Потенціал підприємства - Касьянова Н.В. - 7.3. Порівняльний підхід до оцінки потенціалу підприємства

Порівняльний підхід базується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічними об'єктами та її використання як бази визначення вартості об'єкта оцінки. В основу методів даної групи покладено припущення про те, що суб'єкти ринкових відносин укладають угоди за аналогією із заведеними традиціями чи колишнім досвідом.

Порівняльний підхід в основному використовується там, де є достатня база даних про операції купівлі-продажу.

Оцінка вартості бізнесу із застосуванням методів порівняльного підходу проводиться шляхом порівняння (зіставлення) об'єкту оцінки з аналогічними об'єктами, відносно яких є інформація про ціни операцій з ними, або з цінами раніше досконалих операцій з об'єктом оцінки.

Джерелами інформації про ціни операцій з аналогічними об'єктами є, перш за все:

- дані про ціни операцій з акціями й іншими цінними паперами, що проводяться на відкритих фондових ринках (на біржах і в системах відкритої електронної позабіржової торгівлі), у випадку якщо об'єкт такої операції не надає його власнику які-небудь повноваження контролю;

- дані про ціни операцій з акціями й іншими цінними паперами, частками (внесками) в статутних капіталах, у випадку якщо об'єкт такої операції надає його власнику все або деякі повноваження контролю;

- дані про ціни операцій у формі злиття, приєднань (поглинань) або продажу підприємства (бізнесу) в цілому.

Залежно від наявності і доступності інформації, характеристик об'єкту оцінки, предмету й умов передбачуваної операції з об'єктом оцінки в рамках порівняльного підходу оцінювачем застосовуються наступні методи:

- метод ринку капіталу (метод підприємства-аналога);

- метод операцій;

- метод галузевих коефіцієнтів. Основні переваги порівняльного підходу.

1. Оцінювач орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу аналогічних підприємств. Ціна визначається ринком, а оцінювач обмежується тільки коректуваннями, що забезпечують зіставність аналога з оцінюваним об'єктом.

2. Оцінка була заснована на ретроінформації і, отже, відображає фактичні результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

3. Ціна фактично досконалої операції максимально враховує ситуацію на ринку, а значить, є реальним віддзеркаленням попиту і пропозиції.

Разом з тим порівняльний підхід має ряд істотних недоліків: ігнорує перспективи розвитку підприємства в майбутньому; недоотримання інформації від підприємств-аналогів є досить складним процесом; оцінювач повинен робити складні коректування, вносити поправки, що вимагають серйозного обґрунтовування, в підсумкову величину і проміжні розрахунки.

Таким чином, можливість вживання порівняльного підходу залежить від наявності активного фінансового ринку, доступності фінансової інформації і наявності служб, що накопичують цінову і фінансову інформацію.

Порівняльний (ринковий) підхід включає три основні методи: метод ринку капіталу, метод операцій і метод галузевих коефіцієнтів.

Відбір компаній для порівняння проводять за наступними критеріями: приналежність до тієї або іншої галузі, регіону; вид продукції або послуг, що випускається; диверсифікація продукції або послуг; стадія життєвого циклу, на якій знаходиться компанія; розміри компаній, стратегія їх діяльності, фінансові характеристики.

На жаль, абсолютних аналогів окремих елементів потенціалу не існує, тому слід використовувати різні механізми коригування вартості аналога. Загальну логіку розрахунків у цьому разі можна передати формулою:

Вартість потенціалу підприємства = Вартість потенціалу аналога х 1к{= = Вартість потенціалу аналога ± ± Абсолютна сума поправок за всіма визначеними параметрами,

де кі - коригувальний коефіцієнт за і-м параметром об'єкта;

п - кількість параметрів розбіжності, що використовуються у порівнянні.

Як бачимо з наведеної формули, об'єктивною необхідною умовою використання методів цієї групи є наявність розвинутого ринку об'єкта оцінки та існування на ньому об'єктів-аналогів.

