Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 10.5. Відповідальність працівника і працедавця

Працівники та працедавці мають взаємні зобов'язання стосовно один одного і відповідно несуть відповідальність в разі їх недотримання. Підприємство зобов'язане створити працівникам необхідні і безпечні умови праці, у той час як працівники зобов'язані сумлінно працювати, дотримуватись трудового розпорядку, берегти та ощадливо витрачати майно підприємства.

Трудовим законодавством встановлено, що працівники зобов'язані дотримуватись трудової дисципліни. Дисципліна праці на підприємствах забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної роботи підприємства, сумлінним ставленням до праці.

Основним документом, що регламентує питання трудової дисципліни, є внутрішній трудовий розпорядок підприємства. Законодавчо встановлюються Типові правила внутрішнього трудового розпорядку на підприємствах, в установах, організаціях. Розробка і прийняття конкретного внутрішнього трудового розпорядку є обов'язком адміністрації підприємства. У правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретизуються обов'язки адміністрації, робітників та службовців, питання прийому на роботу і звільнення, використання робочого часу, порядок застосування заходів заохочення за сумлінну працю і заходів впливу за порушення трудової дисципліни. Деякі питання внутрішнього трудового розпорядку регулюються також положеннями про виробничі підрозділи, службовими і посадовими інструкціями, технічними правилами та інструкціями.

За порушення трудової дисципліни трудовим законодавством встановлюється дисциплінарна відповідальність. До порушника трудової дисципліни може бути застосований один з таких заходів стягнення:

♦ догана;

♦ звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийому на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Слід мати на увазі, що зазначені заходи стягнення є виключними і застосування якихось інших заходів, у тому числі вирахувань з основної заробітної плати, прямих грошових штрафів тощо, є незаконним.

Незаконне звільнення чи догана, як і застосування системи штрафів, можуть бути оскаржені у суді, а заподіяна робітнику при цьому шкода (матеріальна і моральна) - відшкодована за рахунок підприємства та службової особи, винної у незаконних діях.

Найважливішою інституцією, що забезпечує ощадливе і розумне використання майна підприємств, є матеріальна відповідальність робітників та службовців за збиток, заподіяний ними внаслідок порушення трудового розпорядку підприємству, з яким вони пов'язані трудовими відносинами. Ця відповідальність регулюється трудовим правом.

Матеріальна відповідальність - це обов'язок робітників та службовців відшкодувати цілком або частково майновий збиток, заподіяний з їхньої провини, внаслідок невиконання ними трудових обов'язків підприємству (організації, установі), у яких вони працюють. Матеріальна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності. Найбільш істотними ознаками матеріальної відповідальності робітників та службовців є те, що:

♦ суб'єктом матеріальної відповідальності може бути тільки працівник, що перебуває в трудових відносинах з підприємством, якому нанесено збиток;

♦ у більшості випадків встановлені граничні розміри відшкодування збитку відповідно до одержуваної працівником зарплати;

♦ матеріальна відповідальність настає тільки за наявності провини працівника у заподіянні збитку;

♦ стягненню підлягає тільки прямий дійсний збиток;

♦ працівник не несе відповідальності за збиток, який можна віднести до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Матеріальна відповідальність робітників та службовців як різновид майнової відповідальності (яка передбачена в багатьох галузях права) може бути застосована незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності. Проте при цьому варто враховувати, що за одну протиправну дію (бездіяльність) може бути застосовано тільки один захід впливу, передбачений кожним видом юридичної відповідальності. Наприклад, за поломку верстата робітнику може бути оголошено догану і з нього може бути стягнений збиток, заподіяний поломкою. Проте йому не можуть оголосити догану й одночасно звільнити з роботи.

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності: обмежену і повну.

Для обмеженої матеріальної відповідальності характерним є заподіяння шкоди внаслідок необережності. Із самої її назви видно, що розмір відповідальності обмежений законом. Характерною ознакою повної матеріальної відповідальності є в основному особливі умови роботи, пов'язані з широким доступом працівників до матеріальних цінностей, що належать підприємству або установі, а також заподіяння збитку суспільно небезпечним діянням.. Повна матеріальна відповідальність настає у тому разі, якщо між працівником і підприємством укладено у письмовій формі договір про прийняття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для збереження або інших цілей, і якщо посада працівника зазначена у переліку осіб, з якими можуть укладатись такі договори або працівник фактично виконує роботу, пов'язану зі зберіганням, опрацюванням, продажем, перевезенням або використанням у процесі праці переданих йому цінностей.

У тих випадках, коли відсутня хоча б одна із зазначених умов, повна матеріальна відповідальність не застосовується. Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими можуть укладатись договори повної матеріальної відповідальності, а також типовий договір повної індивідуальної матеріальної відповідальності встановлюються в законодавчому порядку.

Договір про повну матеріальну відповідальність має передбачати не лише обов'язки працівника, а й такі обов'язки адміністрації:

♦ створювати працівнику умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення повної цілості ввірених йому матеріальних цінностей;

♦ ознайомити працівника з чинним законодавством про матеріальну відповідальність; .

♦ проводити у встановленому порядку інвентаризацію матеріальних цінностей.

