Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Структура і динаміка розвитку економіки

Економічна структура США є найтиповішим проявом постіндустріального етапу розвитку держави: провідною сферою виступають послуги, частка яких становить 75% від ВВП.

Галузева структура економіки (2000 р., %)

Сфера послуг охоплює транспорт і зв'язок, торгівлю, фінанси і кредит, страхування, громадське харчування, виробничі й побутові послуги, туризм, освіту й охорону здоров'я, науку, державний апарат управління.

Понад 25% сфери послуг припадає на фінансові послуги, страхування й операції з нерухомістю; 22% - на торгівлю; 26% - наділові, юридичні, соціальні послуги; 8,5% - на транспорт і зв'язок; 18,5% - на державне управління [54, с. 220]. Останнім часом пріоритету набув розвиток консалтингових, маркетингових та управлінських послуг, а також нових інформаційних технологій. Сфера послуг забезпечує 80% всього приросту зайнятості в країні.

Однією з динамічних галузей сфери послуг США є фінанси й кредит. Нью-Йорк є провідним фінансовим центром світової економіки. Нью-Йоркська фондова біржа є найбільшою у світі. Роль цього міста особливо велика в емісії акцій і облігацій, а також в торгівлі цінними паперами. Частка Сполучених Штатів на світовому ринку акцій становила в 2000 р. 48%, а на ринку боргових цінних паперів - 45%. Динаміка капіталізації американського рину акцій та обсягу боргових цінних паперів віддзеркалюється в наступній таблиці:

Динаміка ринку акцій та боргових цінних паперів США

Сполучені Штати мають дуже місткий внутрішній ринок капіталу, який поглинає не тільки національний капітал, але й іноземний. Приріст іноземних активів в США в 2000 р. складав 953 млрд. дол., в тому числі прямі інвестиції - 316,5 млрд. дол., портфельні - 446 млрд. дол. Водночас приріст американських активів за рубежем становив 553 млрд. дол. США є нетто-позичальником капіталу, тобто приток капіталу до Сполучених Штатів перевищує їх відплив за кордон. Проте в абсолютних розмірах вони виступають і як один з найбільших кредиторів на світовому ринку капіталу. Такі відомі американські банки, як Сіті корпорейщн (Сітікорп), Чейз Манхеттен бенк входять до провідної когорти найпотужніших світових банків. Наприкінці 90-х років розпочався активний процес злиття американських банків з промисловими й страховими компаніями, що перетворює їх на універсальні фінансові комплекси. Так, відбулося злиття Чейз Манхеттен з компанією "Дж. Пи. Моргай"; Сітіпорп об'єднався з компанією "Тревелерз", внаслідок чого сформувалася "Сітігруп", яка стала найбільшою в світі за обсягом капіталу.

На початку 2000 р. активи США за кордоном (за виключенням прямих інвестицій) досягли 4,4 трлн. дол., а іноземні капіталовкладення в США становили 5,8 трлн. дол. Різниця між цими показниками (1,4 трлн. дол.) становить зовнішній борг країни

Важливим видом послуг є торгівля, в тому числі зовнішня. За обсягом зовнішньої торгівлі США перевищують будь-яку країну, в тому числі за обсягом імпорту - навіть цілком Європейський Союз. В 2000 р. експорт США становив 773 млрд. дол., імпорт - 1223 млрд. дол., від'ємне сальдо - 450 млрд. дол. З початку 70-х років зовнішня торгівля товарами постійно зводиться з пасивом для США. При цьому пасив формується не тільки в торгівлі сировиною і паливом (де вій був і раніше), але й по готовим товарам. Тільки в торгівлі найпередовішою технологією Сполучені Штати мають актив. Проте в торгівлі послугами вони мають актив постійно (в 2000р. він складав 81 млрд. дол.). наступна таблиця дає уяву про динаміку зовнішньої торгівлі США в 90-х роках.

