Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. - 2.2. Об'єкт, предмет, користувачі та виконавці економічного аналізу

Економічний аналіз, як і будь-яка інша наука, має свій об'єкт, предмет і користувачів. Взагалі під об'єктом розуміють предмети і явища, які розглядаються, вивчаються з урахуванням територіального аспекту, певного місця діяльності.

Об'єктом економічного аналізу виступає господарська діяльність країни, регіону, району, міста, села чи окремого підприємства, структурного підрозділу, підприємця. Об'єкт аналізу визначається виходячи з поставлених мети та завдань аналізу.

Господарська діяльність (англ. ekonomic activity) – це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність.

Податкове законодавство трактує господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, спрямовану на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Вся господарська діяльність поділяється на окремі види залежно від поставленої мети, форми власності і господарювання, виду діяльності тощо (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Основні види господарської діяльності

Розглянемо детальніше види господарської діяльності. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємницькою (комерційною), або, як ще називають, підприємництвом. Суб'єктами цієї діяльності виступають юридичні та фізичні особи. Некомерційна діяльність (неприбуткова) не ставить за мету отримання прибутку, наприклад діяльність різних благодійних фондів, організацій.

Звичайна діяльність (англ. usual activity) – це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають у результаті здійснення такої діяльності. Так, у комерційних підприємствах звичайною діяльністю вважається виробництво та реалізація продукції, необоротних та оборотних активів, надання послуг, виконання робіт, а в некомерційних (неприбуткових) – надання благодійної допомоги, інформаційних, освітніх, культурних, наукових послуг тощо. Надзвичайна діяльність (англ. unusual activity) – це події й операції, відмінні від основної діяльності, які мають не періодичний, а разовий характер, тому не очікується їх повторення в кожному наступному звітному періоді. До такої діяльності належать роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійного лиха (повінь, пожежа, заморозки, землетрус), а також техногенних катастроф і аварій (аварія на Чорнобильській АЕС), відшкодуванням збитків і витрат на запобігання таких наслідків.

Операційна діяльність (англ. operating activity) – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною і фінансовою діяльністю.

Основна діяльність (англ. маіn activity) – операції, пов'язані з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою підприємства і забезпечує основну частину його доходу. Основна діяльність залежить від виду економічної діяльності, спеціалізації суб'єктів господарювання. Наприклад, основною діяльністю для торговельних підприємств є придбання та продаж товарів, для виробничих – придбання матеріалів і сировини, виготовлення та реалізація продукції, для інвестиційних компаній – формування портфеля інвестицій та ін.

Спільна діяльність (англ. djoint activity) – господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Інвестиційна діяльність (англ. investment activities) – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Фінансова діяльність (англ. financial activity) – діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства. Головним напрямом фінансової діяльності будь-якого підприємства є формування і використання грошових фондів, за допомогою яких забезпечується грошовими коштами його виробничо-господарська діяльність, а також здійснюється просте і розширене відтворення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта і вужчий за нього. Предмет – це те, на що спрямований аналіз. Виходячи з цього, предметом економічного аналізу є результати діяльності та причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, що виникають у процесі господарської діяльності, які є головними, визначальними для вивчення і досягнення поставленої конкретної мети аналізу.

Предмет аналізу господарської діяльності можна визначити конкретніше і детальніше:

– дотримання договірних зобов'язань;

– використання основних виробничих засобів, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

– собівартість продукції;

– фінансові результати і фінансовий стан підприємства;

– модернізація і реконструкція виробництва.

Користувачами аналізу виступають одержувачі його результатів. Вони можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Частіше користувачами аналізу є керівники різних рівнів управління, уповноважені приймати управлінські рішення, головні спеціалісти, спеціалісти, власники (акціонери, окремі приватні особи, кредитори). Крім того, дані аналізу можуть надаватися членам трудового колективу (рис. 2.4).

Розглянемо детальніше спочатку внутрішніх, а потім – зовнішніх користувачів аналітичних результатів.

