Безпека життєдіяльності - Цапко В.Г - 6.1.1. Цілі та завдання системи управління

6.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Можливість засвоєння і використання знань у сфері управління безпекою життєдіяльності залежить від усвідомлення, яке міститься в простому питанні: навіщо потрібна система управління?

Відповідь на це питання, як і усвідомлення необхідності в системі управління, знаходиться в змісті розвитку охорони праці, з одного боку, а з іншого, — в системних уявленнях, що наведені в попередніх розділах і будуть поширені в наступному підрозділі.

Первинна назва одної з попередніх наук, що складають основу безпеки життєдіяльності, є "техніка безпеки". За своїм змістом ця наука фактично склалася з системи заборон і вказівок, що створювали передумову небезпеки. В процесі подальшого розвитку "техніка безпеки" трансформувалась в охорону праці. В змісті цієї наступної трансформованої дисципліни вже був блок організації роботи з безпеки життєдіяльності. На цей час тільки завдяки наявності організації робіт неможливо отримати необхідний рівень безпеки. Тому життя і практика забезпечення життєдіяльності склали стійку необхідність в наявності відповідного інструменту для впровадження визначених вимог безпеки. Інструментом впровадження і є система управління охороною праці.

Підставою для розробки системи управління є:

— законодавство України, яке формує правові відносини в сфері безпеки життєдіяльності;

— національна програма України з питань поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— концепція організації робіт з профілактики невиробничого травматизму;

— рекомендації Українських конференцій з охорони праці; існуючі недоліки в функціональному забезпеченні управління

охороною праці в рамках регіону.

Структура і зміст складових, що визначають систему управління безпекою життєдіяльності, є:

— терміни та визначення;

— цілі і завдання;

— формування зовнішніх та внутрішніх зв'язків;

— встановлення складових частин системи;

— встановлення участі в підсистемі кожного його елемента;

— кінцевий продукт роботи системи;

— самозахист системи.

6.1.1. Цілі та завдання системи управління

В більшості випадків у розроблених системах управління безпекою життєдіяльності за мету визначають:

1. Розробку і впровадження рішень.

2. Забезпечення безпеки життєдіяльності та інші.

Це докорінно неправильно. Бо такі цілі відображають тільки цілі окремих підсистем і не відповідають системним уявленням. Крім того, такі цілі не дають можливості відтворити поєднання складових системи так необхідних для практики безпеки життєдіяльності. З іншого боку, коли зміст управління і зміст охорони праці складають однакові за змістом цілі, то формується безвихідна ситуація, оскільки при цьому збігається зміст управління і зміст охорони праці.

Виходячи а цього, можна сформулювати основні вимоги до цілей — вони мають відображати системні процеси, які сприяють впровадженню безпеки життєдіяльності, а сама система, в широкому розумінні, має регулювати взаємовідносини між своїми підсистемами.

До таких цілей, що за змістом можуть виконати вищезгадані умови, належать:

1. Упорядкування в сфері управління безпекою життєдіяльності.

2. Адаптація управлінських дій до реальних умов життєдіяльності і до функціонування системи.

Визначені цілі є найвищою метою в системі управління безпекою життєдіяльності. В практиці мають місце багато цілей. В своїй сукупності вони створюють "дерево цілей" і відповідно до них існує "дерево завдань". Основними з "дерева цілей" є:

— ті, що стосуються встановлення, створення передумов для роботи і удосконалення системи;

— методичні цілі;

— загальносистемні цілі;

— ті, що формують можливість функціонування системи управління.

Зміст визначених основних цілей наведено в табл. 6.1. Разом зі змістом цілей визначено їх сутність, очікуваний результаті відповідні завдання.

Завданням системи управління безпекою життєдіяльності с визначення природи і змісту упорядкування та адаптації за всіма складовими частинами системи управління, а також — шляхів використання під час їх реалізації в практиці безпеки життєдіяльності.

Кінцевим продуктом системи управління с легкокерований (виробничий чи інший) простір, який завдяки своему існуванню створює передумови для виконання основних цілей і завдань.

