З метою реалізації "загальних", суспільно значущих завдань, що вимагають концентрації фінансових і управлінських зусиль на стратегічному напрямку, держава використає національні проекти. При цьому рамки національного проекту об'єднують зусилля центральної та регіональної влади, керівництво різних підрозділів і сфер діяльності, забезпечують партнерство держави та бізнесу.
Враховуючи жорсткі ресурсні обмеження і несформованість ринкових механізмів інвестування, державну політику в сфері інвестиційної діяльності слід формувати на принципах вибору пріоритетних напрямів і "точкового інвестування", підвищення ступеня керованості інвестиційним процесом шляхом посилення обґрунтованості, послідовності та комплексності розроблюваних заходів.
Національні інвестиційні проекти передбачають вкладення фінансових коштів у пріоритетні сфери економіки, об'єкти підприємництва, цільові програми, що забезпечують розвиток основних життєвозабезпечуючих виробництв, соціальної сфери та галузей, які мають особливе державне значення. Важлива роль відводиться регулювання інвестиційного процесу, спрямованого на створення сприятливого режиму для діяльності приватних інвесторів.
Використання світового досвіду свідчити, що прийняття й реалізація національних проектів сприяє залученню додаткових бюджетних коштів і інвестиційних ресурсів в економіку, передбачає об'єднання зусиль різних галузей та охоплювання різних інфраструктурних об'єктів - автомобільних доріг, залізниці й т.п. Наприклад, в Австралії інфраструктура національні проекти з назвою "Національна мережа" покликані забезпечити якісно новий рівень комунікацій усередині держави. Ці проекти "Національної мережі" є складовою частиною Національної будівельної програми.
У Данії низка національних проектів були об'єднані загальною національною програмою "Цифрова Північна Данія". Основним органом керування національною програмою була дирекція, що складалася з виконавчого комітету, ради директорів і проектних груп, відповідальних за конкретні напрямки в рамках національної програми. Виконавчий комітет здійснював оперативне керування, рада директорів відповідала за забезпечення регіональної підтримки просування проектів.
У Бразилії національні проекти наповнювали конкретним змістом урядову програму "Бразилія в дії". За реалізацію цих проектів відповідали робочі групи, у які входили представники відповідних міністерств, різних державних органів, наукових інститутів, а також залучалися представники великого бізнесу.
В Ірландії діє національний План розвитку на 2007-2013 рр. "Ірландія, що змінюється. Краща якість життя для всіх". Загальний бюджет плану становить 184 млрд. євро. План містить основні перспективні напрямки інвестування коштів, а також проекти, які підтримуються частками й міжнародними фондами фінансування.
У Сербії Національний інвестиційний план встановлює обсяги фінансування й перелік пріоритетних проектів будівництва житла.
В Індії реалізується низка національних проектів, як: Національний проект органічного сільського господарства, Національний проект розвитку сільських закладів охорони здоров'я і т.д. Зокрема, Національний проект розвитку автомобільних доріг покликаний забезпечити країну сучасною, безпечною, високотехнологічною дорожньою інфраструктурою, тим самим підвищуючи добробут і рівень життя людей. У якості співінвесторів у проекті беруть участь також міжнародні організації. Національні проекти в Індії визначають рамкові умови участі для зацікавлених компаній, містять переліки конкретних об'єктів, планові терміни виконання робіт, вартість робіт тощо.
Спираючись на розглянутий світовий досвід та зазначені вище проблеми та завдання стратегічного реформування в Україні, стає можливим виділити основні критерії відбору національних інвестиційних проектів. До них належать:
- системність впливу на економіку, який полягає у підвищенні рівня конкурентоспроможності, стимулюванні економічного зростання,
наявності значного міжгалузевого мультиплікатора, сприяння зміцненню макроекономічної стабільності;
- довгостроковість реалізації та тривалість досягнутого ефекту;
- соціальна резонансність: відчутність результатів проекту для поліпшення якості життя значного прошарку громадян;
- орієнтація на модернізацію економічної, соціальної, правової систем, що вимагатиме досягнення цілей проекту через здійснення необхідних реформ у зазначених сферах;
- сприяння капіталізації та використанню вітчизняного ресурсу, що обумовлює орієнтацію проекту на зміцнення національної економічної незалежності, забезпечує його відносну автономність щодо коливань світової економічної кон'юнктури;
- наявність широких можливостей інтеграції в рамках реалізації проекту зусиль держави і бізнесу, що потребує наявності потенціалу комерційної привабливості проекту.
