Аналізуючи основні функції місцевих фінансів можна дійтися висновку: місцеві фінанси нерозривно пов'язані з державними фінансами. Від конфігурації цих зв'язків безпосередньо залежить ефективність усієї державної фінансової системи.
У ході надання громадських послуг і виконання певних завдань адміністрації різних рівнів (уряди) взаємодіють і співпрацюють між собою. Відповідно до цього виникають і внутрішні міжурядові фінансові відносини.
Внутрішні міжурядові фінансові відносини (ВМФВ) - це реальні фінансові відносини, які склалися між різними рівнями влади по вертикалі.
ВМФВ виникають між усіма рівнями влади, які визначені як суб'єкти бюджетно-фінансових відносин.
Країни формують систему ВМФВ відповідно до таких теоретичних концепцій:
o бюджетного федералізму;
o бюджетного унітаризму;
o бюджетної децентралізації;
o субсидарності.
5. Бюджетний федералізм
Бюджетний федералізм покладено в основу ВМФВ у державах з федеративним устроєм. її характерні риси:
1) чітке розмежування витрат різних рівнів влади з наданням їх фіскальними повноваженнями самостійно формувати власну прибуткову базу;
2) ВМФВ будуються на основі договірно-правових форм їх організації;
3) у процесі визначення конфігурації ВМФВ державні і місцеві органи влади виступають рівноправними партнерами.
Практична реалізація концепції бюджетного федералізму в різних країнах зумовила виникнення її двох основних модифікацій, а саме:
o децентралізованої моделі - характеризується суттєвою фіскальною автономією регіональних і місцевих органів влади і порівняно обмеженим співробітництвом. Центральна влада фактично не займається проблемами фінансового вирівнювання регіонів (СІЛА).
o кооперативної моделі - характеризується тісним співробітництвом різних рівнів влади. Центральна влада активно піклується про забезпечення єдиних стандартів суспільних послуг на всій території держави (більшість європейських країн).
6. Бюджетний унітаризм і форми бюджетної децентралізації
Бюджетний унітаризм - це така форма ВМФВ, основні принципи організації якої визначаються центральною владою. Відповідно до цього бюджетний унітаризм покладено в основу МВФВ в унітарних країнах. Проте характерною ознакою 70-90-х років XX ст. є розширення повноважень місцевих органів влади в більшості унітарних держав.
Процес розширення фінансових повноважень отримав назву бюджетної децентралізації. Бюджетна децентралізація містить у собі риси як бюджетного федералізму, так і бюджетного унітаризму.
У наш час усе більшого сприйняття набуває специфічна форма бюджетної децентралізації, яка отримала назву субсидарності.
Основні риси бюджетної субсидарності:
1) влада вищого рівня може втручатися до фінансової сфери влади нижчого рівня лише тією мірою, якою друга продемонструвала і довела свою неспроможність вирішувати певні проблеми;
2) термін субсидарність означає допомогу. Допомога повинна сприяти фінансовій автономії місцевої влади, але не її підлеглості;
3) субсидарність ґрунтується на обов'язковому розмежуванні повноважень між різними рівнями влади. За таких умов відносини між різними рівнями влади будуються лише на принципах співробітництва;
4) центральна влада може делегувати частину своїх повноважень місцевій владі і навпаки.
Крім бюджетного федералізму, бюджетного унітаризму і бюджетної децентралізації, інколи на практиці застосовується формування ВМФВ "знизу вгору". У певному сенсі ця система побудована на матрикулярних внесках. Сутність цієї системи полягає в такому:
o формування загальнодержавних фінансових потоків починається на рівні базових територій;
o базові території передають частину фінансових ресурсів на більш вищий рівень відповідно до переданих на цей рівень фінансових повноважень.
Елементи схеми "знизу вгору" були використані в останній рік існування СРСР: консолідований бюджет СРСР складався з матрикулярних внесків союзних республік. Це стало однією з причин розпаду СРСР. Проте це не свідчить про особливу руйнівну силу цієї форми ВМФВ. Адже за подібним принципом формується фінансова система Євросоюзу.
Тому зробимо загальний висновок: немає поганих чи добрих форм ВМФВ. Ефективність застосування однієї з них чи певної їхньої комбінації залежить від конкретної історичної і соціально-економічної ситуації в тій чи іншій країні.
5.3.2. Фінансова автономія регіонів
1. Поняття про фінансову автономію
2. Джерела доходів територій
3. Класифікація видатків територій
4. Кількісні показники фінансової автономії
5.3.3. Інститут місцевих бюджетів в україні
1. Основні принципи формування бюджетної системи
2. Місцевий бюджет у бюджетній системі
3. Власні, закріплені і регульовані доходи місцевих бюджетів