Організація виробництва - Гриньова В.М. - 12.1. Характеристика форм спеціалізації первинних ланок підприємств

12.1. Характеристика форм спеціалізації первинних ланок підприємств

Форми спеціалізації основних цехів підприємств машинобудування залежать від стадій, у яких відбуваються виробничі процеси, а саме: заготівельної, обробної і складальної. Відповідно спеціалізація набуває таких форм: технологічна, предметна або предметно-технологічна.

За технологічної форми спеціалізації в цехах виконується визначена частина технологічного процесу, що складається з декількох однотипних операцій за досить широкої номенклатури оброблюваних деталей. При цьому в цехах встановлюється однотипне устаткування, а іноді навіть подібне за габаритами. Прикладом цехів технологічної спеціалізації можуть бути ливарні, ковальські, термічні, гальванічні та ін.; серед механообробних цехів — токарські, фрезерні, шліфувальні та ін. У таких цехах, як правило, виготовляється вся номенклатура заготовок чи деталей або якщо це складальний цех, то в ньому складаються усі вироби, що випускаються заводом (рис. 12.1).

Технологічна форма спеціалізації цехів має свої переваги і недоліки: за невеликої розмаїтості операцій і устаткування полегшується технічне керівництво та створюються значні можливості регулювання завантаження устаткування, організації обміну досвідом, застосування раціональних технологічних методів виробництва (наприклад, лиття під тиском, кокільне і відцентрове лиття та ін.).

Технологічна форма спеціалізації забезпечує велику гнучкість виробництва з освоєнням випуску нових виробів і розширенням номенклатури деталей, що виготовляються, без істотної зміни вже застосовуваного устаткування і технологічних процесів.

Однак ця форма спеціалізації має й істотні недоліки. Вона ускладнює і здорожує внутрішньозаводське кооперування, обмежує відповідальність керівників підрозділів за виконання тільки визначеної частини виробничого процесу.

Під час застосування технологічної форми спеціалізації в заготівельних і обробних цехах утворюються складні, подовжені маршрути руху предметів праці з кількаразовим їх поверненням у ті самі цехи. Це порушує принцип прямоточності, утруднює узгодження роботи цехів і призводить до подовження виробничого циклу та, як наслідок, до збільшення незавершеного виробництва.

За технологічним принципом переважно формуються цехи на підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва, що випускають вироби різноманітної та непостійної номенклатури виробів. Мірою розвитку спеціалізації виробництва, а також стандартизації й уніфікації виробів і їх частин технологічний принцип формування цехів, як правило, доповнюється

предметним, за якого основні цехи створюються за ознакою виготовлення кожним з них визначеного виробу або його частини.

Предметна форма спеціалізації цехів характерна для заводів вузької предметної спеціалізації. У цехах повністю виготовляються закріплені за ними деталі або вироби вузької номенклатури, наприклад один виріб, кілька однорідних виробів або технологічно однорідних деталей (рис. 12.2).

Для цехів із предметною формою спеціалізації характерне різноманітне устаткування й оснаїцепня, але вузька номенклатура деталей або виробів. Устаткування підбирається відповідно до технологічного процесу і розташовується залежно від послідовності виконуваних операцій, тобто застосовується принцип прямоточності. Таке формування цехів найбільш використовується для підприємств серійного і масового виробництва.

Предметна форма спеціалізації цехів, так само як і технологічна, має свої переваги і недоліки. До переваг належать просте узгодження роботи цехів, тому що всі операції з виготовлення конкретного виробу (деталі) зосереджені в одному цеху. Усе це приводить до стійкої повторюваності виробничого процесу, підвищення відповідальності керівника цеху за випуск продукції в установлений строк, необхідної її кількості та якості, спрощення оперативно-виробничого планування, до скорочення виробничого циклу, зменшення кількості та розмаїтості маршрутів руху предметів праці, скорочення втрат часу на переналагодження устаткування, зменшення міжопераційного часу і ліквідації міжцехового пролежування, створення умов, сприятливих для впровадження потокових методів виробництва, комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів.

Досвід роботи підприємств показує, що за предметної форми спеціалізації цехів зазначені переваги приводять до підвищення продуктивності праці робітників і ритмічності виробництва, зниження собівартості продукції, зростання прибутку і рентабельності та поліпшення інших техніко-економічних показників.

Однак ця форма спеціалізації має і деякі істотні недоліки. Науково-технічний прогрес зумовлює розширення номенкла-

тури продукції, що випускається, і збільшення розмаїтості застосовуваного устаткування, а за вузької предметної спеціалізації цехи виявляються нездатними випускати необхідну номенклатуру виробів без їх реконструкції.

Створення цехів, спеціалізованих на випуску обмеженої номенклатури предметів праці, доцільне лише для великих обсягів їх випуску. Тільки в цьому разі завантаження устаткування буде досить повним, а переналагодження устаткування, пов'язане з переходом на випуск іншого об'єкта, не буде вимагати великих втрат часу. У цехах створюється можливість здійснювати замкнутий (закінчений) цикл виробництва продукції. Такі цехи одержали назву предметно-замкнуті. У них іноді поєднуються заготівельна й обробна або обробна і складальна стадії (наприклад, механоскладальний цех).

Технологічна і предметна форми спеціалізації в чистому вигляді використовуються досить рідко. Найчастіше на багатьох підприємствах машинобудування застосовують змішану (предметно-технологічну) форму спеціалізацію, за якої заготівельні цехи будуються за технологічною формою, а обробні і складальні цехи поєднуються в предметно-замкнуті цехи або ділянки.