Під час побудови виробничих систем і удосконалення організації виробництва використовуються прийоми організаційного моделювання, що становлять метод вивчення виробничих систем за допомогою розробки й аналізу організаційних моделей. Модель використовується для спрощеного відображення й опису реального об'єкта, тобто виробничої системи, її підсистем, тих або інших організаційних ситуацій.
Конкретні виробничо-технічні умови в об'єднаннях і на підприємствах промисловості надзвичайно різноманітні. Разом з тим єдність принципових основ організації промислового виробництва дає змогу розробити загальну модель організації, що може бути адаптована до конкретних умов.
Головна мета організації виробництва — забезпечити високу економічну і соціальну ефективність функціонування підприємств. Водночас із генеральною метою підприємства — виробництвом і реалізацією матеріальних благ для задоволення потреб покупців — підприємство прагне досягти безліч окремих цілей: економічних, соціальних, техніко-технологічних, екологічних та ін.
Завдання підприємства реалізуються з використанням різних шляхів і методів, але методи організації виробництва відіграють істотну роль. Тому безліч цілей підприємства визначає різноманітні завдання і напрями організаційної діяльності (табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Основні цілі організації виробництва і напрями роботи щодо їх реалізації
Галузі діяльності | Основні цілі організації виробництва | Напрями роботи щодо реалізації цілей організації виробництва |
1 | 2 | 3 |
Виготовлення і постачання продукції споживачам | Задоволення попиту споживачів, постачання продукції відповідно до замовлень і договорів. Виконання планів виробництва з номенклатури, асортименту і якості продукції | Організація маркетингових досліджень; оперативного планування виробництва; виробничих процесів; матеріального і технічного забезпечення виробництва; збуту і реалізації продукції |
Підвищення якостіі забезпечення | Розробка нових видів продукції й удосконалення виробів, що | Організація маркетингових досліджень; підготовка виробництва й ви- |
Закінчення табл. 3.1
1 | 2 | 3 |
конкурентоспроможності продукції | пускаються, відповідно до вимог ринку. Забезпечення стабільності випуску продукції високої якості, скорочення браку | освоєння нових видів продукції; робота щодо забезпечення якості продукції і організації технічного контролю; метрологічне забезпечення |
Раціональне використання виробничих ресурсів | Підвищення продуктивності праці працівників. Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей. Скорочення тривалості виробничого циклу і запасів товарно-матеріальних цінностей. Раціоналізація інформаційних потоків | Організація праці працівників, функціонування знарядь праці, руху предметів праці у виробництві. Організація інформаційних потоків |
Науково-технічний і організаційний розвиток виробництва | Удосконалення виробничо-технічної бази підприємств і підвищення рівня організації виробництва | Реалізація робіт зі складання і виконання планів технічного розвитку й удосконалення організації виробництва |
Удосконалення економічних відносин на підприємстві | Створення умов для забезпечення єдності інтересів суспільства, колективу і його членів | Надання економічної самостійності підрозділам підприємств і налагодження госпрозрахункових відносин між ними |
Соціальна організація колективу підприємства | Створення умов для підвищення якості трудового життя й активізації творчої активності працівників | Організація праці працівників. Залучення їх до вирішення завдань організації та управління виробництвом |
Засобами для досягнення головної мети організації виробництва є цілі другого рівня — основні цілі, що, у свою чергу, визначаються характером діяльності підприємства.
Ступінь досягнення головної й основної цілей організації виробництва повинен оцінюватися системою кількісно виражених показників. Комплексна оцінка досягнення цілей організації виробництва може бути здійснена, якщо кожна мета буде зазначена, проранжована, а рівень досягнення мети — обмірюваний і зіставлений із критерієм досягнення мети.
Система організації виробництва — це сукупність організаційних форм, методів і правил, здійснення яких забезпечує раціональне функціонування елементів виробничої системи та їх взаємодію в процесі виробництва продукції.
Під час формування системи організації виробництва можна виокремити приватні функції організаційної діяльності, згрупувавши їх у вигляді відособлених комплексів — підсистем. В основу виділення цих приватних функцій покладений цільовий підхід. Охарактеризовані в табл. 3.1 сфери діяльності підприємства, основні цілі організації виробництва і напрями діяльності за їхньою реалізацією дозволяють спочатку виокремити, а потім і згрупувати види організаційної роботи з підсистем організації виробництва (за елементами, функціями на основі інтеграційного підходу).
Основними елементами виробничого процесу є знаряддя праці, предмети праці і сама праця. Організація виробництва повинна забезпечити погоджене й ефективне функціонування цих елементів у рамках виробничої системи. Для вирішення цього організаційного завдання в системі організації виробництва виокремлюють три взаємозалежні підсистеми: організації праці, організації функціонування знарядь праці, організації руху предметів праці у виробництві. Погоджена взаємодія всіх трьох підсистем досягається формуванням структури виробничого процесу, що виражає кількісний і якісний склад елементів, спосіб організації їхніх зв'язків, особливості процесів, які відбуваються між ними. Використання робочої сили пов'язане з виокремленням двох виробничих ресурсів: праці та підприємливості (заповзятливості). Тому поряд з організацією праці сучасна теорія організації виробництва розглядає питання організації виробництва, що дає змогу з максимальною вигодою для підприємства використовувати підприємницькі здібності персоналу.
У складі виробничого процесу виокремлюються групи процесів, різнохарактерних за змістом, принципами і методами організації. Відповідно в складі системи організації виробництва виокремлюються кілька підсистем, що враховують особливості тих або інших виробничих процесів. Цей комплекс підсистем включає функціональні підсистеми: організації підготовки виробництва й освоєння випуску нової продукції, організації основних виробничих процесів, організації виробничої інфраструктури, організації робіт із забезпечення якості продукції, організації матеріального забезпечення виробництва, організації збуту і реалізації продукції (рис. 3.9).
Щоб забезпечити інтеграцію всіх груп процесів у єдиний виробничий процес, система організації виробництва здійснює інтеграційні функції, що реалізуються шляхом створення виробничої структури, системи оперативного планування виробництва і системи економічних відносин.
Контрольні запитання та завдання
1. Розгляньте і проаналізуйте функціонування підприємства на основі Закону України "Про підприємство".
2. Дайте характеристику основних організаційних форм підприємств в Україні.
3. Наведіть визначення виробничо-господарської діяльності підприємства.
4. Охарактеризуйте основні напрями економічної діяльності підприємства.
5. Визначте найбільш актуальні та значимі напрями соціальної діяльності підприємства.
6. Розкрийте сутність функціональної структури підприємства.
7. Які види організаційних структур керування найчастіше зустрічаються на українських підприємствах?
8. Визначте сутність, значення, цілі та завдання організаційного проектування.
9. Перелічіть і розкрийте основні методи організаційного проектування.
10. Покажіть взаємозв'язки між основними складовими концептуальної моделі організації виробництва на підприємстві.
4.1. Виробничий процес, його різновиди і структура
4.2. Наукові принципи організації виробничого процесу
4.3. Форма організації виробництва як характеристика просторово-тимчасової структури виробничого процесу
4.4. Загальна характеристика методів організації виробництва
Метод організації індивідуального виробництва.
Метод організації потокового виробництва.
Метод групової організації виробництва.
4.5. Типи виробництва, їх техніко-економічні особливості
Тема 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ І РОБОЧИХ МІСЦЬ