Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Міжнародні поїздки

Міжнародний транспорт - це послуги всіх видів транспорту з переміщення предмета транспортної операції, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни. Спектр транспортних послуг широкий. Послуги класифікуються залежно від:

§ виду транспорту: водний (морський, річковий); наземний (залізничний, автомобільний); повітряний (авіаційний); космічний; трубопровідний;

§ предмета транспортної операції (вантаж, пасажир, багаж);

§ транспортної характеристики товару: сухий (вугілля, руда), насипний (зерно, цемент), штучний, наливний (нафта, рослинні олії);

§ періодичності перевезення (регулярні і нерегулярні);

§ порядку проходження кордону (перевантажувальні і без перевантажувальні);

§ виду транспортно-технологічної системи (контейнерна, поромна, ліхтерна й

§ ін.);

§ виду повідомлення (пряме, непряме та ін.);

§ географічних районів перевезення (міждержавні, міжконтинентальні) [55, с. 106].

Наразі широко використовуються транспортні коридори, що поєднують на визначених напрямках відразу кілька видів транспорту для перевезень через територію ряду країн з відповідним фінансовим і правовим забезпеченням.

Транспортні послуги розрізняються за такими категоріями:

§ пасажирські перевезення;

§ вантажні перевезення;

§ послуги з оренди суден (морських, річкових, повітряних), наземного транспорту з командою та оператором;

§ послуги з лагодження та ремонту транспорту;

§ маневрові послуги (для залізничного транспорту);

§ послуги щодо спуску на воду та буксирування (для морського та річкового транспорту);

§ допоміжні послуги (послуги з оброблення вантажів, зі зберігання, упаковки/розпаковки, навігації, лоції, техобслуговування, комісійні платежі тощо).

На обсяги міжнародної торгівлі можуть істотно впливати транспортні витрати. Транспортні витрати (витрати на доставку товару від виробника до споживача, що включають вартість фрахту, страхування, навантаження/розвантаження, упакування/розпакування й інші супутні витрати) бувають настільки великими, що роблять експорт і імпорт товарів невигідними, тобто перетворюють товари з "ринкових" у "нерин-кові". Це призводить до зниження обсягів торгівлі, рівня спеціалізації країн, розмірів виграшу від торгівлі.

Транспортні витрати можуть впливати на територіальний поділ праці. Так, у видобувних галузях транспортні витрати на перевезення готових виробів є нижчими, ніж на перевезення сировини, з якої вони виготовлені. Оскільки кінцева продукція цих галузей значно легша і дорожча від сировини, переробні підприємства намагаються розташовуватись поблизу джерел видобутку сировини. В обробних галузях транспортні витрати на перевезення готової продукції вищі, ніж на перевезення складових частин, з яких вона виготовлена. Тому складальні підприємства розташовують поблизу ринків збуту. Наприклад, концентрати соків випускаються головною фірмою в країні базування, а філії, розташовані в інших країнах поруч з ринками збуту, одержуючи концентрат, виготовляють з нього прохолодні напої, які реалізують у місцевому оптовому і роздрібному продажу [23, с. 271-273].

Головне місце на ринку транспортних послуг посідають морські перевезення, на які припадає 80% усього вантажообігу світової торгівлі.

Ринок морських перевезень класифікують:

§ за типами фрахтованих суден (перевезення танкерами, суховантажниками, лісовозами, рефрижераторами, поромами та ін.);

§ за формами організації перевезень (ринки лінійного чи регулярного, трампового чи нерегулярного тоннажу);

§ за видами суден (рейсові, орендовані);

§ за географією (північноєвропейський, середземноморський, далекосхідний та ін.).

Обсяг міжнародних морських перевезень щорічно зростає на 3,9%. Показником розвитку ринку морських перевезень є сумарна вантажопідйомність. Так, у 1990 р. цей показник становив 658,4 млн т дедвейт, у 1997 р. - 780 у 2006 р. - 880 млн т дедвейт [55, с. 107].

Ринок морських перевезень зростає за рахунок збільшення тоннажу розвинутих країн, на котрі припадає понад 70% світового торговельного флоту: Греції, Японії, США, Велика Британії, Норвегії, Китаю, Росії, Німеччини.

Найбільший торговельний флот у світі - в Японії. Тоннаж країн Східної і Центральної Європи становить 4% загального світового торгівельного тоннажу, країн, що розвиваються, -19,7%.

За останні 10 років тоннаж світового торговельного флоту зріс на 23 %, маса перевезених вантажів - на 45, вантажообіг морського транспорту - на 34 %.

Розвиток науково-технічного прогресу привів до здешевлення морських транспортних перевезень, що дозволило знизити транспортну складову у вартості обсягу світової торгівлі.