Динаміка зовнішньої торгівлі США,%

Товарна структура зовнішньої торгівлі США типова для високорозвинутої держави: товари з високим ступенем обробки, капіталомісткі й наукоємні посідають перше місце. На США припадає 20% експорту наукоємної продукції. В середині 90-х років частка машин і обладнання становила в експорті 49%, в імпорті - 46%, в той час як на сировину й паливо в сукупності припадало відповідно 7% і 12%. Звертає на себе увагу порівняльно висока частка виробів легкої промисловості в імпорті - 23%; це пояснюється високою конкурентоспроможністю дешевих товарів із країн, що розвиваються, і Китаю на американському ринку.

В структурі зовнішньої торгівлі послугами переважають фінанси, ділові послуги, туризм та інформація. За експортом послуг США набагато випереджають інші держави; їх частка в світовому експорті послуг становить 18%, тоді як частка їх найближчого конкурента в цій сфері, Великої Британії - тільки 7,5%.

Географія зовнішньої торгівлі США віддзеркалює напрямок їх стратегічних пріоритетів. Поступово зростає частка партнерів по НАФТА, особливо Канади.

Традиційно важливими партнерами е країни Західної Європи та Японія; для останньої, як вже говорилося, американський ринок є чи ненайважливішим факто ром стану власної економіки.

Основні торгівельні партнери США (за даними 2000 р.), в %

Постійне зростання від'ємного зовнішньоторговельного сальдо призводить до швидкого збільшення дефіциту платіжного балансу по поточних операціях; в 1999 р. він становив 319 млрд. дол. і зріс в порівнянні з 1993 р. у 3,7 рази.

Промисловість США, хоч і поступається за часткою у ВВП сфері послуг, є найпотужнішою в світі. На Сполучені Штати припадає 20% світового виробництва промислових товарів. Продуктивність праці в американській промисловості суттєво перевищує відповідний показнику їх головних конкурентів. Статистика США поділяє промисловість на видобувну, обробну й енергетику. Частка обробної промисловості складає понад 80%. Водночас Сполучені Штати посідають перше місце в світі за виробництвом електроенергії, а також входять в провідну групу країн за видобутком вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів. Забезпеченість американської промисловості власною сировинною базою, звісно, зміцнює її "тили". Проте головним чинником розвитку промисловості США е: широкий внутрішній ринок; висока якісна конкурентоспроможність американських товарів; лідерство в НДДКР; міцні позиції американських ТНК на світових ринках промислових товарів.

У 80-ті роки в американській економіці виявилися серйозні структурні диспропорції. Надто високою була питома вага сировини й палива. Так звані "старі" галузі - металургія, автомобілебудування, сільськогосподарське машинобудування, суднобудування - втрачали конкурентоспроможність через морально застарілий основний капітал. На ці галузі припадало більше половини випуску всієї продукції. Необхідна була технічна перебудова промисловості, технічна реконструкція виробництва, яка розпочалася у 80-х роках на базі здобутків НТР.

Збільшилися інвестиції в активні елементи основного капіталу - машини й устаткування з метою їх модернізації. Було закрито десятки сталеливарних підприємств, що виявили свою недостатню конкурентоспроможність. Активізувався процес концентрації капіталу, що супроводжувалося злиттям і поглинанням сотень компаній. Але основна увага була повернута на прискорення розвитку новітніх високотехнічних галузей. Цей процес продовжився і в 90-ті роки.

США мають добре розвинутими практично всі галузі й види виробництва, що входять в промисловий спектр сучасної економіки. Проте питома вага окремих галузей помітно змінилася протягом останніх десятиліть XX сторіччя. Зменшилася роль старих галузей - текстильної, металургійної. За виробництвом чорних металів США поступилися Китаю та Японії. Навіть така традиційно "американська" галузь, що символізувала Америку, - автомобілебудування - вже не є пріоритетною за темпами розвитку; тут американців також обігнали японці.

