Національна економіка - Носова О.В. - Тема 5. ДЕМОКРАТІЯ, ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПОРЯДОК

5.1. Демократія: сутність, передумови і особливості в сучасному світі

Один з найважливіших критеріїв зрілості суспільства - ступінь його демократичності (рівень демократії). У демократизації суспільства суб'єкти політичного процесу в Україні вбачають мету, умову, ефективний засіб оновлення суспільного життя, радикальну трансформацію політичної системи, гарантію незворотності цього процесу. Саме демократія в соціальному розвитку виступає найефективнішим способом реалізації суперечностей, вдосконалення і гармонізації суспільства.

Сучасна наукова думка виділяє декілька значень терміну "демократія". Його перше, основне, значення визначається походженням, перекладом з давньогрецької як "народовладдя". Похідним від етимологічного розуміння слова "демократія" є більш широке друге його трактування як форми устрою будь-якої організації, функціонуючої на основі рівноправної участі її членів в управлінні й прийнятті рішень за більшістю. У третьому значенні "демократія" розглядається як заснований на певній системі цінностей ідеал суспільного устрою й відповідний йому світогляд.

Зазначимо, що під цінностями розуміються загальні ідеї, які допомагають людям відрізняти добро від зла, бажане від небажаного і формулювати на цій підставі орієнтири і принципи поведінки. Демократичні цінності є уособленням її значущості і життєдіяльності і представлені наступними складниками:

o громадянство і громадянськість, що представляють собою формальну належність людини до держави, спроможність людини усвідомлювати власні інтереси, захищати їх з урахуванням інтересів усього суспільства. Останнє ґрунтується на розвиненості соціальної свідомості і індивідуальної гідності, а також розвитку компетентності громадян (знань про способи відстоювання прав, свобод, захисту інтересів) і усвідомленні відповідальності;

o свобода;

o конституція і конституціоналізм. Вони виступають інститутами визначення меж свободи і відповідальності;

o свобода совісті й віротерпимість;

o свобода слова;

o моральна автономія, тобто вільне самовизначення людини;

o приватність, невтручання в особисте життя;

o громадянська асоціація. Ціннісні виміри демократії включають в себе цінності громадської асоціації, як то: повага до громадянської думки, спільного рішення, громадянського порядку і соціальної згоди;

o соціальний порядок як універсальна цінність будь-якого суспільства. Розрізняють наступні форми демократії: пряма (безпосередня), плебісцит, представницька (див. рис. 5.1).

Пряма демократія передбачає безпосередню участь громадян у процесі підготовки, прийняття та реалізації рішень. В найбільш розвиненій формі пряма демократія знайшла втілення в античній полісній демократії. Однак, з часом, розвиток умов політичного життя висвітлив межі безпосередньої демократії, серед яких не останнє місце займає природна кількісна межа. Так, у давньогрецьких полісах на народні збори приходило декілька десятків тисяч громадян. Кількість же громадян сучасних держав, навіть окремих мегаполісів така, що утруднює процеси прийняття рішень на загальних зборах.

Плебісцитна демократія також передбачає відкрите волевиявлення населення, пов'язане з певною фазою підготовки рішення. Це, наприклад, підтримка або негативне ставлення до певного рішення, процесу (референдум).

Представницька демократія передбачає опосередковану участь громадян у процесах прийняття рішень через представників, яких вони обирають в законодавчі та виконавчі органи влади.

Принципова проблема демократії, як і будь-якої іншої політико-ідеологічної системи, полягає в тому, чи виходить вона з реальної природи людини. В світлі сучасних знань можна стверджувати: демократія виникла з повсякденної практики шляхом поступового розвитку суспільства, його руху до більш розвинених і досконалих форм. Спроби викорінюй демократію, що мали місце в історії, ніколи не були цілковито успішними. Намагаючись відповісти на питання чому, приходимо до висновку, що демократичні форми правління відповідають глибинним прагненням людини до самостійності і свободи. При цьому, одна з визнаних цінностей для людської істоти - це визначеність. Демократія ж представляє собою систему, якій внутрішньо притаманні ризик і невизначеність. Отже, демократії можуть загрожувати самі громадяни, які реалізують прагнення до легкого розв'язання всіх проблем, навіть шляхом встановлення диктаторського режиму.

