Центральний банк і грошово-кредитна політика - Косова Т.Д. - 11.3. Валютне курсоутворення

Курс національної грошової одиниці щодо обраної базової валюти може встановлюватися:

1) шляхом фіксації визначеного рівня курсу;

2) за результатами операцій на внутрішньому валютному ринку;

3) за кошиком валют.

Розглянемо особливості кожного з методів залежно від реалізації того чи іншого курсового режиму.

1. Фіксацію визначеного рівня курсу можна здійснити за двома курсовими режимами: фіксованого курсу та валютної ради. За режиму фіксованого курсу обраний рівень курсу щодо базової валюти є обов'язковим за всіма операціями із даною валютою. При цьому, як правило, встановлюють граничні відхилення курсів купівлі та продажу від оголошеного фіксованого рівня. Особливістю фіксації курсу за цього режиму є її адміністративний характер. Унаслідок фіксований курс, не пов'язаний зі змінами кон'юнктури валютного ринку, здебільшого суттєво відрізняється від його ринкового значення, яке може бути визначене тільки через співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку. На відміну від розглянутого вище першого методу курсоутворення, коли курсові співвідношення національної грошової одиниці фіксуються щодо всіх іноземних валют, другим методом передбачається фіксація курсу лише щодо однієї базової валюти, а визначення курсу стосовно інших валют - через крос-курси.

За режиму валютної ради фіксоване значення курсу щодо базової валюти підтримується не адміністративними, а економічними методами - шляхом активних дій центрального банку, спрямованих на збалансування попиту і пропозиції на валютному ринку за операціями з курсоутворюючою валютою. Мало того, умовами курсового режиму валютної ради передбачено, що як за неможливості продажу комерційними банками національної валюти на внутрішньому ринку за оголошеним курсом, так і за неможливості придбання базової валюти на ринку центральний банк зобов'язаний повністю задовольнити потреби банків за курсом валютної ради. Реалізація режиму валютної ради пов'язана із серйозними вимогами до центрального банку і державної економічної політики, особливо щодо розміру золотовалютних резервів та відсутності дефіциту державного бюджету.

2. Визначення курсу національної грошової одиниці щодо базової валюти за результатами операцій на внутрішньому ринку із цими валютами. Найважливіші особливості даного методу курсоутворення розглянемо на прикладі таких валютних режимів: прив'язки та повзучої прив'язки, горизонтального та похилого (повзучого) коридору, регульованого та вільного плаваючого курсу. За цих курсових режимів (на відміну від режиму фіксованого курсу та валютної ради) комерційні банки можуть встановлювати різні значення обмінних курсів за своїми операціями залежно від ситуації, яка складається на ринку чи у їхніх стосунках із клієнтами. Однак, за винятком режиму вільного та регульованого плаваючого курсу, застосування всіх інших перелічених режимів передбачає запровадження обмежень рівня коливань встановлюваного банками курсу щодо базової валюти шляхом визначення певних меж цих коливань - вужчих чи ширших. Отже, спільними рисами курсоутворення за результатами операцій на внутрішньому валютному ринку за вказаними режимами є те, що значення курсу не може виходити за межі, задекларовані діючим валютним режимом. Із технічної точки зору курс можна встановлювати методом фіксингу ринкового курсу на певний момент, шляхом розрахунку середнього чи середньозваженого значення курсу за всіма або частиною ринкових операцій чи іншими подібними методами.

Основною спільною рисою зазначених методів є те, що за всіма методами курс встановлюється за результатами операцій на внутрішньому валютному ринку, відображаючи реальне ринкове співвідношення попиту і пропозиції. Різниця ж між цими методами полягає у різній інтенсивності і порядку коригування центральним банком співвідношення між попитом і пропозицією (за винятком режиму вільного плавання).

Центральний банк підтримує курс у визначених межах, як правило, економічними методами. У разі тимчасових коливань попиту і пропозиції при наближенні ринкового курсу до нижньої чи верхньої встановленої межі здійснюються інтервенції національної чи іноземної валюти, внаслідок чого курс стабілізується. Та коли коливання попиту і пропозиції відображають певні довготермінові тенденції, витрачання резервів на підтримку курсу буде малоефективним. У такому разі встановлені допустимі межі коливань курсу необхідно змінити або замінити курсовий режим.

За доволі схожих режимів прив 'язки та повзучої прив 'язки допустимі межі курсових коливань визначаються шляхом встановлення максимального процентного відхилення від певного фіксованого значення цього курсу з можливими послідовними змінами у бік звуження чи розширення. Повзуча прив'язка передбачає встановлення певної траєкторії девальвації чи ревальвації відносно курсу національної грошової одиниці щодо базової валюти. Траєкторія девальвації чи ревальвації у цьому варіанті стає так званим центральним паритетом, відносно якого й визначається можливе процентне відхилення.

За режимів горизонтального та похилого (повзучого) коридору, також доволі схожих, межі коливань курсу визначаються шляхом встановлення його допустимих максимального та мінімального абсолютних значень. Залежно від граничних допустимих меж, визначених як константи чи з певною девальвацією або ревальвацією, коридор визначається як горизонтальний чи як похилий (повзучий). Крім того, при запровадженні коридору може бути визначено як обидві допустимі межі коливань - верхню і нижню (у цьому разі коридор є двостороннім), так і лише одне з обмежень - верхнє чи нижнє (тоді коридор - односторонній).