Натомість швидкими темпами розвиваються аерокосмічна, електронна промисловість, виробництво нових матеріалів, лазерна техніка, робототехніка. Найвищі доходи в середині 90-х років відзначилися в електронній та електротехнічній промисловості. Саме інвестиції в новітні технології спричинили високі темпи зростання американської економіки в 90-х роках. Понад половину всіх інвестицій в промисловість складають придбання комп'ютерів і засобів інформатики. Частка інвестицій в інформаційні й телекомунікаційні технології складає 7,3% від ВВП (1999 p.). Провідними компаніями в цих галузях є "Майкрософт". "Інтернешнл бізнес машінз" (IBM). Значні капіталовкладення в наукові розробки здійснюють також такі промислові велетні, як "Дженерал моторс", "Форд", "Екссон", "Дженерал електрик", "Локхід" та інші. Кожне десятиріччя витрати на НДДКР в Сполучених Штатах подвоюються.

Сільське господарство США виробляє найбільші в світі обсяги продукції. Вони посідають друге місце за виробництвом зерна й м'яса (після Китаю. Частка США на світовому продовольчому ринку становить 15%. Вони постачають на світовий ринок 50% кукурудзи, 20% яловичини, третину пшениці. Вони найбільші в світі виробники сої та цитрусових, належать до провідних країн за збором бавовни та цукрової тростини. США є нетто-експортером продовольства; його експорт становив (1997 р.) 57 млрд. дол., а імпорт - 36 млрд. дол.

У сільськогосподарському виробництві США основною організаційною формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації виробництва ферми поділяються на такі основні категорії:

❖ сімейні (індивідуальні) ферми, власники яких разом із своїми сім'ями здійснюють виробництво й керівництво, вкладають капітал та значну частину робочої сили;

* спільні ферми, які утворилися шляхом об'єднання власності двох або більше осіб для спільної підприємницької діяльності;

♦ сільськогосподарські корпорації - акціонерні підприємства з виробництва (іноді й переробки) сільськогосподарської продукції.

Переважають сімейні ферми, які в загальній кількості господарств становлять 87%, за площею земельних угідь - 65%, за обсягом реалізації продукції - 60%. В той же час швидко розвиваються корпоративні господарства, які реалізують майже чверть сільськогосподарської продукції.

Сільське господарство США цілком індустріалізоване, технічно оснащене й має високу продуктивність. Науково-технічний прогрес проникає досить успішно і в цю сферу американської економіки; втілюються здобутки біотехнології, новітня сільськогосподарська техніка, прогресивні методи господарювання. Водночас сільське господарство знаходиться під особливим захистом уряду, фермери отримують дотації з бюджету, мають податкові пільги і субсидії при експорті. Продуктивність праці в сільському господарстві дуже зросла. Якщо в 1947 р. один працівник сільського господарства США забезпечував продовольством 14 громадян, то зараз - 98 громадян.

Економіка США характеризується високою динамічністю розвитку наприкінці XX ст. Хоч Сполучені Штати, як і всі країни з ринковою економікою, не позбавлені впливу економічного циклу, їх економічний розвиток відрізняється відносно більшою стабільністю порівняно з деякими іншими країнами. Такого глибокого падіння виробництва, як підчас "великої депресії" 1929-1933 рр. в США більше не спостерігалося. Кризові ситуації в другій половині XX ст. відбувалися в 60-х роках, на початку 70-х і 80-х років. Найбільші відчутною була криза 1973-1975 років, коли ВНП скоротився на 4%, промислове виробництво - на 10%. Ця криза була значною мірою обумовлена світовою енергетичною кризою внаслідок різкого зростання цін на нафту. Похитнулися позиції долара, він був девальвований, і уряд США відмовився від обов'язкового Його обміну на золото, що суперечило рішенням Бреттон-Вудської конференції.

