Ускладнення розвитку економіки та її тісне переплетіння з іншими сферами людської діяльності вимагають синтезу методологічних прийомів різноманітних наук. Особливість економічної науки полягає у тому, що кожна економічна школа висуває своє трактування цілей, що супроводжується й відповідною поведінкою. Так, представники ліберального напряму на перший план висувають максимізацію задоволення індивідуальних потреб, інші школи ставлять як мету економічної поведінки забезпечення життя, що відповідає уявленню про людську гідність. Марксизм узагалі ставив питання про досягнення найбільшого задоволення потреб усього населення, що отримало форму адміністративно-розподільних моделей економіки. Можна зробити висновок, що залежно від цілей суспільства визначається й економічна поведінка індивідів, уся система взаємовідносин між ними.
Високий рівень абстрактності раціональної моделі людини, прийнятої в економічній теорії та її відносна незалежність від реальних чинників господарської поведінки є сьогодні важливою методологічною проблемою. Співвідношення теорії та господарської практики завжди було складним аспектом в економічній науці. Ринковий фундаменталізм Сміта та психологічна школа маржиналізму характеризують окремі сторони поведінки індивідуума періоду вільної конкуренції більш, ніж столітньої давнини, використання методології яких не дозволяє пояснити сучасні особливості та відмінності мікро- та макроекономічного розвитку національних економік, темпи економічного зростання, рівень споживання тощо.
Еволюція суспільної думки містить цілу низку методологічних засад, що визначають концепцію розуміння суспільства. Так, перший революційний крок у цьому напрямі було зроблено у XV-XVI ст., коли приватна власність визначалась як головний чинник і гарант незмінності прав людини, а приватновласницькі відносини стали визначальним чинником усієї економічної системи.18 Приватний інтерес людини стає вихідним методологічним пунктом різноманітних економічних шкіл.
Виникнення марксизму як економічного вчення сформувало нову методологічну парадигму, що передбачала можливість побудови нового суспільства на засадах суспільної власності. Свою концепцію марксизм побудував на діалектичних принципах, що дало змогу пояснити сутність суспільства як суперечливої історичної та внутрішньо цілісної системи. Використовуючи власну методологію, марксизм обґрунтував соціальні суперечності у розвитку капіталізму І його історичність, необхідність зміни суспільно-економічної формації.
М. Вебер обґрунтував теорію рівнозначності матеріальних і духовних чинників у суспільному розвитку. Дослідник ставить в один методологічний ряд економічний, політичний, культурний, освітній, релігійний та інші аспекти. Ні матеріальні інтереси, ні ідеї, на думку М. Вебера, не існують ізольовано, одне потребує іншого як доповнення й довершення.
Активне втручання держави в економіку у другій половині XX ст, глобальна трансформація економіки у постсоціалістичних країнах та різного роду фінансові махінації сучасності висувають на передній план методологічну проблему ролі об'єктивного та суб'єктивного у розвиткові економіки. Методологічно адекватною системою поглядів на сучасний суспільний розвиток є такі, що неодмінно мають ураховувати ідеї "соціальної злагоди" (Конфуцій), "вічного миру" (І. Кант) та "раціонального соціуму" (М. Вебер). Генезис зазначених методологічних напрямів, їх творче, а не механічне використання для аналізу сучасної економіки повинні стати теоретичним підґрунтям побудови досконалої моделі сучасної держави в Україні та формування соціальної ринкової економіки.
Дослідження економічної політики слід здійснювати з урахуванням теоретичних і практичних основ фундаментальних та прикладних дисциплін, окремі положення яких визначально чи опосередковано впливають при опрацюванні обраної проблематики. З метою комплексного та всебічного аналізу використані положення економічного та гуманітарного блоку наук й основи ряду напрямків менеджменту. Саме відповідно до законів розвитку суспільства на сучасному етапі та враховуючи і сукупність принципів функціонування організаційних, економічних, соціальних систем буде опрацьований організаційно-економічний механізм економічної політики.
Комплексність дослідження потребує використання повного спектра загальнонаукових та емпіричних методів. До загальнонаукових методів дослідження належать аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз. Важливість застосування у дослідженні наведеного переліку загальнонаукових методів та підходів відображена у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3. Загальнонаукові методи та підходи в економічній політиці
Загальнонауковий метод дослідження | Формальнологічний зміст методу | Застосування в економічній політиці |
Аналіз | Вивчення предмета за допомогою його розчленування на складові елементи | Необхідність аналізу окремих елементів економічної політики у рамках функціонування єдиного механізму |
Синтез | Вивчення об'єкта у його цілісності, в єдиному і взаємному зв'язку його частин | Необхідність поєднання проаналізованих елементів економічної політики в єдине ціле та опрацювання їх взаємозв'язків |
Індукція | Виведення загального висновку про ознаки елементів на основі вивчення цих ознак у частині елементів однієї множини | Можливість вивчення позитивних та негативних факторів впливу на економічну політику |
Дедукція | Дослідження стану об'єкта в цілому, а потім його складових елементів | Можливість оцінки економічної політики у цілому та її структури і функціональних механізмів зокрема |
Моделювання | Заміна предмета або явища на їх аналог, що містить істотні риси оригіналу | Використання типових інструментів моделювання для розроблення раціональної моделі економічної політики |
Абстрагування | Перехід від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку | Можливість використання методу для перспективного планування на основі ґрунтовного вивчення економічної політики на сучасному етапі |
Конкретизація | Вивчення предметів у якісній багатосторонності та різнобічності проявів | Можливість дослідження економічної політики на сучасному етапі розвитку економічної системи і світових координатах |
Системний аналіз | Вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему | Можливість здійснення аналізу й оцінки економічної політики із урахуванням сукупності детермінант його розвитку |
Необхідними є також використання сукупності різних прийомів фактографічних та експертних методів, що дають змогу на аналітичних даних зробити певні наукові узагальнення про економічну політику в майбутньому. Використання зазначених методів, наукового пошуку і прогнозування доцільне та необхідне і тому, що сучасні реалії розвитку економічної системи характерні трансформацією внутрішніх та зовнішніх пріоритетів розвитку.
На сучасному етапі розвитку суспільства виникла потреба в розробленні нової парадигми методології дослідження відносин держави та ринку. Принцип верифікації становить необхідний елемент методології дослідження. Постійне зіставлення теоретичних висновків та результатів господарської практики становить сутність методу верифікації. Окрім цього, специфіка відносин держави та ринку не завжди адекватно відображається в ефективній економічній політиці держави.
Контрольні запитання та завдання
1. Проаналізуйте основні концепції державної економічної політики.
2. Розкрийте основний зміст теорій економічної політики.
3. Визначте особливості загальної схеми розвитку державної економічної політики.
4. У чому полягає основний зміст формування та реалізації державної економічної політики?
5. Проаналізуйте особливості здійснення оцінки результатів економічної політики.
6. У чому полягають стратегічні цілі економічної політики?
7. Розкрийте основні принципи економічної політики держави.
8. У чому полягає роль державної економічної політики як головного чинника поєднання інтересів?
3.1. Основні теоретичні концепції економічної політики
3.2. Загальна характеристика кейнсіанської революції в економічній науці
3.3. Еволюція економічної ролі держави
3.5. Роль держави в економіці
Держава як інститут макроекономічного регулювання
"Соціальна держава"
ТЕМА 4. Інституціональні засади економічної політики
4.1. Державні інститути економічної влади
4.2. Інституціональні чинники державного управління економікою