Національна економіка - Носова О.В. - 10.4. Форми участі України в міжнародному науково-технічному співробітництві

Поглиблення міжнародного поділу праці в галузі науки та промислового освоєння її результатів зумовлюють об'єктивну і дедалі більшу потребу у поглибленні міжнародного науково-технічного співробітництва України (з наступним обміном результатами НДДКР) та диверсифікації його форм. Необхідність для нашої держави здійснення докорінної техніко-технологічної модернізації усіх сфер виробництва відповідно до найвищих світових стандартів вимагає від неї, крім максимально ефективного використання наявного інноваційного потенціалу, ширшого розвитку міжнародної кооперації у сфері науки, освіти і виробництва. Нинішній рівень включення України до міжнародного науково-технічного співробітництва є вкрай низьким, масштаби співпраці не відповідають повною мірою науково-технічному та економічному потенціалу нашої держави. У той час, як провідні країни світу нарощують обсяги міжнародної взаємодії в інноваційній сфері, диверсифікують її форми (з використанням співробітництва у галузі науки і техніки при створенні, модернізації та експлуатації промислових підприємств і соціальної інфраструктури; обміну технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами та ін.), участь України в інноваційній кооперації з іншими державами - низькодиверсифікована. Так, однією з основних форм міжнародного науково-технічного співробітництва нашої держави є виїзд її наукових працівників за межі України. Упродовж 1997-2004 рр. кількість таких виїздів зросла з 11686 до 17881 (або на 53 %), у тому числі з метою стажування, навчання, підвищення кваліфікації - на 48 %; проведення наукових досліджень - на 15 %. Проте за такою важливою позицією як участь українських науковців у міжнародних дослідженнях (незважаючи на попередню позитивну динаміку: протягом 1997-2001 рр. їх кількість зросла з 4977 до 7074 або на 42 %) у 2002 р. на 36 % зменшилася кількість українських працівників, які виїздили за кордон з такою метою. Натомість зростає кількість проведених міжнародних конференцій, наданих грантів від іноземних фондів (у 2002 р. порівняно з 2001 р. на 23 %) та ін. Щодо грантів, то понад 50 % з них припадало на Київ та Харківську область, а розподілялися, головним чином, по таких галузях, як фізико-математичні, технічні та медичні науки. Новим та обнадійливим напрямком міжнародного науково-технічного співробітництва України стає дедалі динамічніший розвиток кооперації з країнами - визнаними лідерами у сфері НДДКР та сучасної освіти, які досягай значного успіху як у теоретичних дослідженнях, так і у сфері їх практичного застосування. На сьогодні найтісніші зв'язки в науково-технічному та освітньому співробітництві України встановлено зі США, країнами Європейського Союзу та СНД, з якими підписано понад тридцять міжурядових угод, що визначають засади такої співпраці. Так, в Україні реалізуються ініціативи ЄС у сфері науково-технічного розвитку програм INTAS, TACIS, COPERNICUS та ін. Щодо співробітництва зі США, то воно здійснюється здебільшого через американські міжнародні фонди (зокрема, Фонд цивільних досліджень і розвитку), через наукові програми НАТО тощо. За такими програмами Україна регулярно отримує фінансову підтримку на розвиток вітчизняної науки: реалізація лише програм співробітництва з НАТО дозволила українським науковцям залучити понад 480 грантів, крім того, було профінансовано участь 300 наукових працівників України у наукових форумах НАТО. Проте загальний обсяг фінансування міжнародної науково-технічної діяльності України є недостатнім, щоб позитивно вплинути на соціально-економічний розвиток нашої країни. Одним зі світових лідерів у ряді найбільш наукомістких і технологічно складних галузей у сфері атомної енергетики, виробництві авіаційно-космічної техніки та сучасних телекомунікаційних систем, у сферах біотехнологій і фармацевтики є Канада. Нажаль, співробітництво між Україною та Канадою здійснюється здебільшого у середньо-технологічних сферах. Канадські інвестиції становлять близько 1,3 % від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну, серед пріоритетних напрямків - промисловість 72,9 %, зокрема машинобудування - лише 8,8 %. Серед високотехнологічних проектів необхідно відзначити проект у медицині Pharmasciens, який передбачає виготовлення медикаментів для внутрішнього ринку України та експорту до Росії, Білорусії. Продаж продукції Pharmasciens зростає щорічно на 30 %. Створені проекти у сфері консалтингу: Romyr and Associates, Citizens Network.