З середини 80-х років економічні реформи, задіяні урядом (про них буде сказано нижче), призвели до суттєвого повороту в розвитку американської економіки. Швидке піднесення значення в світовій економіці наукоємних, високотехнологічних галузей виробництва, в яких США мають безперечну перевагу, сприяло прискоренню їх розвитку і нарощуванню відриву від своїх конкурентів. Особливо сприятливими для розвитку економіки виявилися 90-ті роки. Після нетривалої затримки в 1991 р. американська економіка показала стабільно високі темпи протягом десяти років, що визнається фахівцями як безпрецедентне явище. Наступна таблиця дає уяву про розвиток економіки США в 90-х роках:

Темпи розвитку економіки США в 90-х роках; %

Успішний розвиток економіки в 90-ті роки пояснюється, насамперед, чітким спрямуванням інвестицій на технології, що забезпечують прискорення реакції фірм на зміни кон'юнктури ринку. В структурі виробничого накопичення до 40% становлять вкладення в інформаційні технології. Зростають обсяги інвестицій також в інші сфери виробництва. Частка чистих внутрішніх інвестицій складає 5,4% від ВВП і зросла за 90-ті роки. Приріст приватних капіталовкладень становив в 1999 р. 10,1%, а в 2000 р. навіть 12,6%, що є дуже високим показником. Особливо швидко зростають так звані венчурні інвестиції, тобто капіталовкладення в інноваційне виробництво; за останні десять років їх обсяг збільшився з 5 млрд. дол. до 100 млрд. дол. Крім того, як вже відзначалося, існує великий приток іноземних інвестицій в економіку США.

Іншим фактором, що сприяв високим темпам зростання економіки США в останнє десятиліття, є розширення споживчого попиту населення. Він є наслідком зростання добробуту значної частини американців. Доход американської сім'ї перевищує сьогодні 40 тис. доларів на рік. Частка володарів індивідуальних домів в 2000 р. становила 68%.

На зростання купівельної спроможності населення впливає відносно невисокий рівень безробіття, який мав, до того ж, тенденцію до зниження. Те ж саме можна сказати й про рівень інфляції, що впливає на ринкові ціни.

Динаміка рівнів інфляції й безробіття в США в 90-ті роки, %

Розширення внутрішнього ринка, зростання інвестицій в економіку сприяли її перебудові на основі новітніх технологій. Це призвело до суттєвого зростання продуктивності праці: в 90-ті роки вона зростала вдвічі швидше, ніж у 80-ті роки; її щорічні темпи складали у середньому 2,8%.

Отже, 90-ті роки стали для Сполучених Штатів тривалим періодом безпрецедентного піднесення економіки, що обумовлено низкою чинників. Технологічні інновації, глобалізація бізнесу, різке зростання венчурного капіталу сприяли підвищенню продуктивності праці та прискоренню темпів росту економіки без суттєвого підвищення інфляції. Зростання продуктивності праці призвело до зниження виробничих витрат.

Значний внесок у зростання економічної потужності США здійснюють ТНК. Завдяки їх діяльності утворилося явище, яке все частіше називають "другою економікою США". Вона є наслідком безперервного зростання прямих зарубіжних інвестицій, що вкладають їх ТНК в зарубіжні країни, створення там філій та дочірніх підприємств. Це пов'язує економіку США із світовими ринками ще тісніше, полегшує туди проникнення американських товарів та послуг та сприяє зворотному притоку капіталу у вигляді відрахування від доходів на інвестиції. В 2000 р. обсяг ПІІ американськими компаніями дорівнював 2136 млрд. дол. або 35% всіх американських приватних активів за кордоном. За один лише 1999 рік зарубіжні активи США збільшилися на 24%, що також безпрецедентно.

Нарешті, піднесенню позицій США в світовій економіці сприяє гнучка й ефективна економічна політика уряду, яка кожного разу виводила країну з кризових становищ й надавала імпульсу для нового прискорення.