Працедавці зобов'язані забезпечити здорові і безпечні умови праці для своїх працівників. Проте турбота про охорону праці здійснюється на державному рівні. З цією метою в Україні створено розгалужену систему охорони праці, що об'єднує служби техніки безпеки та промислової санітарії по галузях народного господарства, мережу науково-дослідних і проектних інститутів, державні органи технічного, пожежного, санітарного нагляду.

Адміністрація підприємства зобов'язана впроваджувати засоби техніки безпеки, що попереджають виробничий травматизм, забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що попереджають професійні захворювання. Відповідальним за стан охорони праці є власник підприємства. Робота з організації охорони праці покладається на керівника підприємства, його заступника, а по окремих підрозділах - на керівників цих підрозділів (цехів, ділянок, відділів тощо).

Під час прийому на роботу адміністрація зобов'язана проінструктувати робітників та службовців з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієні праці, протипожежної охорони та інших правил з охорони праці.

Інструктаж та навчання працівників правил безпечних прийомів і методів роботи мають проводитися обов'язково на всіх підприємствах, незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва, а також кваліфікації і стажу роботи працюючих.

Інструктаж працівників з безпечних прийомів і методів роботи буває таких видів:

♦ вступний;

♦ первинний інструктаж на робочому місці;

♦ періодичний повторний;

♦ позаплановий.

Інструктаж має проводитися на основі письмових інструкцій і за програмою, затвердженою керівником підприємства. Безпосереднє проведення інструктажу з техніки безпеки на робочих місцях покладається на майстра виробничої ділянки. Відповідальність за розробку інструкцій з техніки безпеки і забезпечення ними працівників у підрозділах несуть керівники цих підрозділів.

У разі порушення працедавцем трудового законодавства працівник може звернутися зі скаргою в Державну інспекцію праці Міністерства праці України. Цей орган здійснює контроль за дотриманням законодавства про працю з приводу питань, пов'язаних із:

♦ укладанням трудових договорів;

♦ веденням трудових книжок;

♦ робочим часом і часом відпочинку;

♦ оплатою праці, гарантіями та компенсаціями;

♦ трудовими відносинами у випадку банкрутства підприємства;

♦ відшкодуванням шкоди, заподіяної працівникові;

♦ трудовою дисципліною та матеріальною відповідальністю працівника тощо.

Крім того, працівник за захистом своїх прав може звертатися безпосередньо до суду.

Службові особи підприємства несуть адміністративну відповідальність за порушення трудового законодавства про працю та охорону праці (статті 41-413 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Для порушників трудового законодавства передбачається також кримінальна відповідальність. Так, згідно зі статтею 172 Кримінального кодексу України незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, або інше грубе порушення законодавства про працю, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

За грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ним особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленою угодою, статтею 173 Кримінального кодексу передбачене покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відповідно до статті 175 Кримінального кодексу безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Література

1. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. - 2-е изд. - M.: Дело, 1997. - 332 с.

2. Адамчук В.В., Романов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учеб. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 407 с.

3. Богиня Д. Основи економіки праці: Навч. посібник. - К.: Знання, 2000. - 313 с.

4. Владимирова Л. Экономика труда. - М.: Дашков и К°, 2000. - 220 с.

5. Шкатулла В. Настольная книга менеджера по кадрам. - 2-е изд. - М.: Норма, 2000. - 527 с.

6. Квалификационный справочник должностей руководителей, специалистов и др. - М.: Приор, 2001. - 256 с.

7. Класифікатор професій ДК-003-95. - К., 2001. - 584 с.

8. Печникова А. Документация отдела кадров предприятия. - М.: Тандем, 2000. - 256 с.

9. Басаков М. Документы по персоналу предприятия. - Ростов-на-Дону: МарТ, 2001. - 272 с.

10. Винокуров М. Автоматизация кадрового учета. - М.: Инфра-М, 2001. - 222 с.

11. Кодекс законов о труде Украины. Закон Украины "Об отпус-ках"/Подг. проф. П.И. Жигалкин. - Харьков: Неофит, 1997. -207 с.

12. Кодекс законів про працю України з постатейним матеріалом/ За ред. В.М. Вакуленко. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 1040 с.

13. Козінцев І.П. Людина і праця: Довідник з правових питань. - К: Юрінком Інтер, 1997. - 334 с.

14. Венедиктов B.C. Конспект лекций по трудовому праву Украины. - Харьков: Консум, 1998. - 110 с.

15. Трудовые договоры. Методическое пособие для руководителя, бухгалтера и кадровых служб/Авт. и сост. С. Яремчук - Харьков: Фактор, 1997. - 362 с.

16. Коллективный договор. - Харьков: Консулы, 1997. - 55 с.

17. Законодательство Украины об охране труда. Сб. норматив, документов: В 2-х т. - Харьков: Райдер, 1997. - 528 с.

18. Ставцева А.И. Разрешение трудовых споров: Судебная зашита от необоснованных переводов и увольнений. - М.: Бизнес-школа, 1998. - 279 с.

19. Короткій В. Трудове право: прийняття і звільнення. - К.: МАУП,

2000. - 88 с.

20. Жидецький В. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.

21. Законодавство України про працю: У 2-х т./ У поряди. Л. І. Гри-гор'єва. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - Т.1 - 1152 с. - Т.2 - 1072 с.

22. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. - 2-ге вид. - К.: А.С.К., 2000. - 1068 с.

23. Примакова О. Трудовое законодательство. - Харьков: Фактор,

2001. - 396 с.