Проблема економічної безпеки має як власний об'єкт - економічну систему країни, так і об'єкти на перетині і взаємному проникненні (впливі) з іншими можливими сферами діяльності -військовою, соціальною, політичною, економічною, інформаційною тощо. Тому проблему економічної безпеки необхідно розглядати у суто економічній сфері, включаючи внутрішньо-економічні і зовнішньоекономічні проблеми, у тому числі проблеми на їх стику: в областях перетину економічної сфери із суміжними позаекономічними сферами. До них відносяться: військово-економічна сфера; сфера захисту науково-технічного й інтелектуального потенціалу країни; сфера забезпечення суспільної безпеки (проблеми тіньової економіки, організованої злочинності і корупції в економіці, економічних афер, здійснюваних у рамках закону); сфера взаємодії економіки І природи й безпосередньо у суміжних позаекономічних сферах (військовій).
Не принижуючи важливості вирішення проблеми безпеки у всіх областях і сферах діяльності, потрібно ще раз підкреслити базисну роль економіки, тому що виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ первинні для кожної з них, визначають життєдіяльність і життєздатність суспільства.
До об'єктів економічної безпеки України відносяться не тільки держава, її економічна система і всі її природні багатства, але і суспільство з усіма його Інститутами, й особистість.
Суб'єктами економічної безпеки Української держави є. функціональні і галузеві міністерства і відомства, податкові і митні служби, банки, біржі, фонди і страхові компанії, відповідні комітети, а також виробники і продавці продукції, робіт і послуг, об'єднання споживачів. Недержавні центри громадського контролю тощо.
Предметом державної діяльності у галузі економічної безпеки є:
o визначення і моніторинг факторів, що підривають стійкість соціально-економічної системи і держави в короткостроковій і довгостроковій перспективі;
o формування економічної політики й інституціональних перетворень, що усувають чи пом'якшують шкідливий вплив цих факторів у рамках єдиної програми економічної реформи.
Стратегія економічної безпеки містить у собі:
o характеристику зовнішніх і внутрішніх погроз економічної безпеки як сукупності умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим економічним інтересам особистості, суспільства і держави;
o визначення критеріїв і параметрів стану економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки і забезпечують захист життєво важливих інтересів країни;
o механізм забезпечення економічної безпеки країни, захисту її життєво важливих інтересів на основі застосування всіма інститутами державної влади правових, економічних і адміністративних заходів впливу.
Практична реалізація Державної стратегії економічної безпеки повинна здійснюватися через систему конкретних заходів, механізмів, реалізованих на основі якісних індикаторів і кількісних показників макроекономічних, демографічних, зовнішньоекономічних, екологічних і ін. Така система складає основу і зміст економічної політики держави.
Економічна безпека забезпечується як суто економічними методами, так і засобами неекономічного характеру: політичними, юридичними, правовими, спеціальними, військовими й іншими, включаючи захист секретів. У свою чергу, варто підкреслити, що безпека в суміжних позаекономічних сферах забезпечується не тільки специфічними для них методами, але значною мірою й економічними засобами, у тому числі завжди з залученням грошових і інших ресурсів економічного характеру. Крім того, економічна оцінка наслідків загроз безпеці в будь-яких сферах, як правило, забезпечує універсальний підхід, даючи можливість кількісно оцінити збиток і на цій основі визначити систему пріоритетів.
У широкому розумінні регулювання - втручання держави в економіку. В вузькому розумінні державне регулювання - це адміністративно-правова регламентація економіки. Особливості механізмів функціонування ринку, масовість та обсяги капіталу, який обертається, глибина впливу на інші сегменти ринку, притаманні йому ризики та динамізм, інтереси безпеки учасників спричиняють необхідність використання відповідної системи забезпечення безпеки економіки шляхом введення численних адміністративно-правових норм і правил та впровадження різноманітних регулюючих та охоронних інститутів.