Виходячи з вищезазначеного, очевидно, що джерелом ресурсів для реалізації національних проектів має бути поєднання безпосереднього витрачання бюджетних коштів та залучення коштів приватних вітчизняних та іноземних інвесторів на підґрунті відповідної заохочувальної та інформаційно-методичної політики держави, а також ймовірне залучення коштів міжнародних організацій, призначених на підтримку структурних реформ в Україні.
При визначенні пріоритетів інвестування необхідно виходити з наявних конкурентних переваг на світовому ринку, що виражаються в наявності розробок високих технологій. У даний час до сфер діяльності, де існують серйозні технологічні напрацювання та зберігаються потенційні переваги, можна віднести авіацію, металургію, енергетику, машинобудування, верстатобудування, біотехнологію і ряд інших.
Інвестиції у виробництво інноваційної продукції сприятимуть формуванню нових напрямків перетікання капіталу, підвищення його продуктивності і стимулювання економічного зростання. Точковий характер цих інвестицій дозволить домогтися економічного пожвавлення при обмеженості інвестиційних джерел. Такий підхід визнаний світовою практикою надійним способом подолання обмежень економічного зростання, обумовлених недостатністю ринкових механізмів.
Високий ступінь пріоритетності слід надати ефективним програмам розвитку життєвозабезпечуючих галузей і сфер народного господарства, підтримці вітчизняних виробників та забезпеченню внутрішнього попиту в економіці. Разом з тим слід враховувати, що в національній економіці, яка інтегрується в систему світогосподарських зв'язків, інвестиції у виробництво товарів, що є конкурентоспроможними лише на внутрішньому ринку, не можуть бути джерелом стабільно зростаючого доходу.
На виконання національних проектів в Україні держава планує залучити фінансові кошти внутрішніх і зовнішніх інвесторів у розмірі 15 млрд дол. США до 2015 року.
Проект "Нова енергія" передбачає будівництво терміналу з приймання зрідженого газу в Криму і в Запоріжжі. Проект передбачає створення чистого ресурсу енергії вітру і сонця в обсязі 2 тис. МВт, що приблизно дорівнює 2 млрд кубометрів імпортованого газу.
Проект "Нова якість життя" передбачає відразу шість програм, зокрема з будівництва доступного житла, проект "Чисте місто" - будівництво сміттєпереробних заводів.
Серед інших національних проектів - "Якісна вода", що передбачає будівництво 23 тисяч систем питної води в дитячих садах, школах і т.п.; "Відкритий світ" - створення національної інформаційно-комунікаційної системи на основі технології 4С; "Місто майбутнього" - формування стратегічних планів з розвитку міст, пілотний проект планується запустити в Києві; "Нове життя" - соціальний проект, який здійснюватиметься в системі співпраці з міністерством охорони здоров'я, вимагає бюджетного фінансування; "Олімпійська надія - 2022" передбачає розвиток інфраструктури в гірському регіоні Західної України; "Нова інфраструктура" - проект, що передбачає на сьогодні тільки одну програму - проект створення повітряного експреса "Київ-Бориспіль". До десяти існуючих додався проект "Дунайський коридор", спрямований на розвиток транспортного сполучення та судноплавства в Дунайському регіоні.
Виокремлення переліку національних проектів створює підґрунтя для інвентаризації та структурування наявних державних програм з метою уникнення дублювання та посилення їх дієвості.
В межах національних проектів доцільне виділення низки прикладних національних інвестиційних проектів, які будуть спрямовані на досягнення окремих завдань в рамках проекту та здійснюватися на засадах державного, змішаного (партнерського) інвестування, або на підґрунті державних гарантій.
10.1. Сутність та структура інноваційного потенціалу
10.2. Формування та сучасний стан інноваційного потенціалу України
10.3. Особливості венчурного підприємництва в Україні
10.4. Форми участі України в міжнародному науково-технічному співробітництві
РОЗДІЛ 3. ЧИННИКИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Тема 11. ІНСТИТУЦІЙНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
11.1. Реформування відносин власності в економіці України
11.2. Розвиток конкуренції в Україні
11.3. Становлення інституту підприємництва в Україні