Національна економіка - Старостенко Г.Г. - 7.3. Сутність та структура фінансового ринку

Рівень розвитку національної економіки будь-якої країни залежить передусім від ефективності її промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, її науково-технічного

потенціалу та його включеності у відтворювали процес. Але в умовах ринкового господарства неможливо уявити розвинуту та ефективну економіку без розвиненого та ефективного фінансового ринку. Загальновідомо, що фінансова система, яка виконує низку важливих функцій в економіці, справляє на неї активний вплив, який можу бути як позитивним, так І негативним.

За останні ЗО років вивчення питань впливу інститутів фінансового ринку на економічний розвиток стало одним із найважливіших напрямків економічних досліджень. Численні роботи доводять, що розвиток фінансової системи особливо сприяє розвитку нових підприємств і що розвиток фінансових ринків значно прискорює зростання наукоємних галузей, зокрема таких, як обчислювальна техніка, фармація, яким необхідне довгострокове зовнішнє фінансування.

В основі фінансового ринку виділяють кредитний ринок (ринок банківських кредитів), ринок цінних паперів (включаючи ринок похідних фінансових інструментів) та валютний (або валютно-грошовий) ринок. Як правило, до фінансового ринку належить також ринок страхових послуг. В окремих випадках у якості складової фінансового ринку виділяють ринок золота. Найбільш визначальною в економіці є роль кредитного ринку та ринку цінних паперів. Під ринком цінних паперів розуміється ринок боргових паперів (облігацій, векселів, депозитних сертифікатів банків), пайових паперів (акцій, паїв) та похідних фінансових інструментів.

У сучасній економічній літературі виділяють 6 основних функцій фінансового ринку:

- платіжно-розрахункова;

- об'єднання ресурсів (концентрація капіталу) та виділення частин у підприємстві;

- тимчасовий, міжгалузевий та міждержавний перерозподіл економічних ресурсів (капіталу);

- управління ризиками:

- інформаційна (надання інформації про ціни):

- подолання та пом'якшення проблем, що пов'язані з інформаційною асиметрією.

Puc. 7.2. Структура фінансового ринку

При цьому основною функцією є тимчасовий, міжгалузевий та міждержавний перерозподіл капіталу. Про виконання даної функції говорять наступні індикатори:

- відношення готівкових грошей, депозитів до вимоги та термінових депозитів банківських та небанківських фінансових посередників до ВВП (показник фінансової глибини економіки);

- відношення банківського кредиту до ВВП;

- відношення емісії акцій до інвестицій в основний капітал. Перші два показники характеризують масштаби перерозподілу

ресурсів за допомогою банківської системи: перший - переміщення ресурсів з не фінансового у фінансовий (банківський) сектор, другий - навпаки. Третій і четвертий показують роль ринку цінних паперів у інвестиційному процесі. У табл. 7.1. подані деякі співставні характеристики фінансових ринків у різних країнах світу.

Україна належить до групи країн, ринки яких перебувають у стані формування. Економіка таких країн, як правило, характеризується помітно меншими масштабами фінансових інститутів, ніж у розвинутих країнах світу, та їх меншою ефективністю. Станом на 01.01.2009 року в Державному реєстрі банків зареєстровано 198 банків, з яких 167 - акціонерні товариства, 127 - відкриті акціонерні товариства, 40 - закриті акціонерні товариства. 31 банк створено як ТОВ. Є 90 лізингових компаній, загальна вартість портфеля лізингових угод зросла приблизно на 432%, тобто 1з716млндол. США на 1 січня 2007 до 3792 млн дол. СШАна 1 січня 2008 р.

Таблиця 7.1

Співставні характеристики фінансових ринків, млрд дол.

Станом на 31.03.2008 р. в Україні було зареєстровано 1938 небанківських фінансових установ. На кінець 2007 року загальний обсяг їх активів становив 45.2 млрд грн. (приріст за рік 38.2 %). Активи страхового сектора показали дещо нижчу динаміку (приріст 34 %), проте страховий ринок продовжує залишатись найрозвиненішим сектором ринку небанківських фінансових послуг України, який акумулює понад 70 % загального обсягу активів цього сектора. За 2007 рік кількість страхових компаній збільшилась на 8,5 % і сягнула на кінець року 446, що становить 23,4 % від загальної кількості небанківських фінансових установ. Протягом року було здійснено страхових виплат на 4,2 млрд грн., що на 62,1 % більше, ніж рік тому. За результатами 2007 року загальні активи страхових компаній збільшилися на 8,2 млрд грн. і сягнули 32,3 млрд грн. За результатами 2007 року недержавні пенсійні фонди (НПФ) продемонстрували позитивну динаміку за всіма напрямками діяльності. Кількість НПФ в Україні станом на кінець 2007 року досягла 96. На хвилі загального піднесення споживчого кредитування в Україні протягом 2005-2008 років активно розвиваються кредитні спілки. В даному секторі спостерігається стабільне зростання основних показників - як нарощення активів, так і збільшення загальної кількості членів кредитних спілок. Загальні активи кредитних спілок зросли у 2007 році на 62,3 % і на кінець року склали 5,26 млрд грн., а загальний капітал зріс на 41,4%, і досягнув 1,55 млрд грн.

