Основи підприємницької діяльності - Варналій З.С. - 2. Організація планової роботи підприємства

Доведення планових завдань до виробничих, збутових та інших структурних ланок підприємства означає початок практичної організації планової роботи. Найбільш важливими об'єктами планування підприємницької діяльності виступають такі:

обсяг продаж продукції або наданих послуг;

прибуток або дохід;

частка продукції підприємства на ринках збуту.

При організації планової діяльності використовують різні показники, що уособлюють економічні, соціальні, технологічні та інші індикатори ведення справи. Показники пов'язані між собою і становлять певну систему, використання якої дає підприємцю змогу вести аналітичну роботу, приймати управлінські рішення.

Система показників планування - це сукупність економічних, технічних чи інших характеристик продукції або послуг у натуральній або вартісній формах.

Натуральні показники характеризують задоволення потреб споживачів у вироблюваній підприємством продукції, визначають матеріальні пропорції виробництва, зв'язки між постачальниками та споживачами сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Вартісні показники відображають у грошовій формі кількість витрат на виробництво продукції або послуг і використовуються для визначення обсягів виробництва, витрат на виробництво й збут продукції. Вартісні показники можуть бути кількісні і якісні, абсолютні й відносні.

Якісні показники характеризують ефективність підприємницької діяльності і можуть бути синтетичними та аналітичними. Синтетичні - відображають загальні результати роботи підприємства, аналітичні - використовуються при аналізі, вияві причин, що впливають на зміни будь-якого синтетичного показника.

Наприклад, для аналітичної оцінки використання основних фондів можуть бути використані такі показники, як фондовіддача, коефіцієнт змінності, продуктивність устаткування і т. ін. Кожен із наведених аналітичних показників дає змогу планувати можливі обсяги виробництва, витрати, порівнювати ефективність використання наявного виробничого потенціалу в часі або стосовно до аналогічних показників конкурентів. Зокрема, фондовіддача визначається як відношення виробленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів:

Звичайно, використання у плановій роботі показників - справа творча: не кожне підприємство має дороге і високотехнологічне устаткування, використання якого суттєво впливає на узагальнюючі показники. Тому в підприємницькій діяльності виділяють універсальні показники розвитку фірми, специфічні планові показники конкретної сфери бізнесу та особливі показники, що використовуються для прийняття управлінських рішень.

Найбільш поширеними показниками діяльності підприємства виступають такі:

1. Собівартість - сукупність витрат на виготовлення та збут продукції в грошовій формі. Класифікація витрат може бути досить різноманітною. Найчастіше витрати поділяють на прямі і непрямі, постійні і змінні. Планування витрат використовується при розробці кошторису витрат на виробництво. Основними елементами або статтями витрат виступають:

❖ матеріальні витрати;

❖ витрати на оплату праці;

❖ обов'язкові відрахування в спеціальні фонди;

❖ амортизація основних фондів;

❖ інші витрати на виробництво продукції.

2. Планування прибутку як узагальнюючого показника ефективності підприємницької діяльності відбувається таким чином. Визначається запланований обсяг валового доходу - сума виручки від проданої продукції. Після цього з'ясовується різниця між валовим доходом та валовими витратами, тобто між грошовими надходженнями за реалізовану продукцію і витратами на її виготовлення та збут. При цьому та частина валового доходу, що перевищує середні для даного стану економіки значення і отримана внаслідок вдалих підприємницьких дій (наприклад, нововведення технічного та організаційно-управлінського характеру, формування нового попиту, реалізація оригінальних ідей), набирає форми підприємницького доходу.

3. При плануванні рентабельності окремих видів продукції або послуг використовують формулу

Крім зазначених показників, кожний підприємець залежно від специфіки своєї діяльності може використовувати й інші показники в плановій роботі.

Після того, як визначені планові показники, починається договірна робота. Адже взаємовідносини підприємців зі своїми партнерами мають форму укладання і виконання договорів. Існують різні види договорів, які розрізняються певними ознаками. Наприклад, договір поставки відрізняється від договору купівлі-продажу за ознаками об'єкта договору, тривалістю, характером взаємовідносин партнерів, структурою договірних зв'язків.

Договір поставки визначає найсуттєвіші умови взаємовідносин партнерів у справі бізнесу, а саме: найменування, кількість, асортимент поставлених виробів, термін дії договору, тривалість, періоди поставок. Крім того, визначається загальна сума договору, ціни товару, форма й порядок розрахунків, юридична адреса кожного з учасників договору, його реквізити.

Інші форми господарських зв'язків можуть здійснюватись безпосередньо. Наприклад, мають місце прямі зв'язки виробника і споживача або з використанням посередника - товарні біржі, оптові торговельні заклади тощо.

Уся попередньо проведена робота з укладання договорів дає підстави для планування виробничої програми. Формування виробничої програми підприємства здійснюється в паралельно-послідовному порядку і має два узгоджених етапи:

I етап - формування асортиментної стратегії, тобто визначення видів продукції або послуг, що здатна виробляти чи надавати фірма.

II етап - урахування конкуренції, попиту і пропозицій як найважливіших елементів ринкового механізму.

Підприємець обов'язково має проводити аналіз рівня технологічних процесів і діяльності підприємства на ринку. І тільки залежно від отриманих результатів відбувається планування розвитку підприємства.

Оперативне планування підприємницької діяльності має вирішувати поточні питання. Зокрема, потрібно коригувати цінову політику, аналізувати інформацію про збільшення/зменшення обсягів продаж, величини запасів сировини тощо. На базі оперативного планування можуть ухвалюватися рішення про вилучення продукції з обороту, заміну виробництва того чи іншого виробу.

Головна мета оперативного планування - це збереження та примноження споживачів продукції, яку виробляє фірма. Для цього використовуються різні методи підвищення конкурентоспроможності продукції: підвищення її якості, кращий дизайн, післяпродажне обслуговування.

Отже, планова робота охоплює як розробку і доведення планових завдань до виконавців, так і форми взаємодії підприємства-виробника із споживачами своєї продукції. Це показує комплексний характер планування підприємницької діяльності в ринкових умовах.