Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 12.3. Випуск та обіг цінних паперів

Цінні папери обертаються на двох взаємозалежних ринках цінних паперів: первинному та вторинному.

Первинний ринок цінних паперів - це ринок, що обслуговує випуск (емісію) і первинне розміщення цінних паперів.

Вторинний ринок є ринком, де відбувається купівля-продаж (обіг) раніше випущених цінних паперів.

Порядок випуску та обігу цінних паперів регламентується законодавством.

Випуск в обіг акцій, облігацій та інших цінних паперів, що здійснюється акціонерними товариствами, кредитними установами та державою, називається емісією цінних паперів (від лат. emissio - випуск).

Емісія цінних паперів у загальному випадку містить у собі: ухвалення рішення про випуск цінного папера, розробку проспекту емісії, його реєстрацію, опублікування (у разі відкритої емісії), продаж цінного папера першим інвесторам, реєстрацію звіту про результати емісії.

Емісія цінних паперів може бути відкритою і закритою.

Відкрита емісія - це розміщення цінних паперів серед усіх бажаючих. Закрита емісія - розміщення цінних паперів серед обмеженого кола інвесторів.

Емісія цінних паперів може бути приватною (випуск акцій і облігацій акціонерними товариствами) та державною (випуск облігацій державних позик).

Розрізняють також первинну емісію і додаткові емісії.

Первинна емісія цінних паперів здійснюється при:

♦ заснуванні акціонерного товариства і розміщенні акцій серед його засновників;

♦ приватизації державного підприємства;

♦ залученні позикового капіталу юридичними особами, державою, державними органами або органами місцевої адміністрації шляхом випуску облігацій та Інших боргових зобов'язань.

Додаткові емісії провадяться при збільшенні розмірів статутного капіталу (фонду) акціонерного товариства або його індексації шляхом додаткового випуску акцій.

В економічній науці прийнято говорити не просто про емісію, а про цикл життя цінних паперів.

Цикл життя цінних паперів - це період часу, що складається з таких етапів:

1) підготовка нового випуску (емісії) цінних паперів;

2) первинне розміщення цінних паперів;

3) обіг цінних паперів на вторинному ринку;

4) погашення (викуп) цінних паперів (для деяких цінних паперів).

Підготовка емісії - це етап підготовки випуску цінних паперів до їх продажу.

Первинне розміщення - це продаж цінних паперів емітентами їх першим власникам (інвесторам).

Первинна емісія цінних паперів може здійснюватися у формі відкритого розміщення цінних паперів серед потенційно необмеженого кола інвесторів (з публічним оголошенням, проведенням рекламної кампанії і реєстрацією проспекту емісії) та закритого розміщення - без привселюдного оголошення, без проведення рекламної кампанії і реєстрації проспекту емісії серед заздалегідь відомого обмеженого кола інвесторів.

Процедура первинної емісії цінних паперів при відкритому розміщенні включає такі етапи:

1. Прийняття емітентом рішення про випуск цінних паперів.

2. Підготовка і затвердження проспекту емісії цінних паперів емітентом.

3. Реєстрація випуску цінних паперів на підставі поданих нотаріально засвідчених копій установчих документів і проспекту емісії.

4. Видання проспекту емісії і публікація повідомлення про передплату на цінні папери.

5. Розміщення цінних паперів.

При закритому розміщенні процедура спрощується до ухвалення рішення про випуск цінних паперів, реєстрації випуску цінних паперів і розміщення цінних паперів.

Рішення про випуск цінних паперів приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів і оформлюється протоколом.

Проспект емісії цінних паперів - це документ, що містить основну інформацію про майбутню пропозицію з продажу цінних паперів з описом умов емісії, фінансового стану та характеру діяльності емітента, а також інформацію, що використовується емітентами і торговцями цінними паперами з метою поширення випуску.

