Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 15.3. Підтримка конкуренції

Неодмінною умовою функціонування ринку є наявність конкуренції.

Під конкуренцією (лат. concurrentia, від concurrere - зіштовхуватися) розуміють економічне суперництво між різними виробниками (споживачами) на ринку за найвигідніші умови виробництва і реалізації (придбання) товарів (послуг).

Конкуренція - основа всього механізму товарного виробництва і ринкового господарства. Вона щораз спонукає підприємство налаштовувати виробництво на задоволення попиту, а через нього - на наявні потреби, високу якість, створення нових конкурентоспроможних товарів. Завдяки конкуренції створюється потужна альтернатива монополізації у сфері економіки, що, як свідчить світовий досвід, веде до застою в науково-технічному прогресі, бюрократизації управління народним господарством.

Конкуренція виконує низку функцій. Найважливішими з них є виявлення та встановлення ринкової вартості товарів, зведення витраченої праці до суспільно необхідної. Вона сприяє вирівнюванню індивідуальних вартостей і відповідно диференціації розмірів прибутку на основі відмінностей у продуктивності праці, в управлінні виробництвом. В міжгалузевому аспекті конкуренція до того ж формує середню норму прибутку, веде до переливання капіталу на користь найнеобхідніших для суспільства виробництв. При цьому зрозуміло, що вона виявляє сильніших.

На сформованих ринках головний результат конкуренції для споживача полягає не стільки в прямих цінових ефектах, скільки в можливості ширшого вибору товарів з урахуванням супутніх послуг, пільгових умов купівлі.

Розрізняють такі види конкуренції:

♦ функціональну, коли різні товари можуть задовольняти ту саму потребу;

♦ видову, що спонукає краще задовольняти потребу в товарах з вищими споживчими якостями;

♦ між фірмову - хто краще заволодіє увагою потенційних споживачів.

Різноманіття проявів конкуренції припускає і різноманітні методи конкурентної політики підприємства.

Розрізняють цінові та нецінові методи (останнім надається перевага). Цінові методи припускають продаж товарів за більш низькими цінами, ніж у конкурентів. Нецінові методи - це більш широкий спектр прийомів активної діяльності на ринку, таких як:

♦ розширення асортименту продукції та поліпшення якості товарів;

♦ організація реклами;

♦ визначення місця та умов продажу;

♦ забезпечення сервісу та після продажного обслуговування тощо.

Вибір методу залежить від стану ринку, поведінки споживачів і конкурентів, конкурентоспроможності товару.

Під конкурентоспроможністю товару розуміють його перевагу на ринку, що сприяє успішному збуту. Проте це загальне поняття розкривається через систему показників. Перша група показників - якість товару. Воно складається з технічного рівня товару і корисності його для споживача через його функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні властивості. Друга група - сумарні витрати споживача, що враховують ціну виробу і витрати на його експлуатацію протягом усього терміну служби. Таким чином, конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає його відмінність від аналогічного конкурентного товару як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на її задоволення.

Конкуренція виявляється у вигляді конкурентної боротьби, що може затихати або відновлюватися з новою силою.

Залежно від частки фірми на ринку розрізняють чотири ролі в конкурентній боротьбі: лідер (частка 40% на ринку), претенденти на лідерство (30%), послідовники (ті, що їх ведуть за собою лідери, - 20%) і "ті, що поокопувались в ринкових нішах" (на їх частку припадає до 10%). Залежно від позиції на ринку для підприємств існують різні стратегії ведення конкурентної боротьби.

Існують чотири можливих види конкуренції, відповідно до яких розрізняють чотири типи ринків:

♦ чиста конкуренція;

♦ монополістична конкуренція;

♦ олігополія;

♦ монополія.

Чиста конкуренція існує, якщо велика кількість фірм продає однакові товари. На Заході вона зустрічається рідко, лише коли існує низка невеликих фірм, що конкурують між собою, і найпоширеніша у виробництві та реалізації окремих харчових продуктів і сировини. Ринок для кожної фірми невеликий, попит ідеально еластичний, оскільки підвищення ціни припиняє збут, а зниження створює збитки для фірми. Відсутній контроль цін, оскільки товар стандартний. Новим фірмам легко впровадитися на ринок. В умовах чистої конкуренції неможливі відмітні переваги, тому що ціни і товари однакові.

Монополістична конкуренція відбувається, коли існує кілька фірм, кожна з яких пропонує різну структуру маркетингу. У США, наприклад, це найпоширеніший вид конкурентної структури, після олігополістичної. У кожному випадку фірма намагається домогтися відмітної переваги, використовуючи не такі, як у конкурентів, поєднання маркетингових чинників, бажаних для споживача. Конкуренція зберігається, оскільки низка фірм виробляє або продає в цілому подібну продукцію. Розмір ринку залежить від потреби у товарі. Контроль за ціною базується на тому, наскільки споживачі вважають унікальними дані товари або послуги. Новим фірмам легко впровадитися на ринок, оскільки початкові витрати достатньо невеликі.

У разі олігополії (від грец. oligos - деякі і poleo - продаю) існує кілька фірм, як правило великих, на які припадає основна частина продажів у галузі. Гарний приклад олігополії - автомобільна промисловість у США. Більш як 90% автомобілів, вироблених у США, становлять автомобілі фірм General motors, Ford та Chrysler. Інші приклади олігополії - виробництво турбін та турбінних двигунів, домашніх холодильників і морозильників, деяких продуктів харчування, електричних ламп, сигарет. Олігополістичний ринок дуже великий і розбивається на різні сегменти. Еластичність попиту характеризується наявністю вигинів: попит на продукцію однієї фірми різко падає у разі зростання цін, оскільки інші фірми не наслідують цей приклад, і збільшується лише незначно при зниженні цін, оскільки інші роблять те саме. Проникнення на ринок нових фірм утруднене через високі капітальні витрати.

