Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Особливості ділової стики

Історичний розвиток польської нації спричинив досить помітний вплив на національний характер поляків, на ментальність польських бізнесменів. Найхарактернішою рисою поляків є їх беззавітний патріотизм, який іноді набуває форм націоналізму. Поляки з гордістю згадують кращі часи своєї історії й дуже болісно сприймають прояв хоч якої-небудь зневаги до своєї країни. Тому іронічні висловлювання щодо Польщі поляками сприймаються образливо; відпускати жарти з цього приводу партнерові недоречно. Гордість за свою славетну, хоч і минулу історію заформувала своєрідну поведінку поляка, яку іноді називають "польським гонором". В контактах з іноземцями поляк намагається підкреслити, що його нація нічим не поступається перед іншими. Ця, в цілому зрозуміла й виправдана позиція набуває Іноді загострених форм, коли польський політик чи бізнесмен вбачає зневагу до себе з боку іноземного партнера через, як йому здається, приниження його Національності. В той же час, поляки деяких випадках ставляться до інших націй з позицій "національного аристократизму". Ця риса може завадити здійснення ділових переговорів.

На відміну від східних і південних слов'ян поляки більш схильні до методичного й пунктуального виконання угоди. В цьому відношенні вони тяжіють до моноактивних культур. Проте, на відміну від німців, поляки більш відверті, краще спілкуються з партнерами у неформальних обставинах. Польський бізнесмен - людина слова. Порядність у стосунках з партнером є однією з найважливіших цінностей для поляка.

Багато рис польського менталітету сформовано під впливом католицької церкви, позиції якої в польському суспільстві дуже сильні. Серед позитивних рис слід, насамперед, відзначити чесність, благородство у відносинах з іншими людьми, сумлінність в праці.

До негативних рис можна віднести негнучкість, впертість у відстоюванні своїх позицій, поглядів, ідей, що часто шкодить діловим стосункам.

В цілому ж поляки - надійні ділові партнери, що доброзичливо ставляться до співробітництва з українцями.

Інтереси України в Польщі

Без перебільшення можна стверджувати, що інтереси України в Польщі є так само різноманітними, як і інтереси Польщі в Україні. Вони - імператив сьогодення. Хоча на різних етапах історичного розвитку цих двох країн також економічні інтереси між ними існували. Характер же стосунків між цими країнами був різним, вони визначались конкретними життєвими потребами. Характер же та інтенсивність сучасних інтересів обох країн, звичайна річ, зумовлюються необхідністю розвитку і вдосконаленням співробітництва в різних сферах суспільного життя.

Можна розпочати висвітлення поставленого питання хоча б з того, що і Польща, і Україна крокують шляхом ринкового реформування своїх національних економік. Отже, обидві країни мають на сьогодні перехідну економіку. Обидві ці країни прагнуть увійти до системи світогосподарських зв'язків, зокрема увійти до Європейського союзу тощо. Звичайно, кожна з країн усвідомлює, що вже досягнуто на даний момент і т. ін.

Основною українсько-польських відносин сьогодні є зовнішня торгівля. Польща знаходиться серед наших головних партнерів за обсягами зовнішньоторговельного обороту.

Зовнішня торгівля України з Польщею (млрд. дол.)

В експорті України до Польщі переважають руди чорних металів (30%), нафта й нафтопродукти(18%), чорні метали (17,5%), деревина й вироби з неї (3,8%).

В українському імпорті з Польщі перше місце займає вугілля (18%), далі йдуть папір й вироби поліграфічної промисловості (12%), енергетичне обладнання (10%), деревина й вироби з неї (4,6%).

Є підстави констатувати, що останнім часом у співробітництві України і Польщі з'являються перші ознаки формування виробничо-інвестиційної моделі економічного розвитку. А це, як відомо, є ознакою того, що національні економіки цих країн набули якостей, котрі свідчать про здатність цих країн, їх дозрілість до входження у світогосподарські зв'язки, долучатись до єдиної цілісної системи усталених, систематичних (а не епізодичних) зв'язків, тобто до міжнародної економіки. Обсяги інвестицій Польщі в українську економіку, наприклад, за 1994-1999 рр. зросли майже в 6,5 рази, досягнувши у 1999 р. 54,4 млн. дол. Причому польські бізнесмени віддають перевагу прямим інвестиціям, котрі гарантують їх участь і є менш ризикованими у порівнянні з портфельними вкладеннями, оскільки рівень розвитку українського фондового ринку поки що є недостатнім. Отже, сказане свідчить про наявність обопільних українсько-польських інтересів.

