Національна економіка - Носова О.В. - 17.1. Сутність та структура тіньової економіки

17.1. Сутність та структура тіньової економіки

Тіньова економіка - це системне явище господарювання асоціальної природи, що притаманне країнам з будь-яким соціально-економічним ладом, а також виражає різний рівень інтенсивності соціальної небезпеки та відображає форму кризи державного управління економіки як дисфункціональність.

На наш погляд, усі ланки тіньової економіки характеризують не поодинокі зони кризового управління, а утворюють асоціальну систему тіньової економіки із органічно взаємопов'язаними внутрішніми механізмами функціонування. До тіньової економіки належить вся тіньова інфраструктура, що забезпечує її повсякденне виживання й відтворення - законодавча, політична, ідеологічна, культурна, етична, поведінкова, система духовних і матеріальних цінностей та інші.

Недосконала система державного управління та контролю за суб'єктами господарювання сприяє відносному поділу економічного простору на офіційний і тіньовий сегмент. Поділ економічного простору держави на офіційний (соціально-позитивний) і тіньовий (соціально-негативний) сегмент відбувається на основі рівня якості управління економікою з боку органів державної влади і управління: чим вища якість управління - тим менший рівень тіньової економіки і навпаки.

Як показує аналіз світової практики функціонування тіньової економіки, вона є антисоціальною системою всередині країни, небезпека кожного з її елементів постійно підсилюється синергічним ефектом від дії інших складових, що утворюють комунікаційну тінь - неформальна, прихована, підпільна та кримінальна економіка.

Так, після прийняття Податкового кодексу України у грудні 2010 року, в результаті посилення податкового тиску на підприємців, що раніше працювали на єдиному податку, майже третина їх пішла в "тінь", що примусило державні органи влади й управління переглянути такий порядок і більш диференційовано підійти до платників єдиного податку, розділивши їх на три групи з відповідним рівнем оподаткування. За якісного державного менеджменту таких "збоїв" у роботі звичайно не було б, так як він мав би добре усвідомлювати, що значно легше спрямувати підприємця в "тінь" ніж детінізувати його діяльність.

Проведений нами аналіз зарубіжних і вітчизняних літературних джерел стосовно поняття терміну "тіньова економіка" свідчить про те, що єдиної усталеної думки стосовно його визначення не існує, і між ними існують певні відмінності щодо визначення тіньової економіки.

Так, зарубіжні дослідники надають перевагу так званому операційному визначенню, для якого характерне трактування тіньової економіки через види тіньової діяльності та дії щодо її виміру.

Зокрема Б. Даллаго відмічає, що тіньова економіка складається з нелегальної, прихованої та неофіційної економіки. Основними видами тіньової економіки є:

а) контрабанда, нелегальні азартні ігри, нелегальна торгівля наркотиками, проституція, шахрайство, крадіжки, привласнення виданих під розписку грошей;

б) приховані рентні доходи, прихована зайнятість, робота без ліцензій, нелегальне проживання іноземців, зайнятість пенсіонерів та осіб, що отримують соціальну допомогу з безробіття;

в) приховування угод, "чайові", самозайнятість;

г) бартер товарів та послуг;

д) садівництво, городництво, продаж продукції домашнього або кустарного виробництва [1, с. 34].

А. Френз підкреслює, що тіньова економіка - це діяльність, що не зараховується до ВВП через відсутність методологічної бази обліку нелегального виробництва товарів і послуг. її компоненти - прихована діяльність самозайнятих та прихована діяльність зайнятих, що працюють додатково [2, с. 69].

П. Гутманн вважає, що тіньова економіка - це будь-яка економічна діяльність, не врахована офіційною статистикою. її основні складові - нелегальна, прихована, неформальна [3, с. 33].

Б. Контіні ототожнює її як "невидиму" діяльність, яка враховує - тіньову (приховану) економіку і незаконну діяльність [4, с. 112].

Вітчизняні дослідники в основному використовують теоретичний підхід, згідно з яким тіньова економіка - це економічна категорія, що відображає складну систему соціально-економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

Так, С.В. Мочерний визначає тіньову економіку як сферу вияву економічної активності, спрямованої на отримання доходів від здійснення заборонених видів діяльності або на ухилення від суспільного (державного) контролю та сплати податків при здійсненні легальних видів економічної діяльності [5, с. 637].

В.О. Мандибура розглядає тіньову економіку з двох позицій у вузькому і широкому розумінні, а саме:

1) у вузькому розумінні тіньова економіка обмежується лише тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за змістом є або протиправними, або суспільно небезпечними (що на практиці не завжди збігається);

2) у широкому розумінні до тіньової економіки належить - сектор домашніх господарств (сектор натурального самозабезпечення); "неформальний сектор" (нерегламентована діяльність - дрібне виробництво, послуги, торгівля, "світло-сірий" сектор); "темно-сірий" сектор (законспірований сектор легітимних видів економічної діяльності); "чорний" (кримінальний, "криваво-чорний"); диверсифіковані частки "чорної" економіки [6, с. 12-14].