Принципи побудови і функціонування системи управління формують:

— зміст і характер впливу суб'єкта на об'єкт;

— вплив здійснюється шляхом реалізації загальних управлінських і конкретних функцій безпеки життєдіяльності (рис. 6.1, с. 341);

— виконавцем впливу суб'єкта на об'єкт с органи управління, на які суб'єкт управління здійснює перерозподіл частини своїх прав та обов'язків;

— передача впливу здійснюється шляхом розробки і реалізації рішень, встановлень прямої і зворотної інформації та ін.

Специфікою дії загальних управлінських функцій рис. 6.1 с те, що їх елементи реалізуються в інших (конкретних) функціях. Тому, щоб це підкреслити, на рис. 6.1 вони розташовані перпендикулярно до інших і ніби "пронизують" всі інші.

До основних загальних функцій управління безпекою життєдіяльності належать:

— організація та координація робіт;

— обмін, аналіз та оцінка ставу умов та безпеки праці;

— планування робіт;

— контроль за функціонуванням системи управління;

— стимулювання.

За спрощеним уявленням система управління складається з:

— суб'єкта управління;

— органу (структури) управління;

Продовження табл. 6.1

Закінчення табл. 6.1

— законодавчої підсистеми (бази);

— функціональної підсистеми;

— інформаційної підсистеми;

— об'єктів управління.

До складу системи належать об'єкти соціально-економічного і матеріального характеру.

Змістом управління об'єктів соціально-економічного характеру є управління дієвістю функціональних служб, структурних підрозділів, власника, органів регіональної та місцевої державної влади, відділів і управлінь міністерств та відомств.

Змістом управління об'єктів матеріального характеру є управління параметрами, які характеризують (оцінюють стан) умови і безпеки праці в рамках "людино-машинних систем".

Суб'єктами управління є робітники, службовці, керівники структурних підрозділів підприємств, власники, керівники (заступники керівників) центральних та місцевих органів державної виконавчої влади та виконавчих комітетів області, селища та міста.

Зміст та характер упорядкування за основними складовими системи управління подано в табл. 6.2.

Питання адаптації в системі управління мають вирішуватися конкретно з урахуванням:

— політики в сфері безпеки життєдіяльності;

— стану безпеки життєдіяльності;

— рівня підготовки і кваліфікації виконавців;

— характеру взаємодій в системі.

Будь-яка система управління охороною праці здійснюється за рахунок безперервного обміну інформації між суб'єктом та об'єктом управління (структурами управління). Всі ці види інформації, які використовуються в системі управління безпекою життєдіяльності, утворюють інформаційну підсистему.

Інформаційна підсистема являє собою складну сукупність взаємопов'язаної інформації, поєднаної в окремі структурні групи в залежності:

— від конкретних вимог, які пред'являються їй у процесі управління;

— від структури управління;

— від характеру рішень, що приймаються в системі управління. Усвідомлююча інформація мас бути:

— оптимальною — містити мінімальну кількість показників, що дають можливість максимально характеризувати необхідний фактор для прийняття ефективного рішення;

— своєчасною — за терміном представлення співпадати з потребою;

— вірогідною —відповідно висвітлювати об'єкти, процеси, системи, зміст яких вона відображає;

— цінною — містити свідчення, які зменшують ступінь невизначеності знань про об'єкти управління;

— простою та зрозумілою — що дає змогу скористатись нею без будь-яких додаткових перетворень;

— вимірювальною — складеною в однакових з нормативною інформацією одиницях.

Інформаційну систему можна вважати повною, коли вона визначає:

— види інформації, що характеризують стан охорони праці та системи її управління;

— джерела та обсяг інформації;

— періодичність відбору;

— осіб, яким потрібна ця інформація;

— осіб, які повинні займатися збором цієї інформації;

— методи відбору, переробки, зберігання та передачі інформації.

—

Таблиця 6.2. Принципи упорядкування підсистем СУБЖ

Закінчення табл. 6.2

Інформація, що надходить до суб'єкта управління, може бути надмірною, достатньою чи недостатньою. Коливання якості інформації залежить від рівня кваліфікації суб'єкта.

Вся інформація, що надходить до суб'єкта, поділяється на вхідну та вихідну. Загальну схему інформації щодо суб'єкта управління наведено на рис. 6.2.