Організація і методика економічного аналізу - Косова Т.Д. - 8.4. Аналіз стану та вартості майна підприємства

Дослідження традиційних напрямів аналізу стану майна підприємства дозволило провести їх групування як:

I. Застосування основних показників майнового стану;

II. Аналіз складу і динаміки необоротних активів;

III. Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) активів. І. Так, одним із етапів аналізу майна підприємства є розрахунок і аналіз основних показників майнового стану.

У практиці використовується наступна, система показників:

1. Сума засобів, що знаходиться у розпорядженні підприємства, до яких відноситься підсумок балансу підприємства на початок та кінець звітного року;

2. Частка основних засобів (Ч₀₃ ) у активах визначається як:

ОЗ

^чо₃

де ОЗ - основні засоби підприємства, тис. гри.; А - активи підприємства, тис. гри.

3. Частка активної частини основних засобів (Чд ) визначається:

А

Ч. = -™; (8.2)

Аоз ₀₃' ^у '

де Аоз - вартість активної частини основних засобів, тис. грн.

4. Коефіцієнт зносу основних засобів (Кзоз) розраховується:

к_зт =-; (8.3)

зоз ₀₃

де 3 - знос, тис. грн.;

ОЗ - основні засоби підприємства за первісною вартістю, тис. грн.

Збільшення коефіцієнту свідчить про погіршення стану матеріально-технічного стану підприємства.

5. Коефіцієнт відновлення (Кв) визначається:

ОЧн

К_в = -; (8.4)

ОЗ

к

де ОЗн - балансова вартість основних засобів, що надійшли за період, тис. грн.;

ОЗк - основні засоби підприємства за балансовою вартістю на кінець періоду, тис. гри.

Коефіцієнт показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові.

6. Коефіцієнт вибуття (Квиб) визначається:

= ОЗв_; (8 5)

виб ₀₃ ' ^ o ^}

п

де ОЗв - балансова вартість основних засобів, що вибули за період, тис. грн.;

ОЗп - основні засоби підприємства за балансовою вартістю на початок періоду, тис. гри.

Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів вибула у звітному періоді.

Реалізація II і III етапів передбачає оцінку структури і динаміки необоротних і оборотних активів за даними Балансу.

Аналіз здійснюється за аналогією методики горизонтального і вертикального аналізу активів, наведеної раніше. Але зазначимо, що такий підхід не дає повної оцінки стану майна підприємства. Вважаємо, що його потрібно доповнити ринковими методами оцінки, які базуються на аналізі вартості бізнесу.

У процесі визначення вартості бізнесу об'єктом оцінки виступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового комплексу підприємства та має на меті отримання прибутку.

До складу майнового комплексу підприємства входять усі види майна, призначеного для реалізації його цілей, для здійснення основної діяльності, для одержання прибутку, а саме: нерухомість, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировина, продукція, майнові зобов'язання, цінні папери, нематеріальні активи. При цьому елементи майнового комплексу взаємодіють у процесі реалізації цілей діяльності підприємства за допомогою використання кадрів, які також мають свою вартість. Тому відмінною рисою бізнесу, як об'єкта оцінки, є необхідність урахування поряд із вартістю складових майнового потенціалу вартості, що створюється за рахунок ефекту їх взаємодії.

Крім того, під час оцінки майна діючого підприємства, з метою визначення його ринкової вартості, типово мотивованого покупця будуть цікавити не стільки активи, скільки той доход, який приносять і можуть принести в майбутньому ці активи. Це безпосередньо пов'язано з необхідністю проведення всебічного аналізу стану та перспектив розвитку зовнішнього середовища на державному, галузевому та регіональному рівнях, а також результатів діяльності та прогнозів розвитку самого підприємства за всіма напрямками.

Особливості бізнесу, як об'єкта оцінки, зумовлюють той факт, що методи його оцінки за своїм складом і змістом різноманітніші та складніші порівняно з методами оцінки елементів майнового стану, хоча і поєднуються в три традиційних підходи:

- доходний;

- порівняльний (ринковий);

- майновий (витратний, підхід з погляду акумуляції активів). Доходний підхід заснований на очікуваннях власника щодо

майбутніх вигод від володіння бізнесом. Його сутність полягає в прогнозуванні майбутніх доходів підприємства на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість підприємства. Основні проблеми, пов'язані з застосуванням цього підходу, полягають у реалістичності прогнозів і адекватності ставки дисконту ризику, пов'язаному з оцінюваним бізнесом.

Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічні підприємства повинні продаватися за подібними цінами. Як і під час оцінки елементів майна, основною проблемою застосування цього методу в процесі оцінки вартості бізнесу є якісний вибір повної та достовірної інформації про об'єкти порівняння, що в сучасних вітчизняних умовах господарювання далеко не завжди можливо.

Майновий підхід заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов'язань. Він не може застосовуватися як єдино можливий, оскільки вимагає значних коректувань вартості всіх балансових статей активів підприємства, не враховує ефективності їх використання і залишає поза увагою синергетичний ефект від їх взаємодії.

Більш докладно зупинимося на розгляді майнового підходу.

Майновий підхід до оцінки вартості бізнесу заснований на визначенні суми витрат ресурсів на його відтворення або заміщення з урахуванням факторів фізичного та морального зносу. Цей підхід найбільш ефективний, коли покупець збирається порівняти витрати на придбання бізнесу з витратами на створення аналогічного підприємства.

В основі методів цієї групи лежить передісторія розвитку об'єкта та поточні дані про діяльність підприємства. При цьому вважається, що інвестор не повинен сплачувати за об'єкт більше коштів, ніж сума, що потрібна для його відтворення. Суть методів майнового підходу полягає у визначенні вартості власних або "чистих" активів підприємства, які залишаються в його розпорядженні після виконання всіх зовнішніх зобов'язань.

Даний підхід представлений двома основними методами:

1) методом вартості чистих активів;

2) методом ліквідаційної вартості.

Використання того чи іншого методу строго обмежується цілями оцінки. Так, сферами застосування методу чистих активів є:

- оцінка підприємств, основна діяльність яких спрямована на досягнення соціального ефекту;

- купівля-продаж підприємств зі значною часткою матеріальних і фінансових активів у структурі майна;

- страхування, оподатковування майна підприємства;

- підвищення ефективності поточного управління підприємством;

- визначення кредитоспроможності;

- оцінка вартості нового підприємства, яке не має історії господарської діяльності.

Сутність методу складається у визначенні різниці між сумами вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань. Базова формула для розрахунку чистих активів (ЧА) має вид:

ЧА = А - З; (8.6)

де ЧА - вартість чистих активів підприємства; А - сума всіх активів; З - сума всіх зобов'язань.

Відповідно до діючої методики оцінки вартості майна вихідна формула трансформується таким чином:

ЧА = (Н+О+М) - (В+Д+77); (8.7)

де Н - вартість необоротних активів; О - вартість оборотних активів;

М - вартість витрат майбутнього періоду;

В - вартість забезпечення наступних витрат і платежів;

Д - вартість довгострокових зобов'язань;

П - вартість поточних зобов'язань.

Слід зазначити, що такий підхід доцільний тільки у випадку визначення нижньої межі можливої ціни підприємства, тому що припускає бухгалтерську оцінку величини майна підприємства, що рідко збігається з ринковими оцінками.

Через те, що балансова вартість майна підприємства в умовах інфляційної економіки не дає реальної оцінки його величини, у світовій і вітчизняній практиці оцінки бізнесу застосовують метод чистих скоригованих активів. У цьому випадку базова формула методики чистих активів здобуває наступний вигляд:

їк їк їк

ЧА = А - З ; (8.8)

*

де ЧА - скориговані чисті активи; А - скориговані активи; З - скориговані зобов'язання.

Поняття скорегованих (або реальних) чистих активів засноване на ремісії, що виникає в результаті бухгалтерських принципів оцінки, застосовуваних до активів підприємства. Вартість, отриману в результаті застосування принципів історичної вартості (оцінка за собівартістю), або індексовану історичну вартість (із урахуванням переоцінки активів) замінюють залежно від мети й умов оцінки на вартість заміщення або споживчу вартість. У результаті виникає зменшення або збільшення вартості бухгалтерських активів і, як наслідок, необхідність їх коригування.

Коригування статей балансу з метою оцінки вартості підприємства ведеться у двох напрямках:

1) інфляційне коригування;

2) нормалізація бухгалтерської звітності.