З.С. Варналій виділяє три блоки тіньової економіки:

1) неформальна економічна діяльність - легальне (нерегламентоване державою) виробництво товарів і надання послуг;

2) підпільна економіка - порушення в межах дозволеної економічної діяльності;

3) незаконна економіка - здійснення заборонених видів діяльності [7, с. 442].

Тіньова економіка, - наголошує З.С. Варналій, - це складне соціально-економічне явище, що представлене сукупністю неконтрольованих і нерегульованих як протиправних, так і законних, але аморальних, економічних відносин між суб'єктами економічної діяльності щодо отримання надприбутку за рахунок приховування доходів і ухилення від сплати податків [7, с. 430].

На наш погляд, для обґрунтування й використання поняття "аморальності" економічних відносин у науковому лексиконі стосовно визначення тіньової економіки слід взяти за основу філософію господарства Ю.М. Осипова, який розглядає її як більш об'ємне явище, ніж сама економіка, і зазначає, що економіка не може вимірюватися лише ефективністю та корисністю поза мораллю, оскільки людина не буває без моралі, в тому числі й в економіці. Сама економіка не може обійтися без моралі, без певних етичних принципів, еталонного способу поведінки тощо. Інша справа, що мораль в економіці дуальна - тобто вона має поєднувати непоєднуване (роби все, що незаборонено законом, роби ще більше, якщо зможеш обійти закон) [8].

Нова філософія бізнесу німецького вченого і підприємця Клауса Штайльманна науково обґрунтовує те положення, що в сучасних умовах бізнес не може бути успішним, якщо він не тримається на міцній моральній основі. Не випадково на Заході успішно розвивається особливий науковий напрям - етична економіка.

Найбільш повно поняття "тіньова економіка" розкриває її структурність - наявність стійких зв'язків та відносин всередині тіньової економіки, що забезпечують її цілісність, притаманність усім економічним системам та невизначеність її обсягів і масштабів внаслідок переплетіння цього феномену з офіційною економікою.

Структурно-логічна схема тіньової економіки наглядно відображена на рис. 17.1.

Рис. 17.1. Структурно-логічна схема тіньової економіки за 3-а блоками З. Варналія

Структурно-логічна схема тіньової економіки яскраво відображає формування комунікаційної тіні суб'єктами неформальної, прихованої та підпільної економіки.

Комунікаційна тінь у структурно-логічній схемі тіньової економіки розглядається як економічна діяльність, що зумовлена новітніми технологічними досягненнями інформаційного суспільства, що не підпадає під дію чинного законодавства та облік офіційною статистикою, оскільки є віртуальною, але й, подібно до факторів виробництва третьої, а то й четвертої хвилі технічного прогресу, і не може бути оцінена за вже відомим механізмом ціноутворення.

Сферою тіньової економічної діяльності може бути вся легальна економічна діяльність. Доцільно виокремити найбільш типові сфери економічної діяльності, де найбільш активно процвітає тіньова економічна діяльність: виробнича і розподільча, зокрема продуктивний капітал; інвестиційна; банківська; біржова; страхова; ресурсовидобувна і розподільча; надання послуг у медичній сфері; будь-яка посередницька діяльність та ін.

Класифікація тіньової економіки за характером діяльності її суб'єктів подана в табл. 17.1.

Таблиця 17.1. КЛАСИФІКАЦІЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА ХАРАКТЕРОМ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ

Неформальна економіка - сегмент тіньової економіки, що виявляється в дозволеній, але формально не зареєстрованій, а отже і не залученій до офіційної статистичної звітності економічної діяльності. її види - між-сімейний обмін на неринкових засадах, надання послуг на непостійній основі, здавання нерухомості в оренду, невеликі підробітки.

Прихована економіка - сегмент тіньової економіки, що частково або повністю не фіксується у статистичній звітності, а отже шляхом приховування доходів ухиляється від сплати податків. її види - нелегальне виробництво офіційно дозволених товарів, ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів у межах офіційної економіки, валютно-фінансові та фондові порушення в межах офіційної економіки.

Підпільна (кримінальна) економіка - сегмент тіньової економіки, що здійснює заборонену чинним законодавством економічну діяльність. її види - виробництво і збут психотропних і наркотичних товарів, торгівля людьми, розкрадання, шахрайство, виготовлення й збут зброї та інша протиправна діяльність згідно Кримінального кодексу України.