У випадку монополії (від грец. monos - один і poleo - продаю) існує тільки одна фірма, що продає конкретний товар або послуги. Залежно від товару або послуги ринок може бути великим або маленьким. Еластичність попиту споживачів залежить від потреби в продукті.

Якщо відсутність конкуренції виробників є монополією, то відсутність конкуренції споживачів називається монопсонією.

Утворення монополій відбувається в результаті концентрації виробництва. Концентрація виробництва може відбуватися:

♦ за рахунок власних коштів - шляхом спрямування частини додаткового продукту на розвиток виробництва;

♦ шляхом зливань і поглинань підприємств.

Числове значення індексу коливається від 0 до 10 000. Якщо Ін < 1500, то галузь немонополізована і злиття, об'єднання дозволені. Якщо ж Ін > 3000, то галузь монополізована і злиття не дозволяються.

За даними експертів, в Україні рівень монополізації на сьогоднішній день становить близько 35%.

У системі заходів, що здійснюються державою для забезпечення та розвитку конкуренції, особлива увага приділяється антимонопольному законодавству, у США його називають також антитрестівським.

США є батьківщиною антимонопольного законодавства. Основу його становлять закони Шермана (1890 р.), Клейтона (1914 р.) та Селлера-Кефовера (1950 р.) У законах Шермана та Клейтона визначаються нечесні прийоми конкуренції, включаючи монополістичні об'єднання. Закон Селлера-Кефовера спрямований на контролювання зливань та поглинань фірм.

Суть антимонопольних заходів зводиться до недопущення:

♦ зливань, які звужують конкуренцію;

♦ штучних бар'єрів для входження на ринок нових фірм;

♦ нечесної конкуренції.

Багато фірм розширюються не внаслідок самостійної розробки нових і необхідних ринку товарів, а за рахунок придбання інших фірм. Взагалі, придбання - складне питання.

Вони можуть бути корисні для економіки, якщо:

♦ фірма-покупець спроможна виробляти товари більш економічним способом, що призведе до скорочення витрат і зниження цін;

♦ фірма з добре налагодженою системою управління поглинає фірму з незадовільною системою управління і підвищує ефективність її діяльності;

♦ у результаті придбання галузь, що не відрізняється конкурентоспроможністю, стає конкурентоспроможною.

Проте придбання можуть також завдавати шкоди, особливо при поглинанні молодого енергійного конкурента і скороченні кількості фірм, що домінують у рамках галузі.

Механізм поглинання насправді є дуже простим. Певна компанія, користуючись тим, що нова компанія, яка оголосила передплату на свої акції, практично не в змозі відслідковувати, хто і у якій кількості їх скуповує (особливо на вторинному ринку цінних паперів), може без особливих зусиль заволодіти контрольним пакетом акцій і встановити повний контроль над "новачком".

Іноді споруджуються вхідні бар'єри (англ. barrier - перепона) для входження нових фірм на ринок у вигляді патентів, необхідності здійснення значних витрат на просування товару, налагодження співробітництва з уже відомими постачальниками або дилерами тощо.

Сенс вхідних бар'єрів полягає у тому, щоб зробити витрати, пов'язані із впровадженням на ринок, настільки великими і поставити під сумнів саму окупність вкладених коштів, змушуючи тим самим нову фірму відмовитися від задумів щодо входження на ринок.

Існують також вихідні бар'єри. Вони змушують фірми продовжувати діяльність у тих сферах бізнесу, де низька рентабельність або взагалі відсутня віддача від вкладених коштів.

Деякі фірми користуються нечесними конкурентними прийомами, розрахованими на нанесення прямої шкоди іншим фірмам або на їх повне знищення. Такі фірми можуть встановлювати на свої товари ціни, нижчі від собівартості, загрожувати постачальникам розірванням ділових зв'язків з ними, вдаватися до антиреклами товарів конкурентів тощо. Недопущенню хижацької конкуренції якраз і служить антимонопольне законодавство, хоча встановити, чи дійсно задум або дія мають хижацький характер, часом буває дуже важко.

В Україні діє Закон "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", який передбачає міри покарання для підприємств у разі недобросовісної конкуренції. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства в Україні здійснює спеціально створений державний орган - Антимонопольний комітет.

Українським законодавством передбачена також адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

Так, статтею 166' Кодексу про адміністративні правопорушення (КпАП) передбачене покарання за зловживання монопольним положенням на ринку. Нав'язування таких умов договору, що ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, у тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту, обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обігу товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення чи підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін, інші дії, спрямовані на створення перешкод у доступі на ринок (виходу з ринку) інших підприємців, встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, а також дискримінаційних цін, що обмежують права окремих споживачів, спричиняють накладення штрафу на керівників підприємств у розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1663 КпАП передбачене покарання за неправомірні угоди між підприємцями. Укладання угод, спрямованих на встановлення (підтримку) монопольних цін (тарифів), знижок (доплат), націнок, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів, або за іншими ознаками з метою їх монополізації, усунення з ринку, або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців спричиняє накладення штрафу на керівників підприємства в розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 1 статті 228 Кримінального кодексу змова про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок з метою усунення конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності всупереч вимогам антимонопольного законодавства, - карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Згідно зі статтею 230 Кримінального кодексу умисне неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітету України або його територіальному відділенню, а також ухилення від виконання законних рішень цих органів, вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти, років, або виправними роботами на строк до двох років. При цьому великим розміром отримання доходу вважається такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.