2.1. Організаційний механізм прийняття господарських рішень
Прийняття господарських рішень в управлінні представляє собою складний і систематизований процес, що складається з етапів і стадій, що починається з формулювання проблеми і закінчується здійсненням дій, що вирішують цю проблему.
Кожне нове господарське рішення в управлінні виникає на основі раніше зробленого рішення, дії по якому або завершилися, або відхилилися від спочатку обраного варіанта, або ввійшли в суперечність зі змінами, що відбулися в зовнішнім середовищі.
Організаційний механізм процесу прийняття господарського рішення представлено на рисунку 2.1.
Перша стадія - визнання необхідності господарського рішення - складається у визнанні необхідності рішення і містить у собі такі етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми; визначення критеріїв успішного рішення проблеми.
Якщо виходити з того, що процес прийняття рішення - це організаційна реакція на виниклу проблему, то перший етап вивчення ситуації спрямований на визнання або невизнання існуючої в організації проблеми. Цей процес протікає по-різному для структурованих і неструктурованих проблем. У першому випадку визнання проблеми буде відбуватися досить прямолінійно. В другому випадку визнання проблеми саме стає проблемою. Це трапляється тоді, коли мається неясна і неадекватна інформація про розвиток і тенденції в організації і її зовнішнім оточенні.
Визнання проблеми є необхідною умовою для її рішення, тому що якщо проблема не існує не існує для того, хто приймає рішення, то й ухвалення рішення не відбудеться. У разі, якщо проблема визнана, то наступний етап у розглянутому процесі - це інтерпретація і формулювання проблеми. Інтерпретація проблеми - це додання значення тій проблемі, що визнана. Проблема може бути визначена як можливість, як криза або як рутинна проблема. Перший тип проблеми необхідно знайти і розкрити. Другий і третій - виявляються самі і вимагають утручання менеджера.
Рисунок 2.1 - Схема організаційного механізму процесу прийняття рішення
Рутинні або повторювані проблеми відносяться до категорії структурованих, а можливості і криза - до неструктурованого. Відповідно для кожного типу проблем будуть вимагатися рішення різного типу: для структурованих - програмовані рішення, для неструктурованих - не програмовані.
Друга стадія - розробка господарського рішення - складається з етапів розробки, оцінки і вибору альтернатив. Як тільки визначені фактори, що обмежують рішення, менеджер починає роботу з пошуку альтернатив або можливих напрямків дії для рішення проблеми. Багато хто з альтернативних рішень легко знайти. Вони звичайно відомі з минулого досвіду, стандартні і легко вписуються в критеріальні границі кращого рішення.
Однак нерідко виникають нові, унікальні проблеми, рішення яких не уміщається в звичні і стандартні рамки. У цьому випадку необхідний творчий підхід. Існує багато методів творчого пошуку альтернатив: так звана "мозкова атака"; метод висування пропозицій; груповий аналіз ситуації; причинно-наслідкова діаграма; карта думок. Важливо зрозуміти, що творча обстановка при пошуку альтернатив створюється самим керівником. Він робить людей творцями нового.
На наступному етапі усі запропоновані альтернативи повинні бути порівняні одна з одною або оцінені для того, щоб можна було здійснити вибір кращої з них. Оцінка допускає визначення негативних і позитивних сторін розглянутих альтернатив і встановлення між ними якогось рівня компромісу. Для цього використовуються як кількісні, так і якісні показники.
Вибір альтернативи є свого роду вершиною в процесі ухвалення рішення. Глибокий всебічний аналіз альтернатив дозволяє різко звузити рамки вибору. При виборі альтернативи можуть використовуватися три підходи:
урахування минулого досвіду;
проведення експерименту;
дослідження й аналіз.
Вважається, що найбільш загальним і, можливо, найбільш ефективним методом вибору альтернатив є проведення досліджень і аналізу. Цей метод передбачає рішення проблеми на основі пошуку взаємозв'язків між найбільш важливими її змінними, обмеженнями й основами, що розглядаються стосовно поставлених цілей. У цілому, це "кабінетний" підхід до ухвалення рішення.
Третя, завершальна стадія - це виконання господарського рішення. Вона складається з організації виконання рішення, аналізу і контролю виконання та зворотного зв'язку і коректування. Найбільш розповсюдженою помилкою менеджерів є припущення, що, якщо вибір у відношенні рішення зроблено, то рішення обов'язково буде виконано.
Виконання рішення - це усунення проблеми, що його породила, стосовно якої було прийняте рішення. Організація виконання рішення передбачає координацію зусилля багатьох людей.
Щоб визначити найбільш обґрунтований порядок процесу управління рішенням, порівняємо етапи процесу прийняття управлінських рішень різними школам управління:
американської (діагноз проблеми, формулювання критеріїв і обмежень, виявлення альтернатив, оцінка альтернатив, остаточний вибір);
німецької (постановка проблеми, пошук дорівнює добуванню інформації, оцінка, ухвалення рішення);
японської (постановка задачі, пропозиція альтернативних рішень, вибір кращого рішення);
російської (1 - поява проблеми, виявлення факторів, розробка рішень, оцінка і прийняття рішення; 2 - діагностика, формулювання й обґрунтування проблеми, формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішення, формулювання і вибір можливих варіантів рішення, вибір кращого рішення).
2.3. Адміністративні заходи в процесі узгодження, прийняття і затвердження господарських рішень
РОЗДІЛ 3. Прийняття господарських рішень з урахуванням невизначеності
3.1. Поняття невизначеності, її види та причини виникнення
3.2. Способи урахування невизначеності при обґрунтуванні господарських рішень
3.3. Використання ймовірнісного підходу для обґрунтування господарських рішень в умовах невизначеності
3.4. Прийняття рішень в умовах повної невизначеності
Властивості матриці ризиків
3.5. Критерії прийняття рішень в умовах повної невизначеності
3.5.1. Критерій Вальда