У країнах з розвинутими ринками (із високим рівнем ВВП на душу населення) у фінансовому секторі виробляється 8-8,5 % ВВП (США, Великобританія). Цей факт свідчить про те, що масштаби фінансового сектора України набагато менші, ніж у розвинутих країнах світу.

На сьогодні в Україні склався банківський сектор, який за своєю ідеологією відповідає ринковим принципам та адекватний сучасному розвитку української економіки. В Україні створена дворівнева банківська система, яка включає Національний банк України та розгалужену мережу кредитних організацій. Вони здійснюють розрахунково-касове обслуговування та кредитування підприємств. В основі діяльності банківського сектора лежать економічні методи та інструменти його регулювання (норми обов'язкових резервів, інструменти відкритого ринку, ставки рефінансування, процентні ставки на міжбанківському ринку та ін.). Банківський сектор України належить до тих секторів економіки, що інтенсивно розвиваються. За останні роки його активи зросли майже у 10 разів, причому темпи зростання активів банківського сектора постійно випереджають темпи зростання ВВП.

У 2008 році спостерігалось зростання співвідношення активів банку до ВВП, яке на 01.01.2009 року становило 102.4 %, кредитів до ВВП - 82,4, зобов'язань до ВВП- 84.9 %. За 2008 рік власний капітал банків збільшився на 71,4 %, і на кінець року становив 119,3 млрд грн. Значні темпи зростання капіталу банків у 2008 році підвищили рівень їх капіталізації.

Водночас нерозвиненість вітчизняного фондового ринку робить Україну непривабливою для залучення капіталів для довгострокового розвитку. Проаналізуємо сучасні тенденції українського ринку цінних паперів та виявимо фактори, які перешкоджають формуванню позитивного інвестиційного клімату. Станом на 01.03.2006 р. за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) в Україні зареєстровано 33507 акціонерних товариств (АТ), у т. ч. відкритих - 11280 (33,7 %), закритих - 22227 (66,35 %)25.

Слід зазначити, що в Україні станом на 2006 рік організований фондовий ринок налічує вісім бірж і дві торговельно-інформаційні системи. Суттєвим недоліком організованого фондового ринку України є наявність великої кількості бірж, реєстраторів, зберігачів, що суперечить міжнародним стандартам. Адже досвід європейських держав переконливо свідчить на користь централізації обігу цінних паперів на організаторах торгівлі - фондових біржах. У Європі іде процес об'єднання найкрупніших бірж, що має принципове значення для функціонування фондового ринку. Зокрема, для підвищення його відкритості І прозорості, ліквідності, інвестиційної ефективності, визначення об'єктивної і справедливої вартості цінних паперів. У європейських країнах існує єдина система фондової торгівлі на єдиній торговій платформі, що об'єднує всіх учасників ринку, триває процес об'єднання крупних бірж тощо.

Порівняння параметрів фондового ринку України та Інших країн свідчить про значне відставання вітчизняного ринку акцій (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Оборотринку акцій і капіталізація фондових ринків, млрд. дач. *

Останні роки виявилися надзвичайно сприятливими для розвитку інститутів спільного інвестування (ICI), що значною мірою було обумовлено збільшенням з 2007 року показників зростання вітчизняного фондового ринку. При цьому динаміка розвитку інфраструктури ринку ICI значно перевищувала динаміку залучення інвесторів.

Попри високі відносні показники зростання ринку ICI, окремі абсолютні показники залишаються на низькому рівні - зокрема, послугами ICI в Україні користуються менше І % населення.

До позитивних тенденцій, які прослідковуються на ринку, слід віднести зростання загального рівня інвестиційної культури населення (значною мірою зумовлене високою дохідністю інвестицій в ICI протягом 20062007 pp.) та загострення конкуренції і, як наслідок. - підвищення загального рівня сервісу, розширення асортименту, зростання загальної кількості публічних ICI. орієнтованих на роботу з фізичними особами.

Таким чином, перспективи розвитку ринку ICI залежать значною мірою від розвитку Інфраструктури фондового ринку та його реформування. На жаль, позитивні тенденції розвитку вітчизняного фондового ринку в країні не покращують інвестиційний клімат, який характеризується загалом як несприятливий. Низький рівень захисту прав інвесторів цінних паперів спричинений недосконалістю правових, регулятивних, судових механізмів їх забезпечення. Фондовий ринок поки що не став прозорим26.

