Фандрайзинг - Чернявська О.В. - 2. Фандрайзинг як основа розвитку некомерційних та громадських організацій

Визначаючи поняття неприбуткової організації (НПО), варто зазначити про відсутність в Україні Закону "Про неприбуткові організації". Даний закон є у проекті, який вносився народними депутатами України - членами Комітету з питань культури і духовності та має визначати правовий статус, порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації неприбуткових організацій; права та обов'язки засновників, членів, учасників таких організацій; порядок формування органів управління цих організацій; набуття та використання ними коштів та іншого майна, а також засади їх відносин та форми підтримки органами державної влади та органами місцевого самоврядування [40]. Згідно Господарського кодексу України: "Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність)" [1, ст. 3], тобто неприбуткова.

Закон України "Про громадські організації" визначає сутність громадських організацій, які є неприбутковими і здійснюють неприбуткову діяльність: "громадська організація є видом суспільної самоорганізації (громадян та/або юридичних осіб), що створюється з метою реалізації суспільних інтересів у визначеній статутом сфері, галузі чи секторі діяльності, а також задоволення і захисту законних спільних інтересів своїх членів. Громадські організації є неприбутковими [5, ст. 1]. Також перелік неприбуткових установ і організацій наведено у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ст. 7.11 "Оподаткування неприбуткових установ і організацій" [8, ст. 7.11]. Тож, визначаючи сутність, статус та основні засади діяльності неприбуткових організацій в Україні слід керуватися переліченими законами, а також законом "Про благодійність та благодійні організації".

Куц С. називає дані організації організаціями громадянського суспільства (ОГС), оскільки: "згідно з канонами, прийнятими в демократичних країнах, до них (прим. авт. організацій громадянського суспільства) відносяться громадські об'єднання, благодійні організації, професійні спілки, творчі спілки, кредитні спілки тощо", через які "громадяни можуть організовано, колективно та добровільно захищати свої права, інтереси та отримувати певні послуги" [14, с. 14].

Дослідження фандрайзингу є досить актуальним завданням через стрімке зростання кількості некомерційних і громадських організацій в Україні за останні роки (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. КІЛЬКІСТЬ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ ЗА 2006-2012 рр.

Примітка. За даними Державного управління статистики України.

Куц С. зазначає, що більшість громадських та благодійних організацій здійснюють свою діяльність за рахунок лише єдиного джерела фінансування, яким є міжнародний донор, 28 % не мають фінансування, а решта мають річний бюджет менше 10 тис. грн [14, с. 14].

Деякі некомерційні організації існують за рахунок коштів, виручених від платних послуг, але з часом все ж виникає ситуація нестачі коштів чи інших ресурсів для подальшого ефективного розвитку, пошуком яких необхідно займатися. В такій ситуації і доцільно застосувати фандрайзинг, який має бути одним із основних напрямків діяльності неприбуткових організацій та відігравати значну роль у формуванні їх джерел фінансування.

В зв'язку з інтенсивним розвитком громадянського суспільства діяльність неприбуткових організацій поширилася і в Україні, і в світі. Сектор НПО спонукає до становлення і розвитку галузі соціального бізнесу, завданнями якого може бути розповсюдження соціальних ідей, формування і ведення інформаційних баз даних та створення відповідної служби підбору соціальних партнерів, інформування та поширення досвіду благодійності, соціального співробітництва та фандрайзингу. НПО фактично виконують функцію соціальних посередників-реалізаторів соціальних ідей і програм, тобто вони діють між державою, комерційними фірмами і громадянами. Це все свідчить про важливість всебічного розвитку даного сектора економіки і для держави, і для бізнесу, і для суспільства.

У процесі діяльності українських фондів та інших НПО виникають проблеми через недовіру щодо прозорості роботи їх керівництва. Багато донорів впевнені, що на 80-90 % їх кошти привласнюють або витрачають на власні потреби. Це, в основному, спричинено слабкою матеріальною базою і фактичною відсутністю соціального іміджу, культури спілкування, а також відсутністю вміння налагоджувати контакти, інформаційні зв'язки; недостатнім володінням документальною та правовою практикою.

Дуже гостро стоїть проблема низького рівня організаційної компетентності та професіоналізму, через яку потенційні донори вважають за краще мати справу не з вітчизняними, а із зарубіжними фондами із привабливим іміджем та можливістю забезпечувати високий рівень організаційної діяльності, більш різноманітні форми роботи та співпраці. Вирішенням даних проблем і займається фандрайзинг, тому його розвиток в нашій країні та застосування фандрайзингової діяльності у неприбуткових організаціях є обов'язковим та невід'ємним процесом їх ефективного функціонування.