Сучасний стан розвитку світового господарства характеризується якісними перетвореннями, які активно впливають на зміст функцій органів державного й господарського управління та регулювання національної економіки. Здатність правильно оцінювати суть цих перетворень у політичному і економічному житті України, оперативно приймати господарські рішення - це основні навички, що мають набувати студенти в процесі навчання.

Стрижневою проблемою вітчизняної економічної науки є концептуальна розробка нової інтегративної моделі економічних перетворень, шляхів розширення конкурентоспроможності, інноваційної, соціально і екологічно орієнтованої національної економіки.

Предметом дисципліни "Національна економіка" є причиново-наслідкові зв'язки і економічні відносини в їх єдності й взаємодії на макрорівні, механізм функціонування народного господарства в коротко- й довгостроковій перспективі та методи державного регулювання економіки.

Курс "Національна економіка" дасть змогу студентам засвоїти:

- основні поняття національної економіки;

- суть економічних законів, що діють на макрорівні;

- господарський механізм керованого суспільного виробництва;

- теоретичні основи світового господарства і економічні аспекти глобальних проблем,

а також навчитись:

- аналізувати, порівнювати, давати оцінку ефективності використання обмежених ресурсів з метою отримання найкращого кінцевого результату;

- прогнозувати й робити висновки, знаючи сучасну макроекономічну ситуацію в країні;

- використовувати макроекономічні моделі для забезпечення умов суспільного економічного зростання.

Цей посібник упорядковано відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів за спеціальностями напрямку 0501 - "Економіка та підприємництво". В ньому розкрито проблематику загального і особливого в економіці України з урахуванням неекономічних чинників і напрямів інтеграції у світове господарство, обґрунтування пріоритетів і заходів економічної політики держави, а також узагальнено результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, досвід економічних перетворень в провідних країнах.

ГЛАВА 1. Національна економіка:загальне і особливе

1.1. Поняття і ознаки національної економіки

В економічній теорії (термін "економіка" походить від грецького "oiconomia" - oicos (дім), nomos (вчення, закон) як науковій галузі використовуються різні поняття: національна економіка, макроекономіка, мікроекономіка, національне господарство та ін.

Як співвідносяться ці поняття? Національна економіка й макроекономіка - як тотожні; національна економіка - більш загальне поняття, яке містить мікро-, мезо-, макроекономіку. Мікро-, мезо-, макроекономіка - це взаємозв'язані, взаємозалежні й взаємовідповідні рівні розвитку національної економіки. Подібно тому, як краплі наповнюють ріки, озера й моря, так й окремі ринкові суб'єкти в сукупності утворюють економіку, господарство країни в цілому і її окремі комплекси - аграрний, машинобудівний, освітній.

У такий спосіб національна економіка - це структурно і організаційно єдина система взаємозв'язаних галузей і сфер діяльності людей, якій властива відповідна пропорційність, взаємозумовленість розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Національна економіка є продуктом певних історичних процесів і періодів, оскільки становлення її здійснюється досить тривалий час.

Для виникнення й розвитку національної економіки необхідні певні умови:

- поглиблення суспільного розподілу праці, який стимулює виникнення різних видів діяльності, спеціалізацію території;

- формування міцних централізованих держав, що з часом сприяє перетворенню народного господарства у національний комплекс, тобто на таке територіальне утворення, в якому всі компоненти економічного життя - галузі, окремі регіони, підприємства, заклади - функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні й духовні потреби суспільства.

Отже, єдність ще не є визначальною рисою господарської системи як національного господарства. Тут дуже важливим чинником є спільність духовного розвитку членів суспільства - спільність культур, звичаїв, традицій, моралі.

Спільні господарські й духовні риси суспільства набувають значення загальнонародних або національних рис, відмінних від таких же суспільно-господарських утворень на інших територіях. Первинним осередком національного господарського комплексу є підприємство, а духовного - людина, носій національної ідеології й член цього суспільства.

Оскільки національна економіка є дуже складною системою господарювання, то об'єктом її дослідження є різноманітні природно-господарські та соціально-економічні процеси і явища, що відбуваються в ній.

Суб'єктами національної економіки є домашні господарства, підприємства, фірми, підприємницька структура, держава. Всі вони вступають між собою в певні економічні відносини, що набувають форми вертикальних і горизонтальних зв'язків. Усі суб'єкти є економічно відособленими, зі своїми інтересами, однак їхня діяльність в національній економіці має підпорядковуватися загально- державним інтересам національної безпеки.

Будь-яку сучасну національну економіку характеризують такі ознаки, які об'єднують в чотири групи:

- національний суверенітет;

- ресурсно-виробничий потенціал;

- господарсько-організаційна структура;

- товарообмінні ознаки.

Національний суверенітет (тобто незалежність) означає:

- суверенітет і недоторканність територіального й державного устрою;

- суверенітет законодавства й дії правових органів на території держави;

- суверенітет національної внутрішньої й зовнішньої політики, суспільно-культурної ідеології;

- суверенітет господарської діяльності.

Ця група ознак забезпечує здатність суспільно-господарської системи до самоорганізації й самореалізації як суб'єкта міжнародних рівноправних партнерських господарських зв'язків.

Ресурсно-виробничий потенціал характеризує потенційні можливості виробничої діяльності, структури виробництва і його спеціалізації. Ця група охоплює:

- природно-ресурсний потенціал, який визначають географічним розміщенням, наявністю природних сировинних ресурсів, рівнем їх освоєння й перероблення;

- трудовий потенціал, який визначають кількістю робочої сили, її професіоналізмом, структурою, кваліфікаційним рівнем, освітою, моральними устроями й цінностями, якими керується населення країни, національною психологією й релігією;

- науковий і науково-технічний потенціал.

Господарсько-організаційна структура займає основне місце серед складових національної економіки й характеризується здатністю економічного механізму оптимально об'єднувати потенціал трудових ресурсів з природними ресурсами й науково-технічним потенціалом. Рівень такого об'єднання залежить від того, як співвідносяться між собою приватні, колективні й суспільні інтереси, якою є система стимулювання виробництва й праці.

Інфраструктуру економічного механізму становлять:

- правова база (система), що містить закони про власність, підприємництво та ін.;

- система стимулювання виробництва й праці;

- фінансово-кредитна система: фінанси держави, підприємств, населення; національна грошова одиниця, банківська й податкова системи;

- митна система;

- система керування й регулювання: макроекономічна, мікроекономічна та релігійна.

Товарообмінні ознаки виявляються через розгалужену систему внутрішніх ринків і спроможність вироблених товарів і послуг виходити на світові ринки.