Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Зовнішньоекономічна політика

Слід відзначити, що зовнішньоекономічна діяльність Польщі традиційно відігравала велику роль у розвитку господарства. Однак після другої світової війни вона була зорієнтована переважно на країни соціалістичного табору, в яких не надавалось належного значення ринковим відносинам. Саме тому сучасні показники зовнішньої торгівлі з постсоціалістичними країнами виявились невисокими. У зовнішньоторговельному балансі країни на них припадає понад 40% середньорічного товарообігу, на західноєвропейські країни - близько 50%, решта-на країни, що розвиваються.

Динаміка зовнішньої торгівлі Польщі (млрд. дол.)

Наразі головними статтями експорту є продукція машинобудування (43%) - це морські судна; гірничошахтне обладнання, автомобілі, устаткування для цукрової та Хімічної промисловості, кокс. Експортуються також вугілля, мідь, срібло. Сировина становить 14% експорту, на сільськогосподарські та харчові продукти припадає 10% обігу, на продукцію легкої та целюлозно-паперової промисловості - 8%, на будівельні послуги - 5%. Вважається, що лише 30% польських товарів є конкурентоспроможними на світовому ринку, у тому числі й на європейському ринку.

Імпортує Польща паливо, металургійну сировину, хімічні продукти. Щорічний імпорт нафти становить 15 млн. т., нафтопродуктів - 3,5 млн. т., газу - 7,5 млрд. м. Імпортуються також алюміній марганцева та хромова руди, нікель, рідкісні метали, целюлоза, каучук, вовна, пиломатеріали. Металургійна промисловість споживає щорічно 17 млн. т. імпортної залізної руди і 1,5 млн. т. імпортного чавуну.

На думку польських фахівців, в галузі зовнішньоекономічної політики цієї країни належить зробити істотні корективи. Зокрема, досить переконливо доводиться необхідність здійснювати нову стратегію експорту. Йдеться, зокрема, про те, що радикальне збільшення експорту мусить розглядатись як одна з основних умов економічної безпеки і стабільності Польщі. Наразі польська зовнішня торгівля вважається такою, що надмірно концентрується на Європі.

В літературі є чимало високих оцінок досягнень Польщі у реформуванні своєї зовнішньої торгівлі. І підстав для цього є чимало. Проте визнається також, що за останнє десятиліття ситуація у зовнішній торгівлі Польщі викликає серйозну стурбованість. Відсутність рівноваги в товарообігу є настільки суттєвою, що країні може загрожувати валютна криза, оскільки дефіцит зовнішньої торгівлі в 2000 р. досяг 14 млрд. дол., а від'ємне сальдо рахунку поточних операцій - 7,5-8%. За таких умов збереження валютної стабільності - справа надто важка.

В чому причина такої ситуації?

Справа в тому, що в ході реформи валютна стабільність Польщі підтримувалася за рахунок коштів від продажу за рубежем акцій і часток польських підприємств, а також завдяки іноземних інвестиціям. Однак не можна не враховувати, що через два-три роки приплив іноземної валюти за рахунок вказаних джерел значно зменшиться і можливість фінансування дефіциту рахунку поточних операцій також різко зменшиться. Тому єдиним правильним рішенням даної проблеми може стати радикальне збільшення експорту.

В ході реформ розвиток зовнішньої торгівлі, по суті, було віддано під владу ринковим механізмам. Сталась значна лібералізація імпорту, а внутрішній ринок був майже повністю відкрито товарам Європейського союзу. Польська економіка виявилася не готовою до цього, оскільки конкурентоспроможність польських товарів відставала від потреб ринка. Це призвело до того, що наразі частка експорту в створенні національного доходу становить не більше 20%, тоді як в Чехії - 47, Словенії - 55, Ірландії - 76%. При цьому експорт на душу населення в Польщі не перевищує 700 дол., в Угорщині - 1800, Чехії - 2200, Словенії - 4200 дол.

Найбільш урівноваженими у зовнішньому торгівельному обігу виявились електротехнічна галузь, машинобудування, хімічна промисловість, тобто галузі, які визначають нині конкурентоспроможність всієї промислової структури Польщі. Хоча сільськогосподарський потенціал є одним з найбільших в Європі, проте продаж продукції цієї галузі, експортованої на зовнішній ринок, зріс за минуле десятиріччя всього на 1 млрд. дол. А Голландія, чиї земельні ресурси в 10 разів менше польських, експортує на світові ринки продовольства та інших сільськогосподарських товарів на ЗО млрд. дол. Лише вартість експортованих Голландією овочів і фруктів у 2,5 рази більше, ніж весь польський сільськогосподарсько-продовольчий експорт.