Слід зазначити, що згадані вище оціночні коефіцієнти чи мультиплікатори - це відносні показники, що визначаються як співвідношення окремого суттєвого вартість-формувального критерію з певною фінансово-економічною базою. Загальна формула розрахунку має такий вигляд:

Ут = Значення критерію порівняння /База порівняння.

Сукупність усіх можливих критеріїв порівняння можна розбити на такі групи:

1) загальні показники сфери діяльності підприємства;

2) показники масштабу діяльності;

3) показники фінансово-економічного стану;

4) показники якості менеджменту;

5) показники ринкової позиції.

За базу порівняння традиційно беруть такі фінансово-економічні показники: сукупний капітал підприємства, сума його чистих активів, виторг від операційної діяльності (загальний валовий дохід), грошовий потік від функціонування об'єкта, чистий прибуток, середня сума виплачуваних дивідендів тощо.

Усі мультиплікатори поділяються на дві групи залежно від виокремленої ознаки.

1. Залежно від бази порівняння:

1) ресурсні мультиплікатори - за базу порівняння беруть суму витрат (наприклад, вартість / капітал підприємства);

2) результатні мультиплікатори - за базу порівняння беруть досягнуті результати діяльності (наприклад, вартість / генерований потік капіталу).

2. Залежно від періоду охоплення:

1) інтервальні мультиплікатори - відтворюють зв'язок вартості об'єкта оцінки з показниками, які формуються протягом певного періоду (наприклад, вартість / прибуток);

2) одномоментні мультиплікатори - визначають вартість підприємства відповідно до досягнутих на певну дату результатів чи понесених витрат (наприклад, вартість / чисті активи підприємства).

3. Залежно від сутнісного змісту:

1) вартісні (цінові) мультиплікатори - відношення вартості (ціни) до бази порівняння (наприклад, вартість / грошовий потік);

2) фінансово-економічні мультиплікатори - відношення ключових фінансових чи економічних показників до значень об'єктів-аналогів, як правило, використовуються у внутрішніх порівняльних процедурах.

Різновидом методу мультиплікаторів можна вважати метод галузевих співвідношень, який базується на попередньо визначених та усереднених співвідношеннях між характеристиками об'єктів порівняння.

Вибір найдоречнішого з них визначається в кожній конкретній ситуації, наприклад:

- Р/Я - ціна/валові доходи (застосовується, коли оцінювана і зіставні підприємства мають схожі операційні витрати, - сфера послуг);

- Р/ЕВТ - ціна/прибуток до оподаткування (більш переважний для зіставлення компаній, що мають різні податкові умови);

- Р/Е - ціна/чистий прибуток (особливо доречний, коли прибуток відносно високий і відображає реальний економічний стан підприємства);

- Р/ЄР - ціна/грошовий потік (доречний, коли компанія має відносно низький дохід, порівнюваний з амортизацією);

- Р/БУ - ціна/балансова вартість власного капіталу (переважно застосовується до компаній, що мають на балансі значні величини активів, і коли є стійкий зв'язок між показником балансової вартості і доходом, що генерується компанією).

Мультиплікатори ціна/прибуток і ціна/грошовий потік поширені для визначення ціни, оскільки інформація про прибуток оцінюваного підприємства і підприємств-аналогів є найдоступнішою.

При оцінці вартості бізнесу для отримання більш об'єктивних даних рекомендується застосовування декількох мультиплікаторів одночасно.

Процес відбору підприємств-аналогів здійснюється в 3 етапи.

На першому етапі складається список потенційно подібних підприємств.

Пошук таких підприємств починається з визначення основних конкурентів, вивчення списку підприємств, що злилися або були продані протягом останнього року.

Критерії зіставності досить умовні і звичайно обмежуються схожістю галузі, продукції, що виготовляється, її асортименту і обсягів виробництва.