Відомості про емітента мають включати:

♦ повне і скорочене найменування емітента чи імена та найменування засновників;

♦ юридичну адресу емітента;

♦ номер і дату свідоцтва про державну реєстрацію як юридичної особи;

♦ інформацію про осіб, що володіють не менш як 5% статутного капіталу емітента;

♦ структуру керівних органів емітента, зазначену в його установчих документах, у тому числі список усіх членів ради директорів, правління або інших органів управління емітента, що виконують аналогічні функції на момент ухвалення рішення про випуск емісійних цінних паперів, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, усіх посад кожного його члена в даний час і за останні п'ять років, а також частки у статутному капіталі емітента тих із них, хто особисто є його учасником;

♦ список усіх юридичних осіб, у яких емітент володіє більш як 5% статутного капіталу;

♦ список усіх філій і представництв емітента, що містить їх повні найменування, дату і місце реєстрації, юридичні адреси, прізвища, імена, по батькові їх керівників.

Цінні папери мають пройти державну реєстрацію. Державній реєстрації підлягає первинна емісія цінних паперів, тобто продаж цінних паперів емітентами їх першим власникам (інвесторам).

Порядок реєстрації випуску цінних паперів, а також інформації про випуск встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстрація здійснюється Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку або її територіальним органом протягом 30 днів з моменту подачі заяви, а також усіх необхідних документів. При цьому варто мати на увазі, що реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів.

Розміщення цінних паперів може здійснюватися шляхом прямого звернення до інвесторів (англ. direct placement) або через посередників.

Підприємство може самостійно здійснювати первинне розміщення цінних паперів, проте, варто мати на увазі, що це складна і копітка робота. Потрібно не просто розмістити і розпродати всі цінні папери випуску, але одночасно фізично розподілити цінні папери між численними інвесторами, забезпечити облік інвесторів, видати сертифікати, виписки тощо. Тому хоча не поодинокі приклади самостійного продажу підприємствами їх цінних паперів, найчастіше цю роботу перекладають на плечі посередників - фахових торговців цінними паперами.

На Заході широко використовується така практика первинного розміщення цінних паперів, як андеррайтинг.

Андеррайтинг (англ. underwriting - передплата) - це купівля цінних паперів нових випусків з метою їх перепродажу. Андеррайтинг, як правило, здійснюється групою інвестиційних дилерів, які у даному разі називаються андеррайтерами (передплатниками). При цьому андеррайтер може взяти на себе зобов'язання викупити в емітента нереалізовані цінні папери у разі неповного розміщення цінних паперів.

Пройшовши первинне розміщення, цінні папери потрапляють або на біржу, або на позабіржовий ринок, де починається їх вторинний обіг.

Під обігом цінних паперів розуміють їх купівлю, продаж, а також інші дії, передбачені законодавством, що призводять до зміни власника цінних паперів.

Залежно від форми організації ринок цінних паперів поділяють на біржовий ринок (фондова або ф'ючерсна біржа) та позабіржовий ("вуличний") ринок.

Фондова біржа (англ. stock exchange) являє собою організований і постійно діючий ринок купівлі-продажу цінних паперів. Організаційно фондова біржа представлена у формі суб'єкта господарювання, який працює за ліцензією і займається обігом цінних паперів. При цьому біржа не є комерційним підприємством. Як суб'єкт господарювання біржа надає приміщення для укладання угод з цінними паперами, надає розрахункові та інформаційні послуги, дає певні гарантії, накладає обмеження на торгівлю цінними паперами й одержує комісійні від угод.

На фондовій біржі здійснюються переважно операції із вторинного розміщення цінних паперів. Первинне розміщення цінних паперів, що випускаються, також може здійснюватися через фондову біржу, проте це робиться, як правило, через банки або інвестиційні компанії.

Усього у світі налічується близько 200 фондових бірж більш як у 60 країнах. Північна Америка (США та Канада) має 15 бірж, Європа - більш як 100, Центральна і Південна Америка - 20, інші знаходяться в Африці, Азії, Австралії. Найбільш відомими і значними є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона, Амстердама, Парижа, Токіо, 31 біржа входить до Міжнародної федерації фондових бірж, розташованої в Парижі.

В Україні у місті Києві функціонує Українська фондова біржа (УФБ), яка була створена 1865 року і відроджена у 1991 році. Сьогодні УФБ - це біржа для всіх і кожного, яка співпрацює з багатьма банками та іншими фінансовими інститутами ринкової інфраструктури. УФБ здійснює свою діяльність відповідно до Закону "Про цінні папери і фондову біржу" і покликана організовувати ринок цінних паперів.. Окрім столичної існують також фондові біржі у великих промислових центрах Україні, серед яких найбільш вирізняються Придніпровська фондова біржа та Донецька фондова біржа.