Внутрішні користувачі економічного аналізу – це одержувачі аналітичної інформації в межах підприємства, організації чи їх структурних підрозділів. До них належать:

– управлінський персонал;

– власники контрольних пакетів акцій;

– члени трудового колективу;

– бухгалтери, економісти, фінансисти;

– внутрішні аудитори;

– профспілкові організації.

Рис. 2.4. Користувачі аналітичної інформації

Управлінський персонал складається з керівників підприємства, їх заступників та інших кадрів середньої і нижчої ланок управління. Аналітична інформація виступає основою для прийняття цими працівниками управлінських рішень. Найбільшим попитом користуються результати перспективного аналізу, завдяки яким керівники визначають стратегію і тактику розвитку підприємства.

До внутрішніх користувачів належать також власники контрольних пакетів акцій, тобто власники контрольних пакетів прав власності на підприємствах (акцій, паїв, часток тощо залежно від форми власності). На малих підприємствах, як правило, вони є не тільки власниками, а й керівниками своїх підприємств. У великих акціонерних товариствах власники великих пакетів акцій контролюють склад ради директорів, через яких можуть мати доступ до аналітичної інформації стосовно оцінки сучасного стану та перспектив розвитку підприємства.

Члени трудового колективу прагнуть отримати інформацію про плани збереження чи створення нових робочих місць, розширення виробництва, оплату праці, соціальні виплати та пільги, пенсійне забезпечення, перспективу підвищення кваліфікації, просування по роботі тощо.

Бухгалтери, економісти, фінансисти використовують методи, прийоми і результати економічного аналізу у своїй повсякденній професійній діяльності для планування матеріальних, трудових, фінансових, земельних ресурсів підприємства, оцінки забезпеченості ними, динаміки та ефективності використання, а також для контролю за їх раціональним витрачанням і збереженням. Крім цього аналітична інформація використовується для складання звітності підприємства.

Внутрішні аудитори – це аудитори, які числяться у штаті самого суб'єкта господарювання і здійснюють внутрішній аудит. Функції внутрішнього аудиту можуть виконувати як окремі аудитори, так і їх групи чи спеціальні служби, які перебувають у штаті економічного суб'єкта.

Основною метою внутрішнього аудиту є здійснення постійного контролю за фінансовим станом підприємства і відпрацювання заходів щодо найефективнішого використання його фінансових засобів, підготовка довідок для керівників з окремих питань діяльності підприємства і в цілому, а також перевірка виконання розпоряджень керівника підприємства. Виходячи з цього, для досягнення зазначеної мети внутрішні аудитори потребують відповідної обширної аналітичної інформації стосовно всіх сторін діяльності підприємства і насамперед щодо його фінансового стану.

Профспілкові організації, захищаючи права найманих працівників, зацікавлені в одержанні інформації щодо їх мотивації, умов праці, дотримання законодавства про працю, використання відпусток, соціального захисту як зайнятих, так і вивільнених працівників тощо.

Зовнішні користувачі економічного аналізу – це одержувачі результатів економічного аналізу, які перебувають поза межами господарських структур. Зовнішніми користувачами можуть виступати:

– представники вищих органів управління;

– кредитори;

– контрагенти;

– представники державних контролюючих і регулюючих органів;

– спеціалісти зі злиття і поглинання;

– дрібні власники і потенційні інвестори;

– незалежні аналітики;

– зовнішні аудитори;

– конкуренти.

Представники вищих органів управління – це працівники органів, до сфери управління яких належить підприємство. Вони можуть використовувати зведені дані про основні виробничі та фінансові показники підприємства для контролю за його діяльністю, визначення його місця серед інших суб'єктів господарювання певної галузі, виявлення недоліків, узагальнення передового досвіду, планування тощо.

Кредитори – це юридичні або фізичні особи, які надають позику і мають право на основі цього вимагати від дебітора її своєчасного повернення і виконання інших зобов'язань, насамперед виплати процентів. Кредиторами можуть бути банки та інші фінансові організації. Вони зацікавлені в інформації щодо стану господарської діяльності суб'єкта господарювання для визначення його фінансового стану, зокрема платоспроможності, ліквідності, рентабельності, стану на ринку цінних паперів та інших показників, необхідних для оцінки очікуваних вигод і ризиків при отриманні процентів і поверненні позик.