Отже, навіть вже відзначеного достатньо, щоб зрозуміти злободенність вирішення питання про необхідність зміни стратегії підтримки експорту з боку держави. На перший погляд видається дивним те, що навіть більш сильні приватновласницькі традиції у Польщі у порівнянні з Україною, наприклад, не змогли гарантувати цій країні можливість уникнути розбалансування експорту й імпорту. Виявляється, що справді не виправданою була надмірна лібералізація зовнішньої торгівлі. А це значить, що така лінія у сфері зовнішньої торгівлі не була достатньо обґрунтованою з наукової точки зору.

Нарощування дій в напрямку зміни стратегії підтримки державою повинно торкатись не лише сфери виробництва, але й фінансової системи підтримки, інформації, прийняття відповідних правових актів, їх гармонізації з відповідними документами Євросоюзу, консалтингу та перепідготовки кадрів тощо. Для вирішення перерахованих проблем уряд ухвалив комплексну програму.

Важливу роль у зовнішньоекономічній діяльності Польщі відіграють прямі іноземні інвестиції (ПІЦ). У зв'язку з цим не можна не відзначити ту велику увагу, яку виявляють суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності цієї країни до проблеми залучення ПІІ в польську економіку.

З початку 90-х років приплив прямих іноземних інвестицій в Польщу (в країни Центральної і Східної Європи в цілому) характеризується високою динамікою зростання.

Протягом останніх років Польща є лідером у залученні іноземних вкладень. В 1999 р. її питома вага становила 45% всіх ПІІ країн ЦСЄ. Великий вплив на надходження ПІІ справили реалізація програми приватизації за участю іноземних інвесторів, усталене економічне зростання (з 1992 р.), відносно велика Місткість внутрішнього ринка.

Основна частка іноземних інвестицій (близько 60%) надходила в регіон ЦСЄ з держав-членів Євросоюзу. Список найбільш активних держав-інвесторі в Польщі очолювали Німеччина і США.

На території країн ЦСЄ свої виробництва розмістили транснаціональні корпорації (в тому числі в Польщі 30 з 100 найбільших ТНК світу), регіональна стратегія яких часто пов'язана з планом раціоналізації виробництва в європейському масштабі. Особливо широко представлені в Польщі світові велетні авто індустрії: концерни "Фольксваген", "Фіат" та ін.

Протягом останніх років у зв'язку з приватизацією банків в країнах ЦСЄ, особливо в Чехії і Польщі, значно зріс приплив іноземного капіталу у сферу фінансів і страхових послуг. Щодо сільського господарства, видобутку корисних копалин, будівництва, охорони здоров'я та ряд інших галузей, то вони не приваблюють іноземних інвесторів.

На тлі залученого іноземного капіталу інвестиції країни ЦСЄ за рубежем виглядають дуже скромно - в 1999 р. вони становили 4,2 млрд. дол. іноземний капітал сприяв пожвавленню економіки країн ЦСЄ, особливо Польщі. На думку авторитетного центра економічних досліджень, в.2001-2005 рр.

ПІІ в регіоні ЦСЄ зростуть приблизно на 50%. Найбільш привабливими для іноземного капіталу залишаться Польща, Угорщина і Чехія. В умовах лібералізації торгівлі тільки поліпшення конкурентних позицій дозволить країнам ЦСЄ посісти гідне місце у світовій торгівлі.

Підприємства з іноземним капіталом завдяки високому рівню конкурентоспроможності вироблюваної продукції, а також доступу іноземної збутової мережі посіли домінуючі позиції: їх частка, наприклад, становить 70% зовнішньоторговельного обороту Угорщини, понад 50% - Польщі. Протягом останніх декількох років згадані раніш спільні підприємства є найбільшими експортерами автомобілів з країн ЦСЄ.

Завдяки іноземним вкладенням капіталу відбулось істотне поліпшення товарної структури експорту. Це виявилось у підвищенні частки машин, устаткування, транспортних засобів як в загальному обсязі, так і у вивезенні в розвинуті країни.

Інтенсивний приплив ПІІ виявився однією з причин динамічного розвитку імпорту та поліпшення його структури. Зокрема, в імпорті зросла частка машино-технічних виробів, в тому числі капіталомістких і високотехнологічних. В 1999 р. частка устаткування і транспортних засобів в імпорті становила в Польщі 38%.

Приплив іноземного капіталу створив для всіх країн ЦСЄ нові проблеми, які пов'язані із дотриманням національної безпеки. А це і є одним з суттєвих негативів присутності іноземного капіталу в цих країнах. Так, за останні роки зросла залежність розвитку їх економік від зміни кон'юнктури в країнах Євросоюзу, від діяльності і рішень транснаціональних компаній. Справа в тому, що тепер банкрутства, злиття і поглинання найбільших фірм світу мають великий вплив на соціально-економічне становище в країнах ЦСЄ.

Всі ці та інші проблеми, які пов'язані із залученням іноземного капіталу в національну економіку Польщі, як і ті, котрі зумовлені наданням капіталу іншим країнам, потрібно ретельно вивчати і на цій підставі робити аргументовані рішення. Цього вимагає суперечлива природа ринку.