В цілому основними причинами відставання розвитку фінансових ринків є такі:

- відсутність скоординованої державної політики в сфері врегулювання роботи фінансових ринків; недосконалість законодавства, що регулює діяльність на фінансових ринках;

- недостатньо сформована інфраструктура фінансових ринків у цілому і фондового ринку зокрема;

- законодавчі прогалини в сфері корпоративного управління та незахищеність прав інвесторів;

- недостатнє висвітлення інформації про емітентів, професійних учасників ринку цінних паперів, ризиків стосовно фінансових інструментів, що перешкоджає оцінці Інвестором реальної вартості і потенціалу українських підприємств, прийняттю ним інвестиційних рішень;

- відсутність належної концентрації торгівлі цінними паперами та Іншими фінансовими інструментами в системі біржової торгівлі.

У зв'язку з цим, необхідно забезпечити реалізацію комплексних реформ, спрямованих на вдосконалення функціонування фондового ринку та його Інфраструктури, які повинні бути одними з центральних у комплексному реформуванні фінансових ринків та ринку капіталу.

Реформи повинні стосуватись, у першу чергу, розвитку інфраструктури ринків капіталу, укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами, розбудови Національної депозитарної системи, вдосконалення механізму захисту прав інвесторів і системи розкриття інформації на ринку цінних паперів, випуску та обігу фінансових інструментів.

В цілому, комплексна модернізація фінансових ринків повинна ґрунтуватися на вирішенні таких завдань;

- забезпечення консолідованого догляду за фінансовими ринками і ринком капіталу шляхом об'єднання державних органів в єдиний мегарегулятор з метою уникнення дублювання функцій різних регуляторів, повноважень при прийнятті рішень, зменшення ризику втрати ефективності нагляду за фінансовою стабільністю;

- проведення Інституційної реформи ринків капіталу, що передбачає утворення нових потужних спеціалізованих фінансових інституцій (інвестиційних банків; Інституцій для фінансування інноваційного розвитку), підвищення ролі інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів та страхових компаній для акумуляції інвестиційних ресурсів і їх спрямування в реальний сектор економіки;

- консолідація біржової системи України та створення високотехнологічної єдиної платформи для торгівлі цінними паперами, яка відповідає міжнародним вимогам, забезпечує тісний зв'язок між організаторами торгівлі депозитарно-кліринговою системою з метою мінімізації ризиків;

- завершення розбудови Національної депозитарної системи: впровадження дворівневої системи з центральним депозитарієм, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери, створення центральної розрахунково-клірингової палати, яка підвищить ліквідність ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів, спростить розрахунки за договорами щодо цінних паперів, сприятиме ефективному виконанню договорів та прискорить процес інтеграції національного ринку до європейського та світового ринку, а також проведення дематеріалізації обігу цінних паперів і переведення всіх попередніх випусків цінних паперів з документарної форми у бездокументарну;

- системи захисту прав інвесторів, корпоративного законодавства, зокрема;

- запровадження в акціонерних товариствах, що знаходяться під контролює держава, загальновизнаних принципів корпоративного управління,

- розширення можливості участі представників інституційних Інвесторів в органах управління товариств (наглядовій раді та ревізійній комісії), які перебувають під контролем держави, як важливої умови підвищення рівня якості управління та посилення корпоративного контролю за діяльністю таких товариств.

- розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів; зокрема - випуск спеціальних довгострокових державних облігацій зі строками погашення 10 і більше років та плаваючою купонною ставкою для розміщення в них коштів з накопичувальної пенсійної системи, а також сприяння виходу на фондовий ринок боргових цінних паперів широкого кола емітентів, які мають рейтинги незалежних рейтингових агентств не нижче Інвестиційного рівня;

- лібералізація валютного регулювання з метою спрощення процедури входження в Україну та виходу з неї Іноземних портфельних інвестицій, створення ефективної системи розкриття інформації вітчизняними підприємствами, яке повинне реалізовуватись за трьома напрямками: поліпшення правового середовища для системи розкриття інформації, забезпечення прозорості українських емітентів, цінні папери яких перебувають у публічному обігу, та доступності інформації, що розкривається ними, для широкого кола інвесторів; удосконалення механізму контролю і нагляду за виконанням вимог щодо розкриття інформації, притягнення до відповідальності за порушення таких вимог; використання сучасних Інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу та публічного розкриття Інформації;

- запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою забезпечення прозорості фондового ринку та підвищення привабливості вітчизняних емітентів серед Іноземних інвесторів27.