Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. - Україна — Африка: напрями й форми партнерства

Україна як держава — засновник ООН та непостійний член Ради Безпеки ООН приділяє значну увагу африканському напрямові в діяльності РБ, виступаючи за збалансований підхід у її політиці щодо цього континенту. Наша держава підтримує активізацію усього спектра можливостей та інструментів РБ із метою попередження та врегулювання конфліктів і зміцнення стабільності на Африканському континенті.

Україна проводить регулярні консультації з африканськими країнами з метою з'ясування та, в разі необхідності, доведення до відома РБ ООН тих проблем, які потребують концентрації уваги цього органу в межах його компетенції.

Базові підходи до розвитку відносин України з країнами Африки закладено в головних завданнях зовнішньополітичної стратегії нашої держави, які полягають у її поступовому входженні у світові політичні, економічні, гуманітарні та інші процеси як повноправної учасниці нової глобальної системи міжнародних відносин.

Важливість Африканського континенту для України зумовлюється його великими природними багатствами та значними потенційними можливостями для взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва. Завдяки вагомому представництву в міжнародних і регіональних організаціях ці держави здобули вагомий вплив на світовій арені, тож співпраця з ними може принести Україні відчутні політичні дивіденди.

У сфері політичних контактів з африканськими країнами Україна мас орієнтуватися передусім на стабільні в політичному плані режими, які спираються на підтримку і довіру західних держав, відіграють помітну роль на міжнародній арені, і виважено підходити до розбудови своїх відносин з тими країнами регіону, які мають нестабільне політичне становище і несприятливу міжнародну репутацію.

За більшістю основних ознак — прийнятний рівень політичної стабільності, задовільний стан економіки, широкий асортимент експортних пропозицій та великі імпортні запити — серед найперспективніших для України африканських країн можна назвати ПАР, Єгипет, Гану, Замбію, Зімбабве, Кенію, Кот д'Івуар, Конго, Лівію, Марокко, Мадагаскар. Нігерію. Туніс. Намібію. Танзанію, Гвінейську Республіку, Габон, Ботсвану.

Зазначеним характеристикам певною мірою відповідає і друга група країн, проте з тим суттєвим застереженням, що їхній економічний потенціал слабший і специфічніший, зовнішньоекономічні запити нижчі і ці держави не застраховані від раптових політичних змін. До таких країн можна віднести Заїр, Малі, Нігер, Уганду, ЦАР, Того, Гамбію, Бенін.

Велике значення у відновленні всебічного співробітництва України з державами Африканського континенту мав візит міністра закордонних справ України до Алжиру в липні 2000 р. для участі в роботі 35-го саміту Організації африканської єдності, в ході якого проведено зустрічі з керівниками делегацій Анголи, Гамбії, Камеруну, Демократичної Республіки Конго. Гвінеї-Бісау. Кот д'Івуару, Габону. Судану, Єгипту. Танзанії, Еритреї, Республіки Конго, Сьєрра-Леоне, Мозамбіку, Республіки Сейшельські Острови, Лівії, Екваторіальної Гвінеї, Малаві, Того. У 2000 р. було також здійснено ряд візитів керівників МЗС України до Африки.

Проте головні інтереси України на Африканському континенті лежать в економічній площині. Через свою економічну роль, природні ресурси, традиційні торговельні зв'язки з усіма державами світу та потенціал ділової активності африканський регіон має стати тим стратегічним плацдармом, використовуючи який Україна може розпочати процес реабілітації національного промислового виробництва та модернізації індустріальної бази. Освоєння африканського ринку означатиме для українських підприємців вихід на один із найбільших економічних регіонів з населенням близько 700 млн осіб, а також на пов'язані з ним торговельні й морські шляхи.

Крім того, завоювання Україною стабільних позицій на африканських ринках є засобом здобуття політичного авторитету і впливу в цьому регіоні.

На світовому ринку Україна й африканські країни не конкурують, навпаки, їхні економіки можуть взаємно доповнювати одна одну. Україна має попит на продукцію африканських держав, а вони, своєю чергою, відчувають потребу в українських інвестиціях, в українських товарах, машинах, устаткуванні, різноманітних послугах.

Україна втратила багато позицій на світовому ринку, і тепер постає завдання зайняти їх заново. Послабилися й позиції африканських постачальників у нашій країні. їхня продукція потрапляє в Україну через Англію, Голландію, інші країни.

А втім, динаміка товарообороту України з країнами Африки в останні роки свідчить, що українські підприємства поступово відновлюють свої позиції на цьому ринку. Так, за 1996—1998 рр. товарооборот із країнами континенту зріс майже вдвоє — з 350,8 млн дол. США (експорт — 209,3 млн дол. США, імпорт - 141,5 млн дол. США) в 1996 р. до 680,7 млн дол. США (експорт — 562,0 млн дол. США, імпорт — 118.7 млн дол. США) в 1998 р. Як бачимо, зростання товарообороту відбувалося виключно за рахунок українського експорту за незначного падіння імпорту. Порівняння обсягу товарообороту за 2000 р. з 1998 р. дає підстави говорити про позитивну динаміку товарообороту України з країнами Африки. Так, за 2000 р. обсяг товарообороту склав 6573,32 млн дол. США, тоді як за січень—вересень 1998 р. цей показник дорівнював лише 437,33 млн дол. США. Слід зазначити, що товарооборот більш ніж на 80 % складається з українського експорту.

Основними споживачами українських товарів залишаються Єгипет (питома вага якого становить 33,66 % усього українського експорту в країни Африки), Нігерія (23.41 %), Алжир (19,47 %), Марокко (8,44 %), Туніс (5.08 %).

У структурі імпорту особливо слід виділити товарну групу "Руди та концентрати алюмінієві", яку складають переважно гвінейські боксити. Завдяки цій товарній групі Гвінея посідає перше місце серед країн Африки за обсягом товарів (на Гвінею припадає 50.34 % українського імпорту з країн Африки). Україна заінтересована також в імпорті африканського глинозему (Ангола і Зімбабве).

Для ринків африканських країн характерні висока споживча місткість та надзвичайно диференційований попит, який відповідає нашим пропозицій ям — від найпростішої побутової продукції до складної сучасної техніки. При цьому слід ураховувати, що через порівняно низький рівень життя африканське населення об'єктивно орієнтоване на споживання дешевих товарів середньої якості, потребу в яких можуть забезпечити вітчизняні підприємства. Важливо й те. що африканські країни розглядатимуть купівлю товарів, послуг та технологій з України як додаткове джерело і одночасно конкурентну альтернативу імпорту із Заходу. Тим більше що індустріально розвинуті держави, щоб загальмувати розвиток потенційних конкурентів з цих країн, іноді стримують, навіть блокують продаж наукомістких товарів та технологій. Тому африканський ринок є перспективним плацдармом для нарощування та якісного наповнювання структури українського експорту.

Таблиця 1

Головні статті українського експорту в країни Африки

Таблиця 2

Головні статті українського імпорту з країн Африки

Україна має можливості експортувати в країни Африки машини, обладнання, транспортні засоби; значна частина експорту припадає на комплектне обладнання для об'єктів, що споруджувалися за радянського сприяння. Однак потенціал у цьому напрямі ще не вичерпано. Технічне обслуговування ТЕС, заводів важкого та середнього машинобудування, в тому числі об'єктів незавершеного будівництва, могло би стати "нішею" для українського експорту промислової продукції. Йдеться насамперед про продукцію машинобудування середньої технологічної складності, що може за своїми характеристиками, з одного боку, задовольняти потреби країн Африки, а з іншого — конкурувати із західною продукцією.

Однією з гостро актуальних проблем для Африки є продовольча проблема. І тут Україна може запропонувати допомогу в будівництві гребель і водосховищ, штучних зрошувальних систем, геологорозвідувальні роботи з метою виявлення підземних вод, інженерні роботи, поставки будівельної й сільськогосподарської техніки та обладнання, допомогу кадрами кваліфікованих фахівців.

Стратегічним напрямом економічного співробітництва України з африканськими країнами може стати взаємодія у сфері промисловості цих держав. Підтримка африканських підприємств на кліринговій основі дасть Україні змогу економити валюту.

