Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - 2.8.3. Механізм регулювання стимулів

Згідно з підрахунками експертів Центру транснаціональних корпорацій ООН, у світі існує близько тридцяти різних термінів, які використовуються з метою охарактеризувати те, що загалом відомо як спеціальні економічні території. Водночас функціональний аналіз СЕТ у різних регіонах світового господарства дає підстави зробити узагальнюючий висновок про те, що необхідно розрізняти принаймні два концептуальних підходи до формування спеціальних економічних територій.

Перший - СЕТ як окремі території, на яких діє особливий режим господарювання. В економічній літературі такий підхід називають територіальним.

Другий - спеціальний режим для фірми або фірм, які розташовані на будь-якій території держави. В економічній літературі такий підхід називають режимним.

У світовій практиці широко застосовуються обидва принципи формування СЕТ. За деякими оцінками, їх нараховується понад 2 000 одиниць, у тому числі в країнах, які розвиваються, - понад 300. Серед розвинених країн найбільшу кількість СЕТ мають США - близько 200. Це СЕТ у районі Нью-Йорка, Бос-тона, Чикаго та ін.

Однак, незважаючи на досить велику кількість функціонуючих у світовій економіці СЕТ, вони займають досить скромне місце у залученні іноземних інвестицій у національну економіку. Згідно з підрахунками економістів, цей показник не перевищує 1% загального обсягу міжнародного руху капіталів.

Серед колишніх соціалістичних країн лідером у формуванні спеціальних економічних територій є Китай. Сьогодні різні варіанти СЕТ функціонують у Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщині, Югославії.

Серед найбільш поширених форм спеціальних економічних територій, які функціонують у різних країнах, можна виділити такі:

- безмитні зони, які розташовуються, як правило, в місцях перетинання міжнародних транскордонних систем;

- експортні промислові зони, які орієнтовані, головним чином, на зовнішньоекономічні зв'язки;

- парки технологічного розвитку, які формуються на наявному в країні науково-технологічному потенціалі з активним залученням іноземного капіталу, ноу-хау, а також зарубіжного управлінського, комерційного або маркетингового досвіду;

- території страхових і банківських послуг, які виконують винятково важливі функції в економічній діяльності.

Перераховані та неперераховані СЕТ у чистому варіанті практично не зустрічаються. Як правило, за своєю суттю це комплексні зони, діяльність яких здійснюється в кількох напрямках. Це забезпечує додаткові гарантії більш високого рівня стабільності їх функціонування.

2.8.3. Механізм регулювання стимулів

Пріоритетами, при всій багатоваріантності цілей СЕТ, є зовнішні зносини. Адже засади їх досягнення зводяться, головним чином, до залучення іноземного капіталу, отримання новітніх технологій та сучасного управлінського досвіду. Тому значна частина проблем оптимізації цих зносин стосується можливих безпосередніх учасників зональних проектів - іноземних інвесторів. У першу чергу це стосується країн, які не належать до групи розвинених.

Враховуючи те, що в кінцевому результаті саме інвестор визначає успіх чи неуспіх зонального проекту, проблемою СЕТ є відпрацювання ефективного механізму стимулів, здатного зацікавити фізичних і юридичних осіб в інвестуванні економічної діяльності.

Дослідження показали, що потенційні інвестори, оцінюючи можливості капіталовкладень, основну увагу приділяють:'

по-перше, політичній ситуації в країні партнера, наявності консенсусу між більшістю населення та керівництвом держави;

по-друге, рівневі правової захищеності капіталів;

по-третє, забезпеченню виробничою та соціальною інфраструктурою;

по-четверте, професійному рівню кадрів.

Вказані проблеми значною мірою вирішуються на макро-рівні. Цілком зрозуміло, що їх вирішення чи невирішення суттєво впливає на ефективність господарської політики на мікрорівні, умов і можливостей розв'язання питань як стратегічного, так і тактичного характеру, які є прерогативою саме цього управлінського рівня. Оскільки механізм функціонування економіки в СЕТ базується, як уже було сказано, на значно вищому рівні автономії порівняно з іншими адміністративними територіями, то це означає, що механізм регулювання зовнішніх і внутрішніх зносин значною мірою замикається на мікрорівні. Це стосується найскладнішої проблеми - системи стимулювання іноземних інвестицій.

В інтересах залучення іноземних інвесторів до реалізації зональних проектів необхідно вжити ряд заходів. їх мета - створити більш привабливе середовище для функціонування іноземного капіталу в регіоні порівняно з іншими територіями. До таких заходів слід віднести:

- пільговий режим оподаткування прибутку залежно від сфери вкладання капіталу;

- звільнення (повне або часткове) на певний термін іноземного інвестора від митних податків;

- звільнення інвестора від податків на переведення за кордон заробленої конвертованої валюти;

- гарантії конверсії частини прибутку, який отримує інвестор в національній валюті, в іноземну валюту за курсом банку зони;

- гарантування прав надання землі на більш вигідних орендних умовах порівняно з іншими територіями;

- спрощені митне регулювання і процедура виїзду та в'їзду;

- формування ефективної системи підготовки кваліфікованої робочої сили для потреб СЕТ;

- формування механізму найму робочої сили, при якому підприємець мав би право вільно визначати величину заробітної плати, умови праці і ціни, які б забезпечували йому успішне ведення справ в умовах ринкової конкуренції;

- систему стимулів, які дозволяли б підприємцям, що працюють в зоні, вільно освоювати внутрішній ринок;

- гарантії від експропріації без відповідної компенсації та іншого політичного і неполітичного ризику;

- можливість пільгового фінансування з боку відповідних вітчизняних банківських структур.

Здійснення перерахованих заходів, безперечно, створить у СЕТ сприятливий клімат для іноземних інвестицій, який, у свою чергу, стане каталізатором переходу до ринкового господарства, виконає функції інтегратора між національною і світовою економікою.