Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Інтереси України в Китаї

Із розглянутих питань видно, що КНР є одним з лідерів світу. Ці реалії Україні неминуче слід враховувати при визначенні орієнтирів та пріоритетів зовнішньоекономічної політики. Іншими словами, сама логіка розвитку ситуації після проголошення Україною незалежності вимагає від України забезпечення як політичних, так і економічних інтересів завдяки посиленню співробітництва з Китаєм. .

Наразі між Україною і Китаєм ухвалено понад 50 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих документів, які створюють необхідне правове підґрунтя для активного і плідного співробітництва між Україною і Китаєм.

У січні 1995 р. завершено розробку "Державної програми розвитку відносин України з КНР". В ній викладено принципові засади та пріоритети у китайському напрямі. У серпні 1996 р. українською частиною Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торгівельно-економічного співробітництва ухвалено "Концепцію розвитку економічних відносин України з КНР". В ній викладено принципові засади та пріоритети у китайському напрямі. У серпні 1996 р. українською частиною Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торгівельно-економічного співробітництва ухвалено "Концепцію розвитку економічних відносин України з КНР". Але намічені заходи, на жаль, не реалізовано через те, що робота Міжурядової комісії фактично була зведена до рівня міжвідомчих відносин двох держав. Не вдалось Україні залучити значні інвестиційні ресурси, які виникли у зв'язку з поверненням Гонконгу під юрисдикцію Китаю. Не реалізовано також товарний кредит, який надано Китаєм Україні ще у 1993 р. Діяльність нечисленних українсько-китайських спільних підприємств утруднюється через недосконалість механізму двостороннього співробітництва.

На думку фахівців, серед причин негативних тенденцій в українсько-китайських відносинах називають:

❖ труднощі, пов'язані з суперечностями етапу визначення зовнішньоекономічних пріоритетів України;

* віддаленість між країнами;

❖ брак коштів для розвитку представницьких інфраструктур нашої країни всіх форм власності у Китаї;

o брак кадрів зі знанням китайської мови;

o недостатнє усвідомлення керівників міністерств і відомств місця і ролі "китайського вектора" у зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних стосунках;

❖ незацікавленість третіх країн у розвитку україно-китайського співробітництва в таких галузях, як ракетно-космічна, авіабудівельна, радіотехнічна та ін. Отже, наразі можна стверджувати, що "китайський вектор" української зовнішньої політики і міжнародного економічного співробітництва залишається одним з найперспективнішим і найсуперечливішим. З одного боку, Україна має в Китаї солідну базу у вигляді активного міждержавного діалогу, у тому числі і на найвищому рівні, а також традиційні дружні відносини між народами України і Китаю. Водночас в 1997 та на початку 1999 рр. посилилась тенденція до згортання українсько-китайських відносин. Так, за даними китайської сторони, обсяг двосторонньої торгівлі України і Китаю в 1994 р. становив 837 млн. дол., у 1995 - 613 млн. дол., у 1996 р. - 566 млн. дол., у 1997 р. - 456 млн. дол.

Згідно з українською статистикою, товарообіг між Україною й Китаєм мав таку динаміку:

Злободенним питанням двосторонніх відносин між Китаєм і Україною є вдосконалення структури експорту і імпорту двох країн.

Справа в тому, що український експорт до КНР має яскраво виражений наполовину сировинний характер. Так, у 1996 р. він складався на 66% з продукції металургії та металообробки та на 28% - з продукції хімічної промисловості.

Китай же нам експортує в основному товари народного споживання. Нині в економічних зв'язках України і Китаю переважають прості форми торгівлі, втому числі і бартер (30-40%).

Останнім часом Китай значно скоротив імпорт сталевого прокату і хімічних добрив з України. Не виключено, що тенденція до зменшення імпорту української металопродукції спостерігатиметься і надалі. Китай має намір вжити запобіжних заходів проти "перегріву" економіки завдяки зменшенню обсягів промислового будівництва. А це означає, зокрема, скорочення імпорту конструкційних виробів, арматури, катанки і т.п. Китай сподівається також орієнтуватись на власні можливості та на залучення іноземних інвестицій. А відтак подальше нарощування експорту української продукції до Китаю може статися лише за рахунок збільшення частки продукції машинобудування та надання послуг, особливо транспортних.

