Центральний банк і грошово-кредитна політика - Косова Т.Д. - 7.1. Сутність, принципи, завдання банківського нагляду

План

7.1. Сутність, принципи, завдання банківського нагляду

7.2. Організація дистанційного нагляду за діяльністю комерційних банків України

7.3. Організація та планування інспектування діяльності банків

7.4. Інспектування банків з використанням рейтингової оцінки за системою CAMELS

7.5. Взаємодія між інспекторами з банківського нагляду НБУ та зовнішніми аудиторами банків

7.6. Заходи впливу, які застосовуються до банків за порушення банківського законодавства

7.1. Сутність, принципи, завдання банківського нагляду

Необхідність контролю за діяльністю комерційних банків зумовлена тим, що в умовах ринку йде жорстка конкурентна боротьба між банками, а це змушує їх дедалі підвищувати ризикованість своїх операцій, щоб задовольнити клієнта і отримати прибуток. Підвищення ризикованості банківських операцій робить діяльність банків дедалі небезпечною і може призвести до загрози банкрутства. Роль банківського нагляду не зводиться тільки до контролю чи накладення санкцій, а полягає в сприянні керівництву банку щодо визначення та вирішення існуючих проблем. Отже, з метою досягнення ефективного управління та запобігання надмірних ризиків для банків встановленні обов'язкові пруденційні стандарти (правила).

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

За етапами і методами здійснення банківський нагляд поділяють на вступний, попередній і поточний (рис. 7.1). Банківська установа перебуває під наглядом спеціалізованих установ або служб, які за ступенем доступу до інформації про фінансовий стан банку можна ранжувати таким чином (рис. 7.2).

Пруденційний нагляд - це система банківського нагляду, при якій головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо.

Основні принципи ефективного банківського нагляду є базовими стандартами для здійснення виваженої та ефективної політики нагляду та вважаються універсальними. Базельський Комітет з питань банківського нагляду вважає, що застосування Основних Принципів ефективного банківського нагляду усіма країнами буде значним кроком на шляху до покращення фінансової стабільності у кожній окремій країні та в усьому світі, а також забезпечить надійний фундамент для подальшого розвитку ефективних систем нагляду.

Базельський Комітет сформулював двадцять п'ять основних принципів ефективного банківського нагляду. Вони визначають критерії, за якими можна оцінити ефективність банківського нагляду і повинні застосовуватись наглядовими органами у своїй роботі. Принципи стосуються таких питань (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

принципи ефективного банківського нагляду

У 2007 р. Місія МВФ та Світового банку здійснила оцінку виконання Україною Основних принципів ефективного банківського нагляду (у новій редакції) в рамках Програми оцінки стану фінансового сектора України (ББАР). Отже, нагляд за банками як суспільно-економічне явище є багаторівневою системою. Завдяки цьому окремі прорахунки, допущені на одному її рівні, можуть бути компенсовані та нівельовані на інших. Базельським комітетом розроблено і затверджено Основні Принципи ефективного банківського нагляду та Методологічні роз'яснення до Основних Принципів, які покликані стати орієнтирами для наглядових органів усіх країн світу (рис. 7.3).

За результатами роботи Місії відзначено, що Національним банком з часу попередньої оцінки (2002 рік) зроблено значні кроки в напрямку ефективного впровадження стандартів Базельського комітету та кращої світової практики: із 30 принципів Базельського комітету Україною повністю або переважною мірою виконуються 25.

Місія зазначила позитивні зміни в діяльності банківського нагляду за такими напрямами (уключаючи й ті, які під час попередньої оцінки за програмою ЕБАР були оцінені негативно):

зміцнення нормативно-правового забезпечення пруденційного регулювання, а саме: підвищення нормативу адекватності регулятивного капіталу, встановлення більш жорстких економічних нормативів, що регулюють кредитні операції з пов'язаними особами (уключаючи кредитування на пільгових умовах), більш жорстких вимог до формування резервів за кредитними операціями (принципи 6-17);

доведення до банків конкретних вимог до систем управління ризиками, а також упровадження системи оцінки ризиків під час здійснення нагляду (хоча процеси запровадження в банківському секторі адекватних систем управління ризиками та оцінки ризиків ще не завершені) (принципи 7-16, 19, 20);

створення законодавчої та нормативно-правової бази з питань боротьби з відмиванням грошей, одержаних злочинним шляхом та фінансуванням тероризму, яка відповідає міжнародним стандартам (принцип 18).

Досягнення більш повного дотримання Базельських принципів значною мірою залежить від прийняття Верховною Радою України відповідних законопроектів, а також розроблення та прийняття змін до законодавства України, що дасть змогу, зокрема, урегулювати такі питання:

забезпечення повноважень Національного банку України щодо відмови у видачі банківської ліцензії або дозволу на придбання істотної участі в банку в разі неможливості визначити структуру власності та реальних власників банку (принципи 3, 4);

установлення на законодавчому рівні вимог до банків щодо систем їх ризик-менеджменту та засад корпоративного управління (принципи 3, 7, 17, 22);

установлення вимоги до материнських компаній фінансових груп щодо подання звітності на консолідованій основі та про діяльність окремих учасників групи, а також забезпечення ефективного управління ризиками як на рівні групи, так і на рівні окремих її членів (принципи 21, 24).

Згідно концепції нагляду на основі оцінки ризиків відповідальність за контроль ризиків покладається на керівництво банку і спостережну раду банку. Національний банк визначає, наскільки добре банк управляє ризиками протягом певного періоду, а не лише оцінює стан на певний момент часу. За умов нагляду на основі оцінки ризиків Національний банк діє більше як наглядовець, аніж ревізор. Нагляд на основі оцінки ризиків дозволяє Національному банку здійснювати превентивний нагляд, зосереджуючись на ризиках окремих банків та системних ризиках банківської системи.

Для кількісної оцінки ризику використовують метод стрес-тестування, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк у разі, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями.

Банківський нагляд у широкому розумінні включає в себе власне нагляд за банками, що називається дистанційним або документарним, та інспектування (інспекційні перевірки на місцях).

Дистанційний контроль включає в себе перевірку звітності, яку надають банки. Він дозволяє передбачати проблеми, які можуть впливати на платоспроможність і ліквідність банків і призвести до їх банкрутства.

Інспекційні перевірки на місцях дають можливість перевірити ступінь достовірності інформації, яку банки передають наглядовим органам, та сформувати максимально точне уявлення про фінансовий стан банку і якість його менеджменту.

У Дирекції банківського регулювання і нагляду НБУ є два департаменти: інспектування банків і безвиїзного банківського нагляду.