Не всюди демократична традиція змогла успішно реалізуватися. Таким чином, виникає питання про передумови демократії. Представимо їх класифікацію (див. рис. 5.2):

1. Об'єктивні, не залежні від волі і свідомості людей:

o Об'єктивні внутрішні: економічні (економічне зростання і достатньо високий рівень добробуту, приватна власність, наявність суб'єктів ринку та їх правова захищеність); соціальні (наявність доволі чисельного середнього класу, розвиток громадянського суспільства); культурно-психологічні (високий рівень масової освіченості, громадянська політико-правова культура, достатньо високий рівень моралі, демократична соціокультурна традиція).

o Об'єктивні зовнішні, які включають вплив геополітичного становища і міжнародних відносин на вибір державою напряму розвитку.

2. Суб'єктивні - чинники, що пов'язані зі свідомими діями людей (насамперед, інтелектуальної та політичної еліти).

Демократія має об'єктивні межі, тобто не є засобом розв'язання усіх проблем життя. Є сфери, де повинні домінувати обізнаність і компетентність, а іноді жорстка і конкретна воля однієї особи. Як приклад, політика в умовах надзвичайних ситуацій. Мінімізація демократичності прийняття рішень спостерігається в умовах, коли є потреба чіткої конкретизації відповідальної особи. Це стосується економічної сфери.

Сутність демократії яскраво проявляється в її головних принципах:

1. Рівноправність усіх громадян.

2. Верховенство права, правового закону, тобто існування закону для людини, а не людини для закону, гарантії прав особистості від свавілля політичної влади.

3. Плюралізм, тобто можливість існування різних думок, партій, організацій, ідеологій тощо. Згідно з цим принципом суспільно-політичне життя має складатися з діяльності чисельних взаємозалежних і водночас автономних соціальних і політичних груп, партій, організацій, ідеї та програми яких вільно порівнюються і змагаються між собою. Проявом плюралізму в політичній системі є багатопартійність. Плюралізм гарантує існування свободи думки, совісті та віросповідання, громадсько-політичних об'єднань та ініціатив.

4. Поділ влади, тобто відокремлення виконавчої влади від законодавчої та незалежність судової влади, а також існування системи "стримувань та противаг".

5. Принцип представництва.

6. Принцип взаємозв'язку свободи і відповідальності, прав і обов'язків.

7. Забезпечення інтересів більшості при гарантуванні прав меншості відстоювати власну позицію, відігравати свою роль у суспільному житті.

8. Гласність та врахування громадської думки. Гласність передбачає відкритість держави та державних діячів для критики з боку суспільства; доступність інформації, що має суспільне значення; розвинену та налагоджену систему незалежних від державно-політичної цензури засобів масової інформації. Гласність не може бути всеохоплюючою - її межі визначаються морально-правовим рівнем суспільства та стосуються сфери державних таємниць, які повинні бути чітко фіксовані законом, особистої честі та гідності, загальноприйнятих норм моралі та відносин між людьми, зокрема, таких порушень цих норм, як порнографія, насильство, заклики до національної та релігійної ворожнечі тощо.

Не зважаючи на очевидні переваги західних моделей демократії, її становлення у державах колишнього "соціалістичного табору" наштовхується на значні труднощі. Перехід до демократії виявляється не таким легким і безболісним, як уявлялося на початкових стадіях цього процесу. Україна за роки незалежності здійснила як певні ліберальні, так і демократичні реформи, однак поки що не подолала ситуації перехідної невизначеності. Однак, більшість українознавців схиляються до того, що українське суспільство, попри значні структурні й культурні перешкоди, має суттєві підстави для просунення до режиму консолідованої демократії.

В якості висновку зазначимо, що демократія - це політичний лад, порядок здійснення влади, спосіб управління суспільними справами за участю й в інтересах народу; практичне втілення ідеалів свободи, справедливості, рівності можливостей, людських прав; соціальна активність, участь громадян в ухваленні і здійсненні суспільних рішень, у житті громади, розв'язанні проблем.