Етика - Тофтул М.Г. - Специфіка педагогічної діяльності

Педагогічна мораль є різновидом уселюдської і водночас професійної моралі. Вчення про неї — педагогічна етика, в якій формулюються принципи, норми відносин і поведінки педагога в межах його професійної діяльності. Як різновид професійної етики, вона є прикладною, хоч і ґрунтується на загальних засадах теоретичної етики як філософської дисципліни.

Об'єктивну основу специфіки педагогічної моралі становлять особливості педагогічної діяльності. Насамперед вона пов'язана з унікальністю предмета праці — дитини, молодої людини, які здобувають освіту і піддаються свідомому, цілеспрямованому виховному впливу педагога. її специфіку зумовлює і характер суперечностей та конфліктів, що виникають чи можуть виникнути між педагогом і учнем, учнівським колективом, педагогом і батьками учнів, між педагогами тощо.

Специфіка педагогічної діяльності

Педагогічна праця — особлива сфера суспільного життя, відносно самостійна стосовