Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 11.2. Банківська система

Відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" банківська система в Україні побудована і функціонує за дворівневим принципом і містить у собі такі рівні:

1. Центральний банк - Національний банк України (НБУ).

2. Комерційні банки.

Національний банк України (НБУ) є банком першого рівня. Він виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави, тобто є емісійним і розрахунковим центром держави, "банком банків" і банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль за кредитно-фінансовою системою країни в цілому.

Національному банку надано монопольне право на випуск грошей в обіг, у той час як Казначейство Міністерства фінансів України не має права емісії грошей і здійснює фінансування державних витрат у межах доходів, що надійшли до бюджету, а також отриманих кредитів. Цим самим забезпечується кредитна основа сукупного грошового обігу України.

Національний банк України був зорганізований у 1991 році і являє собою систему єдиного банку, що включає центральний апарат, розташований у Києві, Кримське республіканське та 24 обласних управління. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень і функцій. Вони підзвітні Правлінню банку. До функціональних підрозділів НБУ належать обчислювальні, розрахунково-касові центри, регіональні та Центральна розрахункові палати. Структурним підрозділом НБУ виступає апарат інкасації.

Керівним органом НБУ є Правління, яке очолює Голова Правління.

Як розрахунковий центр країни НБУ встановлює правила проведення безготівкових розрахунків суб'єктами господарювання, а також організує розрахунки між комерційними банками в Україні. Він представляє інтереси держави у відносинах ' з центральними банками інших країн, у міжнародних фінансово-кредитних установах.

НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків на території України. Як банк банків він веде рахунки комерційних банків, здійснює їх розрахунково-касове обслуговування, надає кредити комерційним банкам, встановлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організує касове виконання бюджету банківською системою України, надає кредити уряду. На нього покладене виконання операцій з розміщення державних цінних паперів, обслуговування внутрішнього державного боргу. Крім того, на Національний банк покладено виконання операцій, пов'язаних з функціонуванням валютного ринку України. Він за узгодженням з Кабінетом Міністрів встановлює офіційний валютний курс національної грошової одиниці, створює валютні резерви, організує операції з дорогоцінними металами.

Кредитно-фінансова система будь-якої країни має свій центральний банк, що становить її основу. В Японії - це Bank of Japan, у Великій Британії - Bank of England, у Німеччині - Bundesbank. У США функції центрального банку виконує Федеральна резервна система (Federal Reserve System - FRS), що складається з 12 резервних банків, на резервних рахунках яких усі банки - члени ФРС тримають свої обов'язкові резерви. Крім того, кожний з резервних банків встановлює облікову ставку, здійснює грошову емісію.

Комерційні банки - це юридичні особи, створені у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку, функціями яких є кредитування суб'єктів підприємницької діяльності та громадян за рахунок залучення грошових коштів підприємств і організацій, населення, а також інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банки можуть виконувати такі банківські операції:

♦ залучення і розміщення грошових вкладів (депозитів) та кредитів;

♦ відкриття та ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

♦ здійснення безготівкових розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

♦ організація купівлі та продажу пінних паперів за дорученням клієнтів;

♦ здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

♦ надання поруки, гарантії та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

♦ придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

♦ придбання за свій рахунок засобів виробництва для передачі їх в Оренду (лізинг);

♦ послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

♦ випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

♦ випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

♦ купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою та валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

♦ залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади, а також інші операції з цими цінностями відповідно до ділової практики;

♦ довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

♦ надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;

♦ інші операції, передбачені законодавством.

Усі банківські операції прийнято ділити на активні та пасивні.

Активні операції - це операції банку з розміщення грошових коштів у вигляді кредитів, а також купівля акцій та інших цінних паперів.

Пасивні операції - це операції банку із залучення коштів шляхом прийняття вкладів (депозитів), а також продаж акцій та цінних паперів.

Залежно від операцій, які надають банки, вони поділяються на універсальні та спеціалізовані.

За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими) тощо. Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більш як 50% його активних операцій припадає на операції одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більш як 50% його пасивних операцій є вкладами фізичних осіб.

Надаючи ділові послуги своїм клієнтам, банк є їхнім фінансовим посередником. Для участі клієнтів у безготівковому грошовому обігу та акумулюванні безготівкових коштів для цільового використання банк відкриває їм банківський рахунок.

