принести їм певну вигоду.

7. Теорія відкритих систем, котра передбачає, що державна економічна політика є результатом відповіді політичної системи на запити і потреби відповідних структур і чинників зовнішнього середовища.

Теорію суспільного вибору називають "новою політичною економією" оскільки вона вивчає політичний механізм формування макроекономічних рішень. Критикуючи кейнсіанців, представники цієї теорії поставили під сумнів ефективність державного втручання в економіку. Послідовно використовуючи принципи класичного лібералізму і методи мікроекономічного аналізу, вони зробили об'єктом аналізу не вплив грошово кредитних і фінансових заходів на економіку, а сам процес ухвалення урядових рішень. У своїй Нобелівській лекції Дж. Бьюкенен сформулював три основні передумови, на які спирається теорія суспільного вибору: методологічний індивідуалізм, концепція "економічної людини" і аналіз політики як процесу обміну.

Прихильники теорії суспільного вибору розглядають політичний ринок аналогічно з товарним. Держава - це арена конкуренції людей за вплив на прийняття рішень, за доступ до розподілу ресурсів, за місця на ієрархічних сходах. Однак держава - це ринок особливого роду. Його учасники мають незвичайні права власності: виборці можуть вибирати представників до вищих органів держави, депутати - ухвалювати закони, чиновники - стежити за їх виконанням. Виборці і політики трактуються як індивіди, що обмінюються голосами і передвиборними обіцянками. Основними сферами аналізу теорії, яка нас цікавить, є при цьому сам виборчий процес, діяльність депутатів, теорія бюрократії, політика державного регулювання.