Система регулювання економічної безпеки, як будь-яка система управління соціально-економічним процесом, започатковується відповідно до мети, стратегії (шляхів досягнення) та завдань і включає дві підсистеми: керуюча (суб'єкт управління) та керована (об'єкт управління). Кожна з цих підсистем виконує відповідні функції. До функцій суб'єкта управління відносяться: координація, планування, регулювання, стимулювання, контроль за процесами, які відбуваються на ринку, безпека цього ринку. Співвідношення функції безпеки з іншими функціями регулювання виявляється, перш за все, у меті реалізації цієї часткової функції, яка відрізняється від мети загальних функцій як прояв діалектики одиничного через особливе у загальному.
Функція безпеки проявляється через стандартні функції управління, регулювання, планування, організацію, мотивацію, контроль, і особливості її наповнення визначаються, перш за все, за рахунок того особливого кута спрямування блоків регулювання, яке формується згідно з її метою - зменшенням ризику у діяльності учасників економічних процесів та забезпеченням їх прав та інтересів. Цій меті повинні бути підпорядковані такі панки регулювання, як розробка концепції економічного розвитку, яка повинна бути адаптована до проблем його безпеки, законотворчого процесу, встановлення певних вимог та обмежень щодо діяльності в економічній сфері ринку, ліцензування та контролю за діяльністю на ринку тощо.
Принциповим є те, що при реалізації цього завдання інтереси держави та учасників ринку не повинні набувати конфліктної форми. Тобто регулювання необхідне для того, щоб попереджувати загрози та небезпеки та вирішувати конфлікти учасників ринку, вдосконалювати управління ризиками, зменшувати ймовірність шахрайств, інших правопорушень до прийнятного рівня, стимулювати збільшення ліквідності, впроваджувати та контролювати досконалі стандарти діяльності тощо.
Одним з головних завдань регулювання економіки є підтримання макроекономічної рівноваги, безпеки при обраних показниках економічних перетворень в суспільстві. Однак проблема регулювання економіки полягає у тому, що стимулювання економічної активності вступає в протиріччя з вимогами стабільності макроекономічної рівноваги, сприяє збільшенню небезпеки втрат, а для забезпечення рівноваги необхідна незмінність умов, що, у свою чергу суперечить економічній активності.
Стратегічною метою забезпечення економічної безпеки є досягнення такого розвитку економіки, внаслідок якого були би забезпечені оптимальні умови для життя і розвитку особистості, соціально-економічної та військово-політичної стабільності суспільства і збереження цілісності держави, успішного протистояння впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. Державна стратегія економічної безпеки країни повинна бути орієнтована перш за все на підтримку достатнього рівня виробничого, науково-технічного потенціалу; недопущення зниження рівня життя населення до граничних значень, порушення яких спроможне викликати соціальну напруженість; упередження конфліктів між окремими верствами і групами населення, окремими націями і народностями.
Державна стратегія у сфері забезпечення економічної безпеки розробляється та втілюється в межах реалізованої економічної політики, основними пріоритетами якої є забезпечення стійкості економічного стану особистості, соціально-економічної і військово-політичної стабільності суспільства, держави, збереження конституційних прав і свобод людини, законності та законослухняності всіх, в першу чергу органів державної влади.
Стратегій економічної безпеки включає:
1. Характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці як сукупності умов і чинників, що створюють небезпеку життєво важливим економічним інтересам особистості, суспільства і держави.
2. Визначення критеріїв і параметрів стану економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки і забезпечують захист життєво важливих інтересів країни.
3. Механізми забезпечення економічної безпеки країни, захисту її життєво важливих інтересів шляхом застосування усіма інститутами державної влади правових, економічних та адміністративних заходів дії.
Систему економічної безпеки на національному рівні зображено на рис. 14.1.
Рис. 14.1. Економічна безпека на національному рівні
14.4. Система загроз економічній безпеці
ТЕМА 15. Зовнішньоекономічна політика за умов глобалізаційних викликів
15.1. Економічна роль та функції держави в умовах глобалізації
15.2. Основні інструменти зовнішньоекономічної політики держави
15.3. Зовнішньоекономічна діяльність держави за умов глобалізації
15.4. Особливості зовнішньоекономічної політики України
Список рекомендованих джерел
Основна література
Додаткова література