Значне місце у міжнародній науковій кооперації України належить Росії та іншим країнам СНД. Особливої уваги в цьому напрямку заслуговує формування спільного науково-технологічного простору держав-учасниць СНД. Для активізації міждержавної інноваційної діяльності в науково-технічній сфері розроблена Концепція інноваційної політики держав-учасниць СНД. її основною метою є підвищення технологічного рівня та конкурентоспроможності виробництва, забезпечення виходу інноваційної продукції на внутрішні і зовнішні ринки країн СНД, заміщення імпортної продукції на внутрішньому ринку. Пріоритети міждержавної інноваційної політики формуються з урахуванням пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки; розроблених стратегій і концепцій розвитку галузей реального сектора економіки; високотехнологічних галузей; найефективніших результатів НДДКР, які виконані в межах національних програм.

Міждержавними програмами на період до 2005 р. мають стати такі: ресурсозбереження; інтегрована технологічна база держав-учасниць СНД; нові матеріали; "Технології"; розвиток малого підприємництва в країнах СНД; підготовка кадрів управління в науково-виробничих сферах; інформаційно-маркетингові центри. Крім того, зазначається, що розвиток високотехнологічних галузей і напрямки економіки мають забезпечуватися національними цільовими програмами. Велике значення приділяється програмам технологічного розвитку, які забезпечать випуск конкурентоспроможної продукції, ринкові "ніші" для яких добре відомі і платоспроможний попит на які вже сформувався та підтверджується досвідом. Поєднання міждержавних інноваційних програм, національних цільових інноваційних програм, програм технологічного розвитку, а також окремих інноваційних проектів створює умови для зростання конкурентоспроможності продукції, яка виготовляється в країнах СНД.

Інституційні перетворення в науково-технологічній сфері, комплекс фінансових, економічних і організаційних заходів дозволять створити за підтримки держав Співдружності цілісну міждержавну інноваційну систему, що об'єднує національні системи, які ефективно функціонують, істотно збільшити кількість інноваційно-активних підприємств, забезпечити інноваційний розвиток структури промислового виробництва, що задовольняє потреби населення країн Співдружності. Результативність міждержавних програм і проектів покликаний підвищити і Міждержавний фонд підтримки інноваційної діяльності в науково-технологічній сфері, основні фінансові ресурси якого будуть сформовані за рахунок різних вкладів держав-учасниць СНД з наступним виходом на режим самофінансування. На відміну від інших органів галузевого співробітництва, діяльність яких забезпечується переважно за рахунок щорічного фінансування з бюджетів держав-учасниць відповідних угод, інноваційний фонд функціонуватиме на принципах самофінансування. Цей фонд покликаний забезпечити на пріоритетних напрямках розвиток науки, техніки, технології та реалізацію міждержавних програм за рахунок концентрації інноваційних ресурсів СНД.

Найважливішим кроком до створення єдиного науково-технологічного простору стала відповідна Угода країн-учасниць СНД (2001), згідно з якою під загальним науково-технологічним простором держав-учасниць Співдружності розглядають середовище, яке характеризується проведенням цими державами узгодженої політики у пріоритетних напрямках науки і техніки, що становлять взаємний інтерес; гармонізацією змісту окремих їх компонент і відповідних національних нормативно-правових баз. При цьому основною умовою реалізації даної Угоди є формування нормативно-правової бази її підтримки та розвитку, а також гарантований рівень державного фінансування. Але ця основна умова не виконана жодною державою СНД, зокрема й Росією та Україною (яка, щоправда, не є повноправним, а лише асоційованим членом СНД). Водночас ураховуючи світові процеси поглиблення інтернаціоналізації науки, а також наявний в Україні науково-технічний потенціал, спільні, за участю іноземних творчих колективів, розробка та реалізація наукових проектів та програм дозволили б значною мірою скоротити видатки української сторони на проведення інноваційних розробок. У реалізації даного напрямку міжнародного науково-технічного співробітництва України доцільною є організація в нашій державі збору пропозицій від закладів академічної освіти, науково-дослідних інститутів на виконання науково-дослідних проектів за спільними з іноземними партнерами напрямками науково-технічного прогресу, це - енергетика та енергозбереження; матеріалознавство та технологія матеріалів, автоматика, електроніка та телекомунікації, біологічні науки; медицина; будівництво та архітектура тощо. Крім того, в рамках програм співробітництва за кожним конкретним напрямком науково-технологічного співробітництва необхідно виділити науково-дослідну організацію, яка координуватиме проведення досліджень. До переліку подібних авторитетних закладів в Україні можна віднести Інститут електрозварювання імені Є. Патона, Інститут надтвердих матеріалів, Інститут кібернетики імені В. Глушкова, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології та ін. Як показує досвід, прямі, безпосередні зв'язки між навчальними закладами - найефективніша форма міжнародного співробітництва у галузі вищої та спеціальної освіти, що дозволяє обмінюватися знаннями, навчальними технологіями та інноваціями, необхідними для підготовки висококваліфікованих, конкурентоспроможних на ринку праці кадрів.

