Національна економіка - Носова О.В. - 15.4. Корупція як соціально-економічне явище

Корупція - це багатоаспектне соціальне, економічне, правове, моральне явище. Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7.04.2011 р. дає таке визначення корупції: "корупція - це використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою отримання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка (пропозиція) чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей" [1]. Широке визначення корупції дає міждисциплінарна група по корупції Ради Європи: корупція являє собою хабарництво і будь-яку іншу поведінку осіб, яким доручено виконання визначених обов'язків у державному чи приватному секторі, і яка веде до порушення обов'язків, покладених на них по статусу державної посадової особи, приватного співробітника, незалежного агента чи іншого роду відносин, і має на меті одержання будь-яких незаконних вигод для себе або інших.

Економічна природа корупції досліджується в рамках нової інституціональної теорії. Корупція розглядається як угода між організаціями чи фізичними особами, що зменшує трансакційні витрати клієнта (хабародавця) і, порушуючи формальні чи неформальні обмеження, збагачує агента (одержувача хабара), але не має надійних інституціональних механізмів забезпечення свого виконання. Виходячи з представленого визначення, суттєвими особливостями корупційних угод виступають: відсутність ефективних механізмів дотримання, а також визначеної передбачуваної ціни.

Поява та існування корупції, з точки зору представників нової інституціональної теорії, обумовлюється відокремленням "прав контролювати бізнес" від "прав на гроші", тобто існуванням держави як такої. При цьому обсяг корупції залежить від ефективності функціонування органів державного управління та інших суспільних інститутів. Невиправдане розширення повноважень держави, надання чиновникам дискреційних регуляторних повноважень діють як фактори нарощування масштабів корупції. Зважаючи на цей факт, в підтримку антикорупційних заходів український Уряд здійснює регулятивну реформу. її завданням, зокрема, є оптимізація бюрократичного апарату держави, чітке визначення функцій і повноважень посадових осіб різного рівня державного управління.

Класифікація корупції:

I. 1) Передбачувана корупція - ціна корупційної угоди є визначеною; 2) Непередбачувана корупція - ціна корупційної угоди невизначена.

II. 1) Корупція знизу. Вона виступає в формі примусу одного економічного суб'єкта з боку іншого до здійснення угоди поза легальним ринком. Методи примусу: пропозиція свідомо кращої ціни (без податків), відмова від "білої" угоди в умовах відсутності інших конкурентних пропозицій;

2) Корупція зверху - це використання корупційних угод в умовах неможливості провести потрібні рішення в рамках демократичних процедур. Методи реалізації: покупка голосів політиків, фракцій, партій, пошук негласної фінансової підтримки на виборах.

III. 1) Традиційна (адміністративна) корупція - незаконні приватні виплати, що здійснюються економічними суб'єктами на користь посадових осіб з метою забезпечення застосування діючих норм і положень в сприятливому для економічного суб'єкта розумінні;

2) "Скупка держави" - активне використання економічними суб'єктами практики незаконних і непрозорих виплат посадовим особам чи політикам з метою впливу на процес формування державними інститутами законодавчої бази. Для визначення індексу "скупки держави" оцінюється продаж приватним групам голосів парламентаріїв при голосуванні за законами, продаж указів президента приватним групам інтересів, нецільове використання коштів центральним банком, продаж судових рішень по кримінальним і цивільним справам, фінансування партій приватними групами. В Україні індекс скупки держави високий і складає 32 %.

Соціально-економічні наслідки корупції слід розглядати в короткостроковому і довгостроковому періодах. Інституціоналізм звертає увагу на те, що в короткостроковому періоді корупція може дозволити обійти неефективні суспільні інституції і підвищити ефективність функціонування економіки, прискорити темпи економічного зростання. Проте у довгостроковому періоді роль корупції виключно негативна. Вона значно знижує ефективність функціонування економіки і самих суспільних інститутів. При цьому поширення корупції створює для бюрократів мотиваційні механізми стимулювання ще більшого спотворення суспільних інститутів і системи розподілу. Корупція як соціально-економічне явище негативно впливає на всі сторони суспільного життя: управління, економіку, політику, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини. Щодо економічних наслідків, то це, зокрема: розширення тіньової економіки, зменшення податкових надходжень, посилення диференціації доходів, скорочення надходжень іноземних і обмеження зростання внутрішніх інвестицій, стимулювання відтоку капіталу з країни.

Глобалізація світової економіки потребує посилення антикорупційних зусиль. Для міжнародних інвесторів необхідність давати хабара і мати справу з офіційним вимаганням еквівалентно додатковим податкам, але, на відміну від офіційного податку, корупція не приносить податкового доходу державі. Зниження рівня корупції є більш ефективним шляхом поліпшення економічного стану країни, ніж зниження податків, бо не зменшує державних доходів. Корупція на додачу до скорочення економічного зростання, значно підвищує ймовірність макроекономічної нестабільності в умовах глобалізації. Розширюється розрив між країнами, що можуть управляти корупцією і мати вигоду з глобалізації, і тими, які не лише не роблять цього, а й піддаються великим загрозам з боку негативних моментів глобалізації, наприклад, таких, як мінливість міжнародних потоків капіталу або валютно-фінансові кризи.