Режимом регульованого плавання не передбачається прямого встановлення певних меж коливань курсу. Але допускається втручання центрального банку в процес ринкового балансування попиту і пропозиції (яке за певних умов буває досить інтенсивним) шляхом здійснення інтервенцій з метою спрямування динаміки курсу національної грошової одиниці щодо базової валюти у напрямі, визначеному завданнями монетарної політики. Орієнтири майбутніх значень курсу чи його динаміки центральний банк може оприлюднювати залежно від ситуації.

Режимом вільного плавання не передбачається жодного втручання центрального банку у процес балансування ринкового попиту і пропозиції, а курс національної грошової одиниці щодо базової валюти встановлюється за фіксингом. При цьому курси шодо інших валют визначаються з використанням крос-курсів. Такий порядок встановлення курсів за цього варіанта режиму вільного плавання застосовується до неконвертованих чи частково конвертованих валют, які вільно і в належних обсягах не котируються на міжнародних ринках.

3. Визначення курсу національної грошової одиниці щодо базової валюти за кошиком валют. При реалізації цього методу насамперед необхідно вибрати кошик валют, за яким визначатиметься курс національної грошової одиниці щодо базової валюти. До такого кошика, як правило, включається визначена базова (основна курсоутворююча) валюта, а також валюти з найбільшою питомою вагою у зовнішній торгівлі та найширше представлені в інших зовнішньоекономічних операціях (хоча можливі й додаткові критерії). Відповідно до наведених критеріїв визначається питома вага кожної валюти у кошику та коефіцієнти перерахунку від ринкових курсів валют, які входять до кошика, щодо базової валюти до її курсу щодо національної грошової одиниці. З використанням перелічених показників курс національної грошової одиниці щодо базової валюти за визначеним кошиком розраховується як сума добутків (або часток від ділення - залежно від конкретного алгоритму) сформованих на міжнародних ринках курсів між базовою валютою і валютами, які входять до кошика, та коефіцієнтами перерахунку.

Таким чином, конкретне значення курсу, встановленого за кошиком валют, визначається курсами базової валюти щодо інших валют, включених до кошика, які формуються на міжнародних ринках, а не співвідношенням попиту і пропозиції на внутрішньому валютному ринку. За цих умов практично цілковито виключається вплив центрального банку на динаміку курсу національної грошової одиниці щодо базової валюти, що може суттєво ускладнити досягнення цілей монетарної політики держави.

Використання кошика валют є чи не єдино можливим методом встановлення курсу для міжнародних розрахункових одиниць, таких як СПЗ, ЕКЮ тощо. Але цей метод можна певною мірою застосовувати майже для всіх інших валютних режимів, згаданих при розгляді методу 2 (за винятком плаваючого курсу), зокрема для прив'язки та повзучої прив'язки, горизонтального та похилого (повзучого) коридору, а також, можливо, деяких інших.

У 2008 році динаміка валютного курсу гривні до іноземних валют характеризувалася більшою гнучкістю. При цьому спостерігалися суттєві зміни у рівнях не лише міжбанківського та готівкового, але й офіційного курсу гривні.

Протягом січня-серпня 2008 року спостерігався сталий ревальваційний тиск на гривню як на міжбанківському. так і на готівковому валютному ринку.

За цей період курс гривні до долара США на валютному ринку зміцнився:

o середньозважений за безготівковими операціями від 503,29 до 464,21 грн. дол. США;

o за готівковими операціями:

o з купівлі долара США - від 504,65 до 462,46 грн./100 дол. США;

o з продажу долара США - від 507,59 до 466,59 грн./100 дол. США. Стійке зміцнення гривні як на міжбанківському, так і на готівковому

ринках, а також необхідність зниження інфляційного тиску, спричиненого нарощуванням соціальних видатків, призвели до зміцнення з 22.05.2008 р. офіційного курсу гривні до долара США на 3,96 % (до 4,85 грн./дол. США).

Починаючи з вересня 2008 року ситуація на валютному ринку змінилася. На тлі поглиблення світової економічної кризи відбулося значне скорочення експортних доходів разом із ускладненням доступу до зовнішніх запозичень, що спричинило дефіцит іноземної валюти на внутрішньому ринку. Це негативно вплинуло на курсову динаміку гривні до основних іноземних валют.

У основних напрямах грошово-кредитної політики України на 2009 р. вказано, що для зміцнення стійкості економіки та грошово-кредитного ринку до впливу зовнішніх шоків і посилення монетарних важелів впливу на динаміку внутрішніх цін застосовуватиметься режим керованого плавання обмінного курсу із посиленням гнучкості обмінного курсу гривні. Водночас не допускатимуться істотні коливання обмінного курсу через проведення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку, на прозорих засадах відбуватиметься згладжування шоків і сезонних коливань. Разом з тим офіційний курс гривні встановлюватиметься на рівні ринкового значення, що склалося у попередній день.

Ураховуючи високий ступінь відкритості економіки України та значний рівень валового зовнішнього боргу. Національний банк підтримуватиме валютні резерви на рівні, достатньому для забезпечення стійкості гривні та створення умов для своєчасного виконання суб'єктами господарювання своїх зовнішніх боргових зобов'язань.