Китай і Україна мають цілком реальні шанси для якісного і кількісного поліпшення взаємовигідного широкомасштабного співробітництва насамперед у названих вже пріоритетних галузях. Звідси випливає нагальна необхідність суттєвих корективів щодо втілення в життя "китайського вектора" зовнішньої політики України. При цьому слід мати на увазі, що українсько-китайські відносини можуть успішно розвиватися лише за умови доброго усвідомлення Україною, що Китай реалізує один з небагатьох наших зовнішніх резервів швидкого нарощування експортних можливостей за рахунок продукції машинобудування, ракетно-космічної, суднобудівної промисловості, ядерної та теплової енергетики, продукції ВПК. Найбільш перспективними є види співробітництва, які дозволяють поєднувати продаж Україною високотехнологічної продукції й технологій з розвитком відповідно виробництва в Китаї. Саме з урахуванням цієї обставини можна, на думку фахівців, сміливо прогнозувати співробітництво, яке враховує імперативи XXI століття.

Однак не можна не відзначити обставини, які відіграють негативну роль у розвитку українсько-китайських відносин. Що це за обставини? Ними є:

❖ відсутність у Китаї розгалуженої інфраструктури представництва державного сектора економіки України;

❖ значна територіальна віддаленість між країнами;

❖ брак людської ініціативи через відсутність належної мотивації;

❖ слабка координація діяльності різних відомств;

o невизначеність порядку втілення в життя державної програми розвитку відносин з Китаєм.

Все це звужує можливості України на китайському напрямку. Відтак існує нагальна потреба посилення державного контролю та впливу на діяльність у сфері зовнішньоекономічних зв'язків нашої держави.

Поглиблюється співробітництво України і Китаю у виробничій сфері, зокрема, в галузі сільськогосподарського машинобудування. У 2000 р. успішно проведено польові випробування нового кукурудзозбирального комбайну "Херсо-нець-200" - трьохрядного самохідного маневреного комбайна. Успішні випробування цієї машини відкрили шлях для створення спільного виробництва в м. Гаочен (Китай). Навесні 2002 р. з України до Китаю поставлено комплектуючі вузли й деталі для першої промислової партії в 50 кукурудзозбиральних машин.

Успішно розвиваються відносини у сфері науки і техніки, в якій, як відомо, і в Україні, і в Китаї досягнуто чимало успіхів світового рівня. Відтак уряди обох країн надають великого значення розвитку фундаментальної та прикладної науки.

Показово, що першою угодою між Україною і Китаєм, підписаною після проголошення Україною своєї незалежності і визнання її Китаєм, була угода про науково-технічне співробітництво між двома країнами, Згаданий документ, зокрема, передбачав проведення спільних досліджень і розробок, обмін їх підсумками, науково-технічною інформацією, ноу-хау і ліцензіями на компенсаційній основі, підготовка кадрів та ін. З 1992 р. діє Угода про співробітництво між HAH України та Академією наук Китаю. Здійснюється співробітництво 14 установ HAH України з науковими центрами і промисловими підприємствами Китаю. Лідером у науково-технічному співробітництві з Китаєм є Інститут електрозварювання ім. Є. Патона. Ця установа підтримує прямі зв'язки з інститутом зварювання м. Харбіна, Всекитайською імпортно-експортною компанією точного машинобудування, Хейлунцзянською компанією "Сай-Де", Пекінською корпорацією "Чжу Ке", Міністерством машинобудування Китаю, Міністерством залізниць Китаю та ін. Діють також прямі угоди між Інститутом електродинаміки HAH України та Інститутом електромеханіки Китаю, Інститутом технічної теплофізики HAH України та Інститутом технічної теплофізики Китаю, Інститутом ядерних досліджень України з Інститутом ядерної науки і технологій Сичуанського університету та ін.

Таким чином, багатогранне співробітництво між Україною і Китаєм нині набирає дедалі більше обертів і зростаючого значення для обох країн. Це співробітництво спирається на ґрунтовний політико-правовий і економічний фундамент, що визначає основну сучасну тенденцію до якісно нового рівня* відносин між нашими країнами. Однак обом країнам належить докласти ще чимало зусиль, щоб ця тенденція стала рушієм взаємин цих країн.