За станом на 1 жовтня 1999 р. в Україні діяло 633 підприємства з польським капіталом, в тому числі 478 - це спільні підприємства, тобто близько 12% від усієї кількості зареєстрованих СП. При цьому слід відзначити" що для польських підприємств спільні підприємства з українськими партнерами становлять лише 9,68% загальної вартості всіх форм економічного співробітництва. Експорт же в Україну перевищує 45%, а обмін ноу-хау і технологіями - навіть менше 2%.

Протягом останніх років відзначалось зменшення значення Польщі як реципієнта українського ПІІ. Якщо в 1995 р. вона займала сьоме місце, то на початок 1999 р. - 10-те. В 1992 р. за обсягом ПІІ в Україну Польща посідала 10 місце, а на початок 1999 р. - 14-те (Абсолютний показник - 46, 2 млрд. дол.). Обсяг фінансових вкладень України у польські підприємства порівняно невеликий. Якщо в 1995 р. він становили 378,1 тис. дол., то в 1999 р. навіть зменшився до 320,7 тис. дол. А частка українського капіталу, вкладеного у польську економіку, взагалі є мізерною і становила в 1997 р. всього 0,1%.

З аналізу процесу залучення польського капіталу в українську економіку фахівці роблять ряд висновків негативного характеру.

1. Обсяги іноземних інвестицій не відповідають потребам. Потреба української економіки становлять від 40 до 50 млрд. дол., а реально вони за станом на 1 січня 1999 р. були задоволені лише на 5-7%, тобто становили 2781,1 млн. дол.

2. Структура польських інвестицій не враховує пріоритетів української економіки. Зокрема, вкладення Польщі в українську промисловість складають 30%, у сільське господарство - 0,7%. Зате вкладення в торгівлю, громадське харчування, фінансове посередництво, тобто у сфери, що забезпечують швидкий обіг капіталу, вони склали відповідно 21,3 і 40,3%.

3. Серед польських інвесторів переважать малі і середні фірми, які не можуть інвестувати конкретні і великі проекти. Крім того, польські інвестори не бажають вкладати великі кошти в бізнес України, що за рівнем ризику посідає 125 місце в світі. Сама ж Польща посідає 42-ге місце.

4. Високий ризик вкладення капіталу в Україну зумовлює і недосконалу форму інвестицій. Так інвестиції здійснюються у вигляді нерухомого і рухомого майна, набагато менше - у валюті. Залучення інвестицій у формі створення СП є також недостатнім. В 1998 р. на території України діяло всього 170 українсько-польських СП, хоча вони, як відомо, є одним з основних інвестиційно-виробничої моделі зовнішньоекономічної діяльності.

5. Відносно високою є концентрація польських інвестицій лише в небагатьох регіонах України - Львівській і Волинській областях.

6. Участь польських інвесторів у розвитку "людського капіталу", в інноваційних процесах та освоєнні високих технологій, на жаль не може задовольняти потреб України. За станом на 1 жовтня 1999 р. у сферу інформаційно-обчислювального обслуговування з Польщі надійшло 61,9 тис. дол., у науку і наукове обслуговування 128,1, у культуру і мистецтво - 128, 1, в народну освіту -0,07 тис. дол.

Одним із чинників стримування надходжень польських інвестицій в Україну є неефективність нашої фінансово-кредитної системи (через брак капіталу вітчизняних фінансово-банківських структур). Ця система зумовлює необхідність залучення польських Інвестицій саме в банківський сектор національної економіки. Руху капіталу заважає відсутність достатньо розвинутої мережі інституцій для страхування зовнішньоекономічних операцій. А це звужує інвестиційні потоки між країнами. Процес залучення польського капіталу сповільнюється через недорозвинутість українського ринку цінних паперів та через помилки у проведенні приватизації. Саме це завадило створення в Україні інвестиційно привабливих інституйованих власників.

Незважаючи на досить широкі перспективи, що відкриваються у Польщі перед закордонним інвесторами, обсяги інвестицій з України в Польщу поки що залишаються незначними і низькодиверсифікованими (оскільки 2/3 з них, тобто 0,2 млн. дол. вкладені в польську хімічну промисловість). Причинами незначного Інвестування українського капіталу в польську економіку є:

❖ брак ресурсів у вітчизняних підприємствах;

♦ недостатнє вивчення польського ринку;

* недооцінка перспектив ведення спільного бізнесу;

❖ обмеження на трансферт капіталу з України в інші країни.