Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Швейцарія

У законодавстві Франції до 1996 р. було дві дефініції відмивання грошей, причому обидві вони складом цього злочину вважали "володіння, переміщення, приховування і маскування доходів, які походять винятково від торгівлі наркотиками". І тільки у зв'язку з необхідністю приведення актів французького законодавства до стандартів Євросоюзу в Кримінальний кодекс країни були внесені відповідні зміни. Закон, ухвалений 13 травня 1996 p., передбачає, крім санкцій за відмивання ірошей і торгівлю наркотиками, ще й необхідність і умови міжнародного співробітництва в сфері виявлення і конфіскації доходів, отриманих злочинним шляхом. Стаття 324 Кримінального кодексу "Склад злочину відмивання грошей" включає:

§ допомогу різними засобами, в тому числі і шляхом фальсифікації доказів походження майнових цінностей чи доходів, яка надасться виконавцям злочинів і приносить їм прямі чи непрямі вигоди;

§ допомогу порадами в інвестуванні, а також у приховуванні капіталів, які отримують прямо чи побічно від злочинів.

Таким чином, дефініції відмивання грошей у французькому законодавстві, як і в правових актах інших країн, включають різні злочинні діяння, які стали джерелом походження "брудних" грошей.

Швейцарія

Швейцарське законодавство встановило, що злочин "відмивання грошей" вчиняє "кожний, хто намагається перешкодити виявленню джерела чи місця приховування активів, або хто намагається запобігти конфіскації активів, про які він знає чи має підставу судити, що вони якимось чином пов'язані зі злочином; хто, діючи відповідно до професійних обов'язків, приймає, депонує або допомагає в розміщенні чи переказі активів третьої особи, не намагаючись встановити тотожність особистості розпорядника активами з усією належною старанністю, якої варто дотримуватись при таких обставинах". Таку дефініцію багато кримінологів вважають найвдаі-шою, найбільш сучасною, яка відповідає вимогам, як правоохоронних органів, так і кредитно-фінансових установ.

Об'єкт відмивання, визначений у дефініції, - доходи, пов'язані яким-небудь чином зі злочином. Для кваліфікації злочинного характеру дії необхідне встановлення зв'язку цих доходів зі злочином. Мета відмивання грошей у дефініції визначається точно так само, як і в німецькому й американському законодавстві. У швейцарському законі, на відміну від законодавства інших країн, більший акцент зроблено на дії, які ускладнюють виявлення джерела "брудних" грошей (активів) чи місця їхнього приховування. Чіткіше сформульована сама мета протидії відмиванню грошей - позбавлення злочинців можливості користування плодами злочинної діяльності, а також їхня конфіскація правоохоронними органами.

Важливо, що швейцарський закон значно розширює коло осіб, які потенційно здатні взяти участь у процедурі відмивання грошей. Це, насамперед першу, "кваліфіковані" виконавці. Сюди зараховані члени злочинних угруповань, злочинних організацій, мета яких - систематично відмивати гроші, а також особи, які одержують прибуток за професійне здійснення процедури відмивання грошей. Закон встановлює, що виконавець підлягає кримінальному покаранню й у тому випадку, якщо первісні дії, які приносять йому "брудні" гроші, він вчинив за кордоном, у тій країні, у якій за цей вчинок він також підлягає кримінальному покаранню.

Далі швейцарський закон проводить відмінність серед виконавців - осіб, які працюють в установах, що надають фінансові послуги, і які не вжили відповідних заходів у процесі проведення фінансових угод (трансакцій), не виявили належної старанності для ідентифікації розпорядників активів. Шляхом включення до потенційних учасників процедури відмивання грошей працівників банківських установ недвозначно вказується на можливість зловживання цими установами, а також на можливість участі - усвідом-, леної чи неусвідомленої - банківських службовців у цій процедурі.

Таким чином, Швейцарія, де колись касир у банку, нічого не запитуючи, приймав на збереження валізу банкнот, перетворилася на зразкову країну, в яку шлях злочинним коштам припинили закони. Разом з тим, швейцарські закони не вважають злочином ухилення від сплати податків в інших країнах, і тому іноземній поліції заборонений доступ до конфіденційної інформації швейцарських банків [43, с. 334].