Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Гребельник О. П. - 9.2. Еволюція системи товарної номенклатури у світовій торгівлі

З розвитком зовнішньої торгівлі в середині XIX століття постала проблема уніфікації номенклатури товарів з метою зіставлення результатів зовнішньої торгівлі з митними цілями.

Міжнародне співробітництво в даній сфері було спрямовано на розробку і застосування уніфікованої товарної номенклатури, здатної:

— використовувати єдиний понятійний апарат, що полегшує діяльність митних органів, експертів, учасників міжнародних переговорів, а також виробників, експортерів, імпортерів і перевізників товарів;

— забезпечити однакову класифікацію всіх товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі, на прийнятній для всіх сторін основі;

— здійснювати зіставлення національних статистик зовнішньої торгівлі для аналізу і порівняння даних світової торгівлі.

Зростання обсягу і значення міжнародної торгівлі, тенденція до уніфікації і стандартизації зовнішньоторговельної документації, потреби обміну статистичними даними поставили питання необхідності розробки єдиного міжнародного документа, який встановлює більш чіткі і деталізовані правила класифікації товарів, що знаходяться в міжнародному товарообігу. Розробка цього документа велася за участі експертів з різних країн, представників міжурядових, неурядових і національних організацій.

Перший міжнародний статистичний конгрес 1853 р. у Брюсселі виробив рекомендації щодо уніфікації товарних номенклатур різних країн з метою узагальнення статистики у сфері міжнародної торгівлі. В 1890 р. міжнародний конгрес з митних правил, що відбувся у Парижі, також акцентував увагу на важливості вирішення проблеми уніфікації номенклатури.

Водночас більшість країн світу, підбиваючи підсумки зовнішньої торгівлі в статистичних довідниках того часу, публікували номенклатуру тих товарів, які мали найбільшу значущість для зовнішньої торгівлі країни. При цьому одні країни класифікували їх за алфавітною ознакою, а інші — за критерієм походження (сільськогосподарські та промислові товари).

І лише через 60 років було сформовано першу товарну номенклатуру. Двадцять дев'ять країн світу 31.XII. 1913 р. підписали в Брюсселі конвенцію про те, що, зберігаючи для своїх публікацій національні класифікації та товарні номенклатури, вони зобов'язуються складати і передавати спеціально створеному Міжнародному бюро зовнішньоторговельної статистики дані за єдиною класифікацією і товарною номенклатурою. Ініціатором даного впровадження стала економічна рада Ліги Націй, яка і розробила єдину товарну номенклатуру.

Перша товарна номенклатура складалася з п'яти розділів, які включали в себе 186 базисних товарних позицій:

I. Живі тварини — сім товарних позицій (1—7).

II. Продовольчі товари та напої — сорок дві товарні позиції (8—49).

III. Сировина і напівфабрикати — сорок дев'ять товарних позицій (50—98).

IV. Готові вироби — вісімдесят чотири товарні позиції (99— 182).

V. Золото і срібло, необроблені золоті та срібні монети — чотири товарні позиції (183—186).

Недостатня деталізація номенклатури, а отже незручність у використанні її як світового стандарту привели до створення нової товарної номенклатури, яка отримала назву Мінімальний перелік товару для статистики світової торгівлі. Особливістю її стала класифікація товарів, тобто вони розбивались на підмножини залежно від виду матеріалу, з якого вони були виготовлені. Класифікація товарів за принципом їх використання передбачалась у виняткових випадках.

Дану товарну номенклатуру було опубліковано в 1938 р. і вона являла собою товарну класифікацію вертикального типу. Всі товари були розподілені на 17 розділів. Розділи у свою чергу були розбиті на 50 груп і 456 базисних товарних позицій.

Час від часу мінімальний перелік товарів для статистики світової торгівлі (МСТДССТ) доповнювався та доопрацьовувався і в деяких країнах світу став основою національних класифікацій.

До 90-х років найбільшого розповсюдження в системі митного регулювання міжнародних економічних відносин отримали три класифікаційні системи:

• Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн-членів РЕВ:

• Стандартна міжнародна торговельна класифікація ООН.

• Номенклатура Ради митного співробітництва, або Брюссельська митна номенклатура.

Ці міжнародні номенклатури були побудовані на основі різних класифікаційних критеріїв і мали різний ступінь деталізації товарообігу. Це значно ускладнювало можливість зіставлення даних товарної структури експортно-імпортних операцій, і навіть призводило до того, що у випадках текстового збігу груп і розділів формулювалися різні поняття . Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі (ЄТНЗТ — країн-членів РЕВ) була підготовлена Відділом статистики Секретаріату Ради і видана у 1962 році і використовувалася як основний класифікатор у сфері міжнародних економічних відносин Радянським Союзом до 1991 року.

Головними критеріями систематизації товарів стали їхнє походження та ступінь обробки. Крім того, дана класифікація системи номенклатури давала змогу ділити товари на засоби виробництва і предмети споживання, на основні засоби та оборотні кошти, на вироби промисловості й сільського господарства. Класифікація надала можливість провести додаткове групування експорту та імпорту за різними економічними ознаками.

ЄТН ЗТ РЕВ включала 9 товарних розділів, 57 товарних груп, 325 підгруп, 4200 товарних позицій і понад 10 000 субпозицій. При цьому, на відміну від інших номенклатур, вона містила додатковий "нульовий" розділ, до якого входили виробничі операції (розділ №0 — "операції / послуги матеріального характеру").

