10.2.1. Значення, завдання і структура ремонтної служби
Сучасні підприємства машинобудування оснащені дорогим і різноманітним устаткуванням, установками, роботизованими комплексами, транспортними засобами й іншими видами основних фондів. У процесі роботи вони втрачають свої робочі якості головним чином через зношування і руйнування окремих деталей, тому знижуються точність, потужність, продуктивність та інші параметри.
Для компенсації зношування й підтримки устаткування в нормальному працездатному стані потрібні системне технічне обслуговування й виконання ремонтних робіт, а також проведення заходів щодо технічної діагностики.
Технічним обслуговуванням називають комплекс операцій, спрямованих на підтримку працездатності або справності устаткування під час його використання за призначенням, очікування, зберігання й транспортування.
Ремонт — це комплекс операцій з відновлення справпості, працездатності або ресурсу устаткування чи його складових.
Спрацювання устаткування в процесі його експлуатації й нераціональна організація технічного обслуговування та ремонту призводять до збільшення простоїв в ремонті, до погіршення якості обробки й зростання браку, а також до збільшення витрат на ремонт.
Про значення поліпшення організації збереження й ремонту устаткування свідчать такі показники: річні витрати на ремонт і технічне обслуговування устаткування на підприємствах становлять 10—25 % його первісної вартості, а їхня частка в собівартості продукції сягає 6—8 %.
Кількість ремонтників коливається в межах 20—30 % від загальної кількості допоміжних робітників.
Основними завданнями організації планування ремонтної служби підприємства є:
— збереження устаткування в працездатному, технічно справному стані, що забезпечує його високу продуктивність і безперервну роботу;
— скорочення часу й витрат на обслуговування та всі види ремонтів.
Вирішення таких завдань вимагає організації правильної експлуатації обслуговування, своєчасного проведення необхідного ремонту, а також модернізації устаткування.
Для виконання всіх видів робіт з організації раціонального обслуговування і ремонту устаткування й інших видів основних фондів на підприємствах створюються ремонтні служби, їхня структура залежить від багатьох чинників: типу й обсягу виробництва, його технічних характеристик, розвитку кооперування під час виконання ремонтних робіт, системи централізації та ін.
До складу ремонтної служби великого й середнього підприємства належать відділ головного механіка (ВГМ), ремонтно-механічний цех (РМЦ), цехові ремонтні служби, загальнозаводський склад запасних деталей і вузлів.
Відділ головного механіка очолює головний механік, який підпорядковується безпосередньо головному інженерові заводу. У складі ВГМ, як правило, створюються такі функціональні підрозділи:
— бюро планово-попереджувального ремонту (ППР);
— конструкторсько-технологічне бюро;
— планово-виробниче бюро;
— група кранового устаткування.
До складу бюро ППР входять групи: інспекторська, обліку устаткування, запасних частин і ремонтно-мастильного господарства.
Інспекторська група планує, контролює й враховує виконання ремонтних робіт усіх видів; інспектує правильність експлуатації й розробляє інструкції з догляду за устаткуванням.
Група обліку устаткування здійснює паспортизацію й облік устаткування всіх видів, стежить за його переміщенням, контролює стан зберігання та якості консервації невстановленого устаткування, проводить щорічну інвентаризацію.
Група запасних частин установлює номенклатуру, строки служби, норми видачі й ліміти на запасні деталі й покупні матеріали, планує виготовлення запасних частин і керує складськими запасами деталей.
Група ремонтно-мастильного господарства контролює виконання графіка змащення устаткування; установлює ліміти на обтирочно-мастильні матеріали й на збір відпрацьованого масла і його регенерацію.
Конструкторсько-технологічне бюро здійснює всю технічну підготовку системи ППР і ремонтних робіт всіх видів, включаючи модернізацію; забезпечує комплектування альбомів креслень і їхнє зберігання для всіх видів устаткування.
Планово-виробниче бюро планує й контролює роботу ремонтно-механічного цеху та цехових ремонтних служб, здійснює матеріальну підготовку ремонтних робіт, складає звіти з виконання планів ремонтних робіт заводу, провадить аналіз техніко-економічних показників ремонтної служби заводу, виявляє непродуктивні витрати, розробляє заходи щодо їхнього усунення.
Група кранового устаткування стежить за експлуатацією й станом всіх підйомно-транспортних механізмів, планує й контролює виконання ремонтів усіх видів.
Ремонтно-механічний цех є основною матеріальною базою ремонтної служби підприємства. Він комплектується різноманітним універсальним устаткуванням і висококваліфікованими робітниками. У цьому цеху виконуються всі найскладніші роботи з ремонту устаткування, виготовлення й відновлення змінних деталей, а також роботи з модернізації устаткування.
Цехові ремонтні служби створюються у великих основних цехах заводу тільки під час використання децентралізованої й змішаної систем організації ремонтних робіт. Служби підпорядковуються механікам цехів.
Загальнозаводський склад запасних деталей і вузлів здійснює зберігання й облік усіх матеріальних цінностей, необхідних для проведення всіх видів ремонтів устаткування й підйомно-транспортних засобів.
Штати інженерно-технічних працівників і службовців ремонтної служби підприємства встановлюються залежно від кількості ремонтних одиниць устаткування в цілому по заводу.
10.2.3. Ремонтні нормативи
10.2.4. Технічна й організаційна підготовка планово-попереджувальних ремонтів
10.2.5. Планування ремонту устаткування і роботи ремонтно-механічного цеху
10.2.6. Організація виконання ремонтних робіт
10.2.7. Техніко-економічні показники ремонтної служби
10.3. Організація енергетичного господарства на підприємстві
10.3.1. Роль, завдання і структура енергетичного господарства
10.3.2. Планування потреб підприємства в різних видах енергії
10.3.3. Основні шляхи вдосконалення роботи енергетичного господарства і його техніко-економічні показники