Як відомо, у ВНЗ виконується значний обсяг дослідницьких робіт. Кооперація університетської та академічної науки, насамперед у європейському масштабі, є важливою умовою науково-технічного і соціального прогресу. Формами такого співробітництва можуть бути спільне проведення наукових конференцій, "круглих столів", симпозіумів; підготовка інтернаціональними творчими колективами авторів підручників, монографій, проектів; стажування за кордоном викладачів, аспірантів, докторантів; зарубіжна практика студентів та слухачів бізнес-програм; забезпечення публікацій за кордоном та ін. Розширення коопераційних зв'язків з іноземними партнерами в інноваційній сфері сприяло б прискоренню науково-технічного прогресу, структурній перебудові виробництва, скороченню часового розриву між розробкою та впровадженням інновацій, розвитку виробництва окремих видів наукоємної продукції в Україні.

Сучасна фаза розвитку світогосподарських зв'язків детермінується посиленням науково-технічної та інформаційної взаємозалежності національних економік. Інноваційна діяльність, наукові розробки, розвиток фундаментальної науки потребують великомасштабних фінансових і матеріальних витрат, потужного кадрового та інфраструктурного забезпечення, а тому їх "замикання" в рамках однієї країни не завжди економічно виправдане. Щодо України, то, виходячи з загальноприйнятих світових критеріїв, можна констатувати, що вона володіє достатньо вагомим та перспективним (з погляду основних напрямків фундаментальних і прикладних наук) інноваційним потенціалом. Проте на сьогодні він використовується далеко не в повному обсязі, що викликано як потребами його технологічного та структурного оновлення, розширення фінансової підтримки інноваційної діяльності в Україні, так і поглибленням та диверсифікацією форм міжнародного науково-технічного співробітництва нашої держави.

У даному аспекті особливої актуальності для України набуває питання розвитку індустрії венчурного фінансування. Зарубіжний досвід господарювання засвідчує, що в країнах з розвинутими ринковими відносинами венчурне підприємництво відіграє активну роль у задоволенні потреб основної маси населення в новій продукції, підвищенні науково-технічного рівня виробництва, створює конкурентне середовище у сфері науки та наукового обслуговування.

Поступальному розвитку інноваційної діяльності в Україні та її міжнародного науково-технічного співробітництва відповідають і такі їх організаційні форми, як "інкубатори", технополіси та технопарки. "Інкубатори" можуть створюватися при наукових установах, закладах освіти, їх діяльність може включати такі напрямки, як наукове консультування, попередня експертиза проектів, фінансова підтримка через механізми венчурного фінансування тощо. А що стосується технополісів і технопарків, то їх діяльність в Україні не повинна обмежуватися лише інноваційними розробками та впровадженням їх результатів у виробництво, подібні структури є і центрами міжнародного співробітництва у видавничій сфері, сервісному обслуговуванні, формуванні соціально-культурного середовища інноваційної діяльності. Реалізації міжнародного науково-технічного співробітництва України сприятиме діяльність і такої форми взаємодії промислово-технологічних комплексів з кредитно-фінансовими структурами як промислово-фінансові групи. У їх межах за рахунок об'єднання українського та іноземного капіталів, управлінського досвіду, інноваційних розробок можна буде значною мірою підвищити ефективність і результативність інноваційної діяльності, сприяючи прискоренню науково-технічного прогресу, структурній перебудові виробництва та ін.

Перспективним, економічно доцільним та обнадійливим напрямком міжнародного науково-технічного співробітництва України є на сьогодні поглиблення співпраці з іншими державами у галузі освіти, розвиток міждержавних академічних контактів через встановлення прямих, безпосередніх зв'язків як між навчальними закладами, так і представниками української та закордонної вищої школи. Подібна форма співробітництва покликана забезпечити підготовку висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів нової генерації, а також здійснювати обмін знаннями та досвідом.