Міжнародні організації - Кучик О.С - 1.2. Організація Чорноморського Економічного Співробітництва

Чорноморський регіон — це географічна спільність держав і народів, котра створила свою певну історичну культуру і зблизила їх народи. Причорномор'я з найдавніших часів було справжньою колискою унікальних цивілізацій, які суттєво збагатили скарбницю світової культури; жвавим перехрестям між Європою та Азією, де впродовж віків відбувалось змішання рас і етносів, взаємне переплетіння культур, систем господарювання й економічного життя та традицій. Але тільки в останньому десятиріччі XX ст. були зроблені практичні кроки до посилення співробітництва держав у Чорноморському регіоні на багатосторонній основі. Цьому передувати глобальні події, що відбулися у світі. Розпад тоталітарної системи в країнах Центральної та Східної Європи, припинення існування Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), Варшавського договору (ВД) і самого СРСР — ініціатора і засновника цих союзів, докорінно змінили геополітичну ситуацію в Чорноморському регіоні.

25 червня 1992 року Глави держав або урядів 11 країн — Азербайджану, Албанії, Болгарії, Вірменії, Грузії, Греції, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини й України зібралися на запрошення уряду Туреччини в Стамбулі. Там було підписано Декларацію про Чорноморське економічне співробітництво і Босфорську заяву, що створили правову основу інтеграційних процесів у регіоні Чорного моря. Метою ЧЕС є створення трансрегіональної інтеграційної системи співробітництва. Географічні та економічні параметри ЧЕС є досить вражаючими, адже це регіон площею близько 20 млн. км2, з населенням близько 330 млн. осіб, щорічним обсягом торгівлі більше 300 млрд. дол. США, другий за величиною після Перської затоки за покладами нафти та природного газу. Все це закладає великі перспективи для регіонального співробітництва та згуртування цих держав навколо Чорного моря.

ЧЕС є досить строкатою структурою, адже її члени є одночасно членами таких різних політичних і економічних угруповань, як НАТО, СНД, ЄЕС тощо. Незважаючи на спільну орієнтацію на створення загальноєвропейського простору, держави — учасниці

ЧЕС істотно відмінні у своїх пріоритетах та баченні майбутнього європейського процесу. Ключовими дезінтеграційними факторами ЧЕС є політична нестабільність країн-учасниць та їхня економічна несумісність, а також істотні соціально-культурні відмінності та глибокі конфлікти як між країнами, так і всередині деяких з них. На жаль, економічне підґрунтя співпраці країн регіону поки що не в змозі компенсувати таку гетерогенність цієї організації, тому зараз ЧЕС багато в чому залишається лише потенційною організацією, а не дієвою реалією сьогодення. Реальним здобутком ЧЕС залишається закладення лише базисних структур регіонального співробітництва.

Характерною рисою ЧЕС є те, що то тут відсутнє абсолютне домінування будь-якої однієї сили. Незважаючи на членство у ЧЕС Росії, через труднощі трансформаційного періоду та обмеженість ресурсів у перший період існування ЧЕС вона не проявляла особливої активності в її діяльності. Лише у 1995 році відбулася суттєва активізація ролі Росії у цій організації, а особливо в період головування (квітень-жовтень), коли було проведено низку заходів та висунуто ряд ініціатив як економічного, так і політичного характеру. Туреччина намагалася робити основний акцент на економічній співпраці у межах ЧЕС та створити під своєю егідою структуру, яка б стала регіональним центром тяжіння. На відміну від Росії, Туреччина не розглядається Україною, Грузією та Азербайджаном як гегемоністична регіональна сила.

Саме у Чорноморському напрямку Україна може виявити свою вагу регіональної сили. Адже СНД, інша регіональна організація, членом якої є Україна, позначена виразним домінуванням російських інтересів та відсутністю дієвих механізмів вирішення економічних та політичних проблем та розвитку співробітництва. Звідси привабливість ЧЕС в очах України. ЧЕС має потенціал стати міцною основою для співпраці України з країнами Чорноморського регіону, проте поки що, на жаль, не стала. Частка торговельного обороту з державами — членами ЧЕС у загальному зовнішньоторговельному обороті України становить 48,3 %, проте 87,9 % цієї цифри складає торгівля з Росією.

Важливе значення для України має комплексна концептуальна оцінка своїх економічних інтересів у ЧЕС. Необхідно також виробити системи пріоритетів у стосунках з державами регіону в межах ЧЕС, знайти прийнятні шляхи узгодження інтересів країн-членів ЧЕС з іншими міжнародними структурами, відповідні механізми подолання політичних протиріч, а зрештою — місце у світовій економічній системі.