Дослідно-конструкторські роботи (ДКР) проводяться в порядку реалізації результатів НДР або безпосередньо за технічним завданням на ДКР без попередньої науково-дослідної роботи. Вони здійснюються в кілька етапів.
Перший етап — техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) доцільності створення нового виробу і передачі його в серійне виробництво. На цьому етапі розробляються можливості вирішення завдань, варіанти конструкторських і технологічних рішень. Складається перелік робіт, що підлягають виконанню, уточнюється загальний обсяг робіт, витрати і строки виконання, визначаються співвиконавці. Наводяться дані, що характеризують експлуатаційну надійність виробу, ступінь уніфікації і стандартизації, відповідність його технічного рівня вітчизняним і закордонним досягненням науки та техніки. Визначається орієнтована вартість дослідного і серійного зразків, сума витрат на організацію виробництва й експлуатацію цієї техніки, орієнтований строк початку постачання замовникові. Визначається склад технічної підготовки і призначаються відповідальні виконавці за кожним видом робіт.
На другому етапі уточнюються дані ТЕО, обирається оптимальний варіант побудови виробу і його частин з урахуванням вартості, ефективності і масштабів виробництва. Розробляються структурні, функціональні, принципові й інші схеми, визначаються загальні конструкторські і технологічні рішення, розглядаються питання енергоживлення, захищеності від зовнішніх впливів, ремонтопридатності та ін. Макетуються найбільш складні і відповідальні функціональні частини виробу, улаштовуються і складаються заявки на розробку й освоєння нових матеріалів і нових комплектуючих виробів тощо.
На третьому етапі здійснюється теоретична й експериментальна перевірка схемних, конструкторських і технологічних рішень; уточнюються принципові схеми; перевіряються нові матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби; виготовляються макети, що проходять механічні і кліматичні випробування. На цьому етапі оцінюють надійність виробу, його функціональних вузлів і частин, електричні й температурні режими, ремонтопридатність, зручність в експлуатації. Оцінюються відповідність застосовуваних елементів пропонованим вимогам, ступінь уніфікації, ефективність засобів технічного контролю за якістю, що використовуються. Розробляється робоча документація для виготовлення дослідного зразка.
На четвертому етапі складається перелік елементів, що підлягають вихідному контролю, й елементів, що підлягають додатковій перевірці, макетується і компонується складна функціональна частина виробу. Готова технічна документація на виготовлення дослідного зразка здається у відділ технічної документації для розмноження і передачі у виробництво. Дослідний зразок виготовляється за мінімального технологічного оснащення. Попередні заводські випробування проводять за участю представника замовника за програмою і методикою, складеною розроблювачем. Потім проводять випускні державні випробування, і все це оформляється актом.
Закінчені науково-технічні розробки, за якими видаються пропозиції про використання, повинні відповідати таким вимогам:
1) новизна й перспективність запропонованих науково-технічних рішень, використання в них сучасних вітчизняних і закордонних досягнень науки та техніки;
2) економічна ефективність нового виробу або нового технологічного процесу за умови застосування його у виробництві;
3) патенто- і конкурентоспроможність;
4) довговічність і експлуатаційна надійність виробу, стійкість технологічних процесів;
5) відповідність вимогам техніки безпеки, технічної естетики, наукової організації праці.
Науково-технічна розробка вважається закінченою, якщо виріб пройшов випробування, його прийнято комісією і рекомендовано до освоєння у виробництві.
За всіма закінченими і рекомендованими для використання розробками замовник приймає рішення про строки й обсяги освоєння промислового виробничого виробу. Підставою є акт приймання дослідного зразка.
16.3. Організація конструкторської підготовки виробництва
16.3.1. Основні завдання, стадії та етапи проектно-конструкторської підготовки
16.3.2. Стандартизація й уніфікація в конструкторській підготовці виробництва
16.3.3. Організація креслярського господарства на підприємстві
16.3.4. Система автоматизованого проектування в конструкторській підготовці виробництва
16.3.5. Техніко-економічне обґрунтування на стадії проектування нової техніки
16.4. Організація технологічної підготовки виробництва
16.4.1. Завдання і зміст єдиної системи технологічної підготовки виробництва
16.4.2. Автоматизація технологічної підготовки виробництва