Змінилася товарна структура міжнародних морських перевезень: якщо на початку 70-х років минулого століття у фізичному обсягу переважали наливні вантажі (в основному нафтопродукти), що становили 56 %, то зараз /3 припадає на сухі вантажі.

Динаміка морських перевезень у регіональному розрізі вирізняється нерівномірністю. За останні три десятиліття частка промислово розвинутих країн в обсягу вивантажених вантажів скоротилася з 79,9 до 62,4 %, а в обсязі відвантажених вантажів - навпаки, зросла з 31,1 до 42,5 %. Найбільш швидкими темпами зростають морські вантажоперевезення країн Азії: частка країн, що розвиваються, даного регіону зросла в 3,5 разу - з 6,4 до 20,6 %, а країн з перехідною економікою - з 1,2 до 6,2%.

Понад А світових морських вантажоперевезень становлять частку 25 країн, при цьому 5 найбільших країн (США, Німеччина, Японія, Велика Британія і Франція) контролюють майже 40 % вантажообігу і 30 % наявного тоннажу [].

Ринок морських перевезень регулюється Брюссельською конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент (1924 р.) зі змінами відповідно до Брюссельського протоколу 1968 p., що визначає взаємини учасників договору морського перевезення і правовий статус коносамента , відповідальність морського перевізника за вантаж. Морські перевезення пасажирів і багажу регулюються Афінською конвенцією про морські перевезення пасажирів, багажу, транспортних засобів і ручної поклажі.

Міжнародні поїздки

Значну частину світового ринку послуг посідають послуги, пов'язані з міжнародними поїздками.

Міжнародні поїздки являють собою товари і набір послуг, що здобуваються мандрівниками за рубежем, якщо вони знаходяться там менше року і вважаються нерезидентами.

Серед мандрівників розрізняють туристів, тобто мандрівників, що провели одну і більше ночей у країні відвідування, і екскурсантів, тобто мандрівників, що провели за кордоном менше ніж 24 години.

Міжнародні поїздки поділяються на:

§ ділові поїздки, до яких відносяться всі особисті витрати мандрівників, що знаходяться за кордоном у справах, на оплату товарів і послуг. При цьому витрати, вчинені мандрівником від імені і за рахунок організації, що відряджає, в ділові поїздки не включаються;

§ особисті поїздки, до яких відносяться всі особисті витрати мандрівників, що знаходяться за. кордоном в особистих справах, на оплату товарів і послуг (послуги готелів, ресторанів, бюро подорожей, екскурсійних бюро, пов'язані з відпочинком, подарунками й іншими товарами, придбаними і вивезеними з відвідуваної країни). При цьому витрати, пов'язані з перевезенням мандрівників за кордон і назад, в особисті поїздки не включаються. Вони включаються в послуги пасажирського транспорту [23, с. 275].

Найшвидше розвиваються ділові поїздки, їх темпи вдвічі перевищують інші види туризму, що пов'язано з інтернаціоналізацією бізнесу. Це торкається як ТНК, так і спільних підприємств.

Вартість туристичних послуг постійно збільшується, оскільки сучасні готелі потребують дуже дорогого устаткування, а створення туристичних центрів - розвитку інфраструктури, що ґрунтується на новітній інформаційній технології, витрати на яку іноді в 2 рази перевищують безпосередні інвестиції в будівництво. Великими є витрати на підготовку кадрів.

Особливістю туристичних послуг як товару є те, що більша їх частина виробляється з мінімальними витратами на місці і, як правило, без використання національної валюти.

Приблизно послуг у сфері міжнародних поїздок надається розвинутими країнами, - країнами, шо розвиваються, і країнами з перехідною економікою.

Найбільш відвідуваними країнами є Франція, Іспанія, США.

Країни-лідери турринку витрачають десятки мільйонів доларів на некомерційну рекламу своїх туристичних можливостей: Туреччина, наприклад, виділила в 2002 р. 70 мли дол. з бюджету на рекламу і розвиток індустрії туризму, Австрія - 140, Іспанія - 45, Румунія - 3, Україна - 2,4 млн. дол.

Сучасний світовий ринок послуг являє собою цілісну систему, що складається з таких підсистем, як транспортні, туристичні, фінансові, будівельні, страхові та інші послуги. Вони тісно взаємопов'язані між собою, чутливі до ринкових змін, причиною яких є постійні коливання в попиті та пропозиції послуг на ринку, характеризуються високою швидкістю обороту капіталу, що пов'язані з коротким виробничим циклом у сфері послуг, а також постійним зростанням асортименту.