Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 5.1. Загальні положення

5.1. Загальні положення

Підприємство являє собою основну ланку народного господарства, первинну виробничо-господарську одиницю. Господарська діяльність, яку здійснює підприємство,, дуже різноманітна. Вона містить у собі виробничу, комерційну, фінансову, інвестиційну, інноваційну, управлінську діяльність, а для деяких підприємств ще й інші види діяльності.

Виробнича діяльність полягає в організації праці, матеріалів, устаткування і часу для того, щоб забезпечити виробництво конкретних виробів певної якості і у певних кількостях, в обумовлені терміни і з дотриманням запланованої собівартості відповідно до вимог ринку і прогнозів збуту. Сюди належать і такі питання, як контроль якості продукції, програмування виробництва, забезпечення сировинними матеріалами. На відміну від комерційної (торгової) діяльності для власне виробничої діяльності характерним є внесення змін у природні об'єкти з метою одержання кінцевого продукту, придатного для задоволення потреб людини.

Комерційна (збутова, маркетингова) діяльність підприємства полягає в реалізації продукції, вивченні ринку, плануванні асортименту, розробці нової продукції, розподілі готових виробів і стимулюванні збуту, а також організації торгових і рекламних кампаній, проведенні маркетингових досліджень. Іноді розрізняють окремо збутову (збут і розподіл) й окремо маркетингову (вивчення ринку, планування асортименту продукції, стимулювання збуту) діяльності.

Фінансова діяльність підприємства полягає в здійсненні розрахунків із замовниками і постачальниками, а також з бюджетом, плануванні нормативних витрат і прибутку. Господарська діяльність ґрунтується на суворій фінансовій дисципліні, і головним критерієм цієї діяльності, хоча і не обов'язково єдиним, має бути отриманий прибуток. А продукція не приносить підприємству прибутку доти, доки вона не продана, не оплачена і гроші за неї не надійшли на його рахунок.

Інвестиційна діяльність підприємства являє собою використання фінансових ресурсів у формі довгострокових вкладень капіталу (капіталовкладень), а також забезпечення найбільш ефективного використання цих ресурсів і здійснення контролю за ними.

Інноваційна діяльність - це один Із видів інвестиційної діяльності з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Сюди відносять розробку і впровадження нових прогресивних технологій, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи тощо.

Управлінська діяльність полягає в загальному адміністративному регулюванні діяльності підприємства, оцінці потреби в робочій силі, її доборі і найманні, підготовці спеціалістів і керівних робітників, підвищенні їхньої кваліфікації.

Господарська діяльність будь-якого підприємства має починатися з планування, інакше кажучи, з укладення бізнес-плану.

Бізнес-план - це старанно підготовлений документ, у якому розкриваються всі сторони комерційного підприємства, що започатковує господарську діяльність. Починається бізнес-план з резюме, в якому викладається основна ідея і переваги конкретного комерційного проекту, а також основні питання Його здійснення і фінансові результати.

Бізнес-план має такі розділи:

♦ опис запропонованого продукту (послуги);

♦ оцінка ринку збуту;

♦ конкуренція;

♦ стратегія маркетингу;

♦ план виробництва;

♦ організаційний план;

♦ юридичний план;

♦ фінансовий план;

♦ оцінка ризику і страхування.

В умовах ринку бізнес-план покликаний замінити властиве командно-адміністративній економіці техніко-економічне обґрунтування. Нині в Україні бізнес-плани мають найчастіше великі підприємства. За даними досліджень лише 33% малих і середніх підприємств планують свій бізнес. Більшість фірм, що мають бізнес-план, розробляли його самостійно, інші ж зверталися по допомогу до приватних консалтингових фірм. Слід зазначити, що при цьому далеко не всі підприємства, які мають бізнес-плани, реалізують його рекомендації на практиці. Багатьом бізнес-план потрібен лише для одержання банківського кредиту. Більшість же підприємств взагалі мають нечітке уявлення про бізнес-планування, тому бізнес-плани найчастіше відірвані від життя і скоріше нагадують протоколи про наміри, а не реальну програму дій.

Окрім бізнес-плану кожне підприємство для нормальної роботи повинно мати необхідне майно.

Майно підприємства становлять його виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

♦ грошові та матеріальні внески засновників;

♦ доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

♦ доходи від цінних паперів;

♦ кредити банків та інших кредиторів;

♦ капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

♦ майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

♦ інші джерела, не заборонені законодавством України.

Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод на умовах і в порядку, визначеному законом.

Володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць; бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна й участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (директора, голову правління тощо).

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, у відносинах з іншими підприємствами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог законодавства про окремі види підприємств.

На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом має укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори (див. главу 10).

Рішення з усіх соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу й уповноважених ним органів.