Використання ЄТН ЗТ РЕВ надало можливість зіставити і планові, і звітні показники із зовнішньої торгівлі як у межах однієї країни, так і в межах інтеграційного угруповання країн-членів РЕВ. Зв'язок з іншими міжнародними класифікаторами здійснювався за допомогою перехідних таблиць.

В ЄТН ЗТ РЕВ було прийнято семизначний код. Перший знак означав розділ, два перших — групу, три перших — підгрупу, п'ять знаків — товарну позицію і сім знаків — товарну субпозицію. Прийнята нумерація давала можливість розширити номенклатуру в разі необхідності. Для цього було введено вільні номери в підгрупах і товарних позиціях. Така структура давала можливість вести статистичний облік поза межами товарних найменувань у тих випадках, коли необхідно виділяти окремі види, сорти і марки товарів. Така деталізація обліку сприяла більш глибокому дослідженню товарної структури зовнішньої торгівлі, її географічної направленості і цінової динаміки.

За час використання ЄТН ЗТ РЕВ вийшли чотири видання даної номенклатури. Крім того, щорічно до номенклатури вносились доповнення і зміни. Головною причиною цих змін стало розширення асортименту товарів у виробництві та торгівлі, зміна товарної структури зовнішньоторговельного обороту країн-членів РЕВ, динаміки обсягів торгівлі.

Варто зауважити, що хоча ЄТН ЗТ РЕВ і відображала товарну структуру зовнішньої торгівлі, але перелік товарів був значно менший, ніж перелік товарів у Гармонізованій системі опис і кодування товарів. Це пов'язано з тим, що первісно вона розроблялася як статистична товарна номенклатура, а вже потім стала основою митного тарифу СРСР. Крім цього, дана система класифікації товарів була недостатньо придатною для виконання захисних протекціоністських функцій. Це не давало можливості митному тарифу стати ефективним торговельно-політичним інструментом і виконувати функції економічного регулятора зовнішньоекономічної діяльності.

Стандартна міжнародна торговельна класифікація ООН (СМТК ООН). СМТК була представлена Статистичною комісією ООН. За запропонованим варіантом сесія Економічної та Соціальної Ради ООН 12 липня 1950 р. прийняла таку пропозицію: "... Враховуючи відгуки, отримані від урядів і спеціалізованих установ відносно СМТК, класифікація, яка рекомендується, може слугувати основою для аналізу міжнародної торгівлі ...бути основою для надання даних щодо торгової статистики міжнародним організаціям, ООН просить уряди використовувати дану Стандартну міжнародну торгову класифікацію шляхом:

1) прийняття даної класифікаційної системи з такими змінами, які можуть бути необхідні для того, щоб задовольнити національні потреби, не порушуючи схеми класифікації, або

2) шляхом перегрупування своїх статистичних даних відповідно до даної схеми з метою досягнення зіставності даних міжнародної торгівлі ".

Класифікація товарів у СМТК ООН здійснювалась за декількома ознаками, основною з яких є послідовність обробки продуктів. При цьому всі товари у даній системі класифікації поділяються на три основні класи: сировина, напівфабрикати, готові вироби. Дане угруповання було скомбіновано за ознакою за призначенням товарів, але таке об'єднання застосовувалось тільки відносно нульового і першого розділів.

Варто зауважити, що дана система класифікації мала і низку недоліків. Так, було недостатньо деталізовано окремі розділи. Наприклад, розділ 7 "Машини, обладнання і транспортні засоби" складався тільки із трьох підрозділів, де не було враховано наявність місткої номенклатури товарів з даної позиції. Крім цього, недоліком СМТК ООН є те, що в ній не було розгрупування за галузями народного господарства.

Номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС). Однією з найбільш популярних систем класифікації товарів є номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС). Дану номенклатуру товарів було розроблено на базі Брюссельської митної номенклатури (БМН), яка почала діяти з 1955 р. У першому варіанті БМН за основну класифікаційну ознаку було прийнято характер матеріалу, з якого були виготовлені товари. В 1959, 1965, 1972 роках до даної номенклатури вносились доповнення, поправки відповідно до критеріїв економічної статистики, тобто були узагальнені показники з таких категорій, як сировина, машини і обладнання і под., а також товари були згруповані за ступенем їх обробки і за галузевим походженням.

Роботи щодо зближення основних класифікацій (СМТК ООН і БМН) привели до створення нового проекту Брюссельської номенклатури. Цей проект отримав назву Номенклатура Ради митного співробітництва. На відміну від початкового варіанту БМН, в основу класифікаційної схеми нової номенклатури було покладено такі ознаки, як ступінь обробки і походження товару. Важливою особливістю НРМС є те, що розділи товарних кодів (шифри) не мають нумерації.

Номенклатура побудована на чотирьохрозрядному позначенні товарів, тобто всі товари поділені на 99 груп, незалежно від їх належності до того чи іншого розділу пронумеровані у наростаючому порядку від 01 до 99. Всередині групи товари нумеруються у порядку зростання двома знаками. НРМС використовувалась і використовується багатьма країнами світу (переважно державами Західної Європи) як зі статистичними цілями, так і як товарознавча основа формування національних митних тарифів.

На основі НРМС побудована Комбінована номенклатура Європейської економічної співдружності (введена в практику з 1 січня 1988 р.) та Гармонізована система опису і кодування товарів.