Залежно від типу клієнта банківські рахунки поділяються на рахунки підприємств - корпоративні рахунки (англ. corporate accounts) та рахунки фізичних осіб (англ. private accounts). За видом коштів рахунки можуть відкриватися в національній валюті або в іноземній - валютні рахунки. І, нарешті, залежно від призначення розрізняють такі види рахунків:

♦ поточні (розрахункові);

♦ бюджетні;

♦ позичкові;

♦ депозитні.

Як плату за обслуговування рахунка або надання будь-яких інших спеціальних банківських послуг банк утримує з клієнта (у тому числі шляхом списання з рахунка клієнта) грошову суму, що називається банківською комісією.

Для здійснення своєї діяльності та забезпечення функціонування системи розрахунків банки встановлюють один з одним кореспондентські відносини, відкриваючи при цьому кореспондентські рахунки, тобто рахунок одного банку в іншому, який називають банком-кореспондентом.

Усі комерційні банки зобов'язані мати кореспондентський рахунок у центральному банку, а також одержати ліцензію на здійснення банківської діяльності.

Законодавством встановлюються певні обмеження на здійснення банками своєї діяльності. Так, банкам забороняється здійснювати діяльність у сфері виробництва та торгівлі матеріальними цінностями, а також операції із страхування, крім страхування валютних, кредитних і відсоткових ризиків.

Нині банківська система України налічує близько 230 банківських установ, що мають 18 тисяч філій. Залежно від розміру чистих активів вони поділяються на чотири групи: найбільші банки (активи більш як 1,2 млрд. грн.); великі банки (більш як 400 млн. грн.); середні банки (більш як 150 млн. грн.); малі банки (менш як 150 млн. грн.). Майже всі установи комерційних банків сформовані на акціонерній основі; вісім із них функціонують за участі іноземного капіталу.

Крім того, в Україні діють два державних банки (в яких 100% капіталу належать державі): Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк) та Державний ощадний банк (Ощадбанк). Укрексімбанк обслуговує експортно-імпортні операції та зовнішній борг держави. Система Ощадбанку обслуговує в основному населення і має 654 відділення та близько 15 тисяч філій.

Крім комерційних банків існують також небанківські кредитно-фінансові установи. їх називають також парабанками (від лат. par - рівний, однаковий). Ці установи надають різні банківські послуги, але не виконують одну з найважливіших банківських операцій - або не видають кредити, або не приймають депозити. До них відносять:

♦ кредитні спілки;

♦ позичково-ощадні асоціації;

♦ приватні пенсійні фонди;

♦ трастові компанії (довірчі товариства);

♦ страхові компанії зі страхування життя;

♦ лізингові компанії;

♦ факторингові компанії.

Особливими кредитними установами є ломбарди. Ломбарди видають громадянам позички, забезпечені заставою предметів домашнього споживання та особистого користування. Ломбарди надають такі послуги:

♦ основні - видача позичок під заставу;

♦ додаткові:

а) прийом речей на зберігання;

б) торгівля речами з аукціону..

За зберігання, як і за заставу, ломбард стягує плату. Причому плата за заставу обчислюється, як правило, за добу (наприклад, за зберігання - 140% річних, за заставу - 2405В річних, або 1% за добу).

Граничний розмір та кількість позичок, що можуть бути видані одній особі, а також терміни, на які видаються позички, визначаються Типовим статутом ломбарду, що затверджується КМУ. Відповідно до Типового статуту ломбарду кредити видаються на термін до двох місяців. Після закінчення двох місяців ломбард реалізує заставлене майно без попередження.

Ломбард зобов'язаний страхувати прийняте ним під заставу майно в повній сумі його вартості по оцінці, здійсненій за згодою сторін під час прийняття майна під заставу.

Ломбард видає позички в таких розмірах:

♦ на дорогоцінні метали - 80% від оцінної вартості;

♦ на речові застави - 65% від оцінної вартості.

Застава в ломбарді оформлюється видачею ломбардом заставного квитка (квитанції). За відновлення загубленої квитанції стягується плата. Перелік предметів, які ломбарди не беруть під заставу і на зберігання, встановлюється місцевими радами. Наприклад, це можуть бути вироби з діамантами, годинники з механізмом тощо у зв'язку з відсутністю оцінювачів.

Особливістю ломбардних операцій є те, що послуги ломбарду обкладаються податком на додану вартість, який встановлюється і обчислюється у звичайному порядку.