У загальному випадку учасниками фондової біржі є трейдери, тобто продавці і покупці, а також посередники - фінансові брокери та дилери.

Брокер - це посередник, що укладає угоди за дорученням і за рахунок клієнтів, і отримує за послуги комісійну винагороду у вигляді договірного відсотка від суми угоди. В окремих випадках брокер одержує ще й зарплату. Брокер діє на основі угод (договорів, контрактів), що укладаються з клієнтами.

Дилер - це посередник, що займається перепродажем цінних паперів від свого імені, за свій рахунок та на свій страх і ризик. Дохід дилера складається за рахунок різниці в цінах купівлі та продажу.

Фондова біржа являє собою аукціон, де купівля-продаж цінних паперів ведеться за допомогою обміну усними інструкціями між трейдерами, а ціни формуються шляхом котирування.

Котировка - це найвища ціна, запропонована за цінний папір покупцем, і найменша ціна, по якій продавець готовий її уступити на даний момент.

Внесення цінних паперів підприємств до списку цінних паперів, що котируються на даній біржі, називається лістингом (від англ. list - перелік, список). Цінні папери, не внесені в цей список, продаються "з прилавка", на так званому "вуличному" або позабіржовому ринку.

Позабіржовий ринок (англ. over counter market) - сфера обігу цінних паперів, не допущених до котирування на фондових біржах. На позабіржовому ринку розміщаються також нові випуски цінних паперів. Позабіржовий ринок організується дилерами, що можуть бути або не бути членами фондової біржі. Позабіржовий ринок цінних паперів здійснюється телефоном, телефаксом, комп'ютерними мережами. Останнім часом, завдяки бурхливому розвитку обчислювальної техніки, виникають так звані торгово-інформаційні системи купівлі-продажу цінних паперів. На позабіржовому ринку обертаються головним чином папери тих акціонерних товариств, що не мають достатньої кількості акцій або коштів для того, щоб зареєструвати свої акції (пройти лістинг) на якійсь біржі.

Індикаторами фондового ринку є фондові, або біржові, індекси.

Фондовий індекс - це показник зміни у часі певної сукупності курсів акцій на фондових біржах та у торгово-інформаційних системах країни. Фондовий індекс розраховується як середньо виважений показник курсів цінних паперів за певною кількістю підприємств різних галузей економіки, банків та інших кредитно-фінансових установ.

Фондовий ринок кожної країни має свій біржовий індекс. У США застосовуються шість біржових індексів, в інших країнах - один або два. Кількість акцій, що беруться для розрахунку біржового індексу, визначається також по-різному і може коливатися від 10 до 500. У США, наприклад, розраховуються індекс Dow-Jones, який відбиває курс акцій найбільших монополій, що котируються на Нью-йоркській фондовій біржі (по 30 значних промислових компаніях, 12 комунальних компаніях та 12 банках), індекс S&P-500 (по 500 компаніях), індекс Американської фондової біржі та інші. Широкого розповсюдження набули також індекс Nikkei-225 (Токійська біржа), індекс DAX-30 (Франкфуртська фондова біржа), індекс FTSE-100 (Лондонська фондова біржа), індекс САС-40 (Паризька біржа) та деякі інші.

6 Україні фондовий ринок знаходиться у процесі становлення. У світовій практиці такі ринки прийнято відносити до категорії ринків, що розвиваються (англ. emerging markets). З метою підтримки розвитку таких ринків, сприяння їх виходу на міжнародні фінансові ринки, припливу іноземного капіталу Міжнародною фінансовою корпорацією (International Finance Corporation - IFC), що входить до групи Світового банку, спеціально для ринків, що розвиваються, розраховується серія індексів IFC Global, куди нещодавно поряд з іншими посткомуністичними країнами включено й Україну.

З січня 1997 року в Україні для оцінки фондового ринку використовуються індекси КАС-20. За базу індексу взято акції 20 найбільших підприємств України металургійного та нафтогазового комплексів, хімічної промисловості, енергетики, машинобудування.

Фондовий ринок є показником стану економіки в цілому. Висока активність на фондовому ринку свідчить про розвинену економіку держави і високий добробут її населення.