Контрагенти – це суб'єкти господарювання (окремі особи, установи та організації), які співробітничають у процесі виконання договору і мають один перед одним визначені цим договором зобов'язання. Контрагентами можуть бути постачальники, покупці, підрядники, партнери з спільної діяльності. Проводячи аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, вони з'ясовують перспективи його розвитку, оцінюють можливість взаємовигідного співробітництва, загрозу банкрутства.

Представники державних контролюючих і регулюючих органів – працівники податкових, митних, статистичних установ та організацій проводять аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств для перевірки виконання ними вимог законодавства в питаннях, які належать до їх компетенції.

Спеціалісти зі злиття і поглинання використовують результати аналізу для визначення насамперед перспективи підприємства щодо можливості і доцільності здійснення його реорганізації, тобто переслідують свої інтереси, інколи (у випадку ворожих поглинань) протилежні інтересам власників, керівництва і персоналу підприємства, яке поглинається. У випадку дружнього, взаємоузгодженого поглинання ці спеціалісти мають вільний доступ до важливої інформації, в інших випадках – ні.

Дрібні власники і потенційні інвестори – це власники дрібних пакетів прав підприємства та особи (фізичні, юридичні особи, держави, міжнародні організації), які можуть вкладати інвестиції (власні, позичені чи залучені кошти) і забезпечувати їх цільове використання.

Так, акціонери потребують інформацію про діяльність товариства, зокрема дані офіційної бухгалтерської звітності для того, щоб проаналізувати і мати власну думку про стан справ на підприємстві. Дрібні власники і потенційні інвестори, навіть ті, які бажають купити великі пакети прав підприємства, але ще не стали акціонерами, не мають широкого доступу до детальної аналітичної інформації крім офіційних даних бухгалтерської звітності. Тому їх вважають зовнішніми користувачами.

Незалежні аналітики – спеціалісти, які займаються аналізом і не перебувають у штаті підприємства. Це можуть бути працівники різних аудиторських фірм, центрів аналітичних досліджень, груп аналітиків тощо. Їх наймають для здійснення кваліфікованого об'єктивного, неупередженого аналізу, експертизи, оцінки окремих сторін діяльності чи фінансового стану підприємства, для визначення його місця на ринку тощо. Замовниками такого аналізу можуть виступати потенційні покупці, інвестори, представники державних органів управління, наприклад Фонд державного майна України чи його органи на місцях та ін.

Зовнішні аудитори можуть бути представлені працівниками незалежних спеціалізованих аудиторських фірм або окремими зовнішніми аудиторами (наприклад, аудитори Рахункової палати). Вони потребують комплексної аналітичної інформації для здійснення зовнішньої аудиторської перевірки об'єктивної оцінки стану бухгалтерського обліку, достовірності даних звітності, а також для підготовки рекомендацій з поліпшення фінансового стану підприємства, складання фінансової звітності, реалізації невикористаних організаційних резервів.

Конкуренти – це фізичні або юридичні особи, які конкурують з ким-небудь, тобто вступають у суперництво, боротьбу за досягнення більших вигод, переваг. Вони зацікавлені в отриманні інформації, насамперед з фінансової звітності, стратегічного аналізу для пошуку слабких місць підприємства і підриву його репутації на ринку.

Виконавцями економічного аналізу є спеціалісти галузей і керівники виробничих підрозділів, які можуть забезпечити найбільшу його ефективність. Очолюють цю роботу керівник підприємства і головний (старший) економіст. Якщо ж підприємство мале, то аналітична робота покладається на бухгалтера.

Наприклад, об'єктом економічного аналізу робочої сили є господарські процеси, пов'язані із забезпеченням і використанням працівників підприємства, а предметом – фактори, що впливають на наявність, якість, рух та ефективність їх трудової діяльності. Аналіз проводиться спеціалістами (економіст із праці, бухгалтер, завідувач кадрами, інженер-технолог, начальник цеху) під керівництвом директора підприємства і головного економіста. У ролі користувачів аналізу можуть бути керівники і спеціалісти як самого підприємства (внутрішні), так і вищестоящої організації, податкових, профспілкових органів, інвестори (зовнішні) тощо.