Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 11.5. Розрахунки

Ще однією важливою функцією банків є організація розрахунково-касового обслуговування суб'єктів господарювання.

Розрахунки являють собою систему організації та регулювання платежів по грошових вимогах і зобов'язаннях. Основне призначення розрахунків полягає в обслуговуванні грошового (платіжного) обігу.

Розрахунки бувають двох видів:

♦ готівкові;

♦ безготівкові.

Велика частина розрахунків між підприємствами здійснюється безготівковим шляхом, тобто перерахуванням коштів з рахунка платника на рахунок постачальника. Посередником при здійсненні цих розрахунків є банк. Для зберігання грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків банк відкриває підприємству розрахунковий (поточний) рахунок

Порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються Законом "Про банки І банківську діяльність ", іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Міжнародні розрахунки регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів та валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.

У. загальному випадку для того, щоб відкрити розрахунковий рахунок, до банку необхідно подати такі документи:

♦ заяву на відкриття рахунка;

♦ копію статуту підприємства, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку;

♦ картку зі зразками підписів осіб, яким надане право підпису грошових документів, і відбитками печатки підприємства.

Після перевірки зазначених документів з банком укладається договір на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до якого всі послуги банку оплачуються клієнтом. У свою чергу, банк щомісяця нараховує на користь клієнта встановлений договором відсоток на залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку.

При відкритті розрахункового рахунка банк присвоює номер розрахункового рахунка і веде особовий рахунок підприємства, другий примірник якого є випискою банку. Виписки банк видає за ті дні, коли відбувався рух коштів на рахунку клієнта (зарахування або списання). До виписок додаються відповідні платіжні документи. Виписка банку є первинним документом і служить підставою для бухгалтерських записів.

Банк зобов'язаний забезпечити цілість коштів підприємства, проводити розрахунки за поданими платіжними документами у встановлені нормативами строки і відповідає за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання в Україні здійснюються виключно у національній валюті шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів.

Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються із застосуванням таких розрахункових документів, як:

♦ платіжні доручення;

♦ інкасові доручення;

♦ акредитиви;

♦ чеки;

♦ векселі;

♦ платіжні картки.

Банк не встановлює конкретних форм розрахунків. Порядок та форма розрахунків обумовлюються у договорі між підприємством-постачальником і підприємством-покупцем. Однак при проведенні розрахункових операцій підприємства мають керуватися правилами, встановленими чинним законодавством щодо цих операцій.

Підприємства, що мають постійні господарські зв'язки щодо поставок товарів (виконання робіт, надання послуг), можуть здійснювати розрахунки між собою на основі зарахування взаємо-заборгованості.

До розрахунків, основаних на зарахуванні взаємозаборгованості, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів один до одного погашаються в рівновеликих сумах і лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах.

У західній практиці система безготівкових розрахунків шляхом зарахування взаємозаборгованості одержала назву клірингу (англ. clearing, від clear - розпитувати, прибирати).