Розглядаючи потенційні можливості африканських країн, що становлять інтерес для України, потрібно брати до уваги досягнення деяких з них в окремих галузях. Наприклад, виробництво високоякісних і дешевших від західних аналогів персональних комп'ютерів (Марокко); невпинне зростання електронної промисловості (ПАР, Лівія й Туніс) тощо. Тут створюються передумови для розвитку науково-технічної кооперації, що підвищить ефективність експорту українських патентів та ліцензій і допоможе уникнути традиційних труднощів у сфері розробки нових технологій. Така перспектива пов'язана не стільки з насиченням вітчизняного ринку високоякісними товарами і послугами, скільки з розширенням їх експорту в треті країни. Україна може задовольнити потреби африканських країн у картографічній і геодезичній зйомках, геологічному розвідуванні, програмному забезпеченні комп'ютерної техніки.

Африка має широкий асортимент цінних видів сировини — нафти (Лівія. Нігерія. Конго. Єгипет); газу (Алжир); кобальту (Замбія, Зімбабве); кварцу (Мадагаскар); бокситів і золота (Гвінейська Республіка); золота, хромітів, марганцю, ванадію, алмазів (ПАР) тощо.

У низці африканських країн вже створені сучасні галузі з виробництва хімічної і нафтохімічної продукції (Марокко, Туніс, Сенегал, Алжир, Лівія). Серед іншої продукції хімічної промисловості, що експортується африканськими країнами, можна виділити масла і парфумерію (Єгипет, Марокко), кальциновану соду (Кенія), медикаменти (Єгипет), синтетичні миючі засоби (Єгипет) і т. ін.

Країнам континенту належить чільне місце в міжнародній торгівлі кольоровими металами. Виробництво рафінованої міді, кобальту і цинку зосереджено в так званому мідному поясі Замбії і в ДР Конго. Марокко найбільший на континенті виробник свинцю.

Провідне становище в експорті текстильних товарів з африканських країн посідають ПАР і Єгипет. Швейні підприємства експортного профілю сконцентровані переважно в Марокко, Тунісі й на Маврикії.

Крім того, в деяких африканських країнах були створені енергетична, електротехнічна, верстатобудівна, машинобудівна, машино складальна, харчова, шкіряно-взуттєва, обробна галузі промисловості; дістав розвиток туризм тощо.

Африканські країни заінтересовані в безпосередньому виході на український ринок із продукцією національного виробництва — зокрема з такими актуальними для нас товарами, як нафта й окремі види мінеральної сировини, продукція обробної промисловості (взуття, тканини, готовий одяг, вироби із шкіри), деякі види продукції хімічної, електронної та машинобудівної галузей.

Серед експортованих африканськими країнами товарів великий практичний інтерес для України становлять і традиційні види африканських аграрних культур — кава, какао-боби, чайний лист, помаранчі, арахіс, банани, оливки, рибна продукція, бавовна, цінні породи деревини, свіжі овочі, шкіряна сировина.

Якщо при цьому взяти до уваги той факт, що вартість названих видів африканських товарів, які закуповуються нині на світових товарних біржах або через інші форми посередництва, на 20-30 % вища, ніж за умов прямих двосторонніх контактів з африканськими партнерами, то комерційна доцільність безпосереднього виходу України на виробничо-збутові заклади африканських країн стає очевидною.

Африка має також велике значення для розвитку шляхів морського й повітряного сполучення України з іншими континентами. Країни півдня Африки відчувають постійно зростаючу потребу у вантажних авіаційних перевезеннях — як міжконтинентальних, так і внутрішніх. Видається перспективним використання (на умовах лізингу) української вітчизняної авіатехніки, зокрема літаків Ан-24, Ан-32, Ан-12. що мають низку незаперечних переваг, визнаних авіаційними спеціалістами ПАР. Найрентабельнішим в умовах Південної Африки вважається вантажний варіант літака Ан-124. Протягом останніх років це питання було в центрі уваги Посольства України в ПАР, постійно підтримувався діалог між Міністерством транспорту України та Департаментом транспорту ПАР. Ряд українських авіакомпаній висловили бажання здійснювати вантажні авіаперевезення на Африканському континенті, зокрема "ВОЛАРЕ". "Українська авіаційна транспортна компанія". Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К. Антонова.