Національна економіка - Носова О.В. - 16.1. Об'єкти і суб'єкти в системі безпеки національної економіки

16.1. Об'єкти і суб'єкти в системі безпеки національної економіки

Якщо національну економіку визначити як функціонально пов'язану сукупність об'єктів і суб'єктів господарювання в межах національних кордонів, а також систему відносин між ними, то й аналіз її безпеки варто розпочинати з того, кому, чому та що складає загрози й небезпеки. Нема жодного суспільства, у національних кордонах якого можуть існувати господарські активи без власників та суб'єктів економічної діяльності.

Курсантам і студентам правового навчального закладу добре відомі суб'єкти господарювання в Україні, які визначені Господарським кодексом [1, ст.ст.:55~131], тому їх і треба визнати суб'єктами національної економічної безпеки. Додамо тільки, що з урахуванням визначеної проблеми, а також ст. 5 ч. І. Конституції України, суб'єктом економічної безпеки національної економіки також варто визнати "єдине джерело влади", тобто народ України [2]. Щодо Закону України "Про основи національної безпеки", то він виключає з переліку суб'єктів та об'єктів національної безпеки юридичних осіб, активи суб'єктів господарської діяльності1, хоча до кола національних інтересів чомусь долучає конкурентоспроможну економіку, науково-технічний потенціал, екологію та технологію безпечних умов життєдіяльності [3, ст.ст.: 3, 4, 6]. Отже, з точки зору безпеки національної економіки можна визначити наступних суб'єктів: наг2 од країни, державу (з усіма формами державних підприємств), регіон , приватну юридичну особу, фізичну особу.

В якості об'єктів безпеки національної економіки не можна не визначити, перед усім, господарські активи, що знаходяться у власності або володінні визначених суб'єктів і є об'єктами цивільних прав: матеріальні блага, цінні папери, нематеріальні блага [4, ст.ст.:177-201]. Але, якщо йдеться про безпеку національної економіки, до об'єктів безпеки не можна не додати: а) систему економічних відносин як суспільну базу існування держави й країни; б) екологічне середовище як природну базу існування суспільства.

Суб'єкти безпеки національної економіки створюють систему економічної безпеки країни, елементами якої, окрім об'єктів, є: моделі захисту, організаційні структури, засоби захисту, нормативно-правова база, тощо.

Оптимальна система безпеки національної економіки, як і будь-якого іншого об'єкту, передбачає наявність моделей захисту, кількість яких у декілька разів більша, ніж кількість загроз і небезпек, тому в даному розділі ми їх розглядати не будемо. В організаційному відношенні система безпеки національної економіки має тільки три форми: а)державні й приватні служби безпеки3; б) ринок послуг з економічної безпеки; в) функції безпеки найманих працівників.

Функціонування визначених організаційних форм здійснення безпеки національної економіки регулюється чотирма групами нормативно-правових документів: 1) міжнародними економічними угодами й національними правовими актами іноземних держав, на ринки яких виходять суб'єкти національної економіки; 2) національним законодавством і підзаконними нормативними актами; 3) регіональними підзаконними нормативними актами; 4) локальними нормативними актами суб'єктів господарювання. Коли йдеться про безпеку домогосподарства фізичної особи, окрім визначених груп нормативів, варто відзначити норми родинного укладу, якщо вони не суперечать національному законодавству.

Таблиця 16.1. ІНСТИТУЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Місце й роль суб'єктів безпеки національної економіки України неоднозначне. Українське законодавство надає різноманітні права суб'єктам господарської діяльності, навіть на самозахист своїх цивільних прав, окрім права використання оперативно-розшукових засобів захисту. Тому в умовах суто декларативного статусу правової держави ефективність економічного захисту правоохоронними органами та судовою системою дуже низька.

Наприклад, у 2008 році Держфінмоніторингом підготовлено та направлено до правоохоронних органів 1036 матеріалів стосовно фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з відмиванням злочинних доходів та фінансуванням тероризму. Правоохоронні органи за результатами розгляду узагальнених матеріалів Держфінмоніторингу України в 2008 році порушили 326 кримінальних справ стосовно підприємств, які стали об'єктом фінансового моніторингу. Судовими інстанціями винесено 77 обвинувачувальних вироків по кримінальних справах, з використанням узагальнених матеріалів Держфінмоніторингу України. Таким чином, ефективність боротьби з відмиванням грошей складає 7,7 % відсотків [5].

Для підвищення ефективності участі кожного суб'єкту господарювання у здійсненні безпеки національній економіки згідно його місця і ролі у національної економіці, держава повинна не тільки захищати його право на визначені види діяльності, але й надати право на реальний, а не тільки правовий самозахист. Слабкою ланкою системи безпеки національної економіки України є нормативно-правова база захисту регіону та фірми, підприємства, організації.

Наприклад, в Україні нема закону про приватні служби безпеки, і ці структури на підприємствах, з одного боку, безправні (вони не можуть навіть встановити ім'я затриманого порушника), а, з іншого, часто використовуються власникам у протиправних цілях. В Україні навіть охорону комерційної таємниці покладено на державу [4, Ст. 507].

Отже, правильне та оптимальне визначення ролі й місця суб'єктів та об'єктів безпеки національної економіки дозволяє розподілити тягар витрат матеріальних, фінансових та людських ресурсів між суб'єктами господарювання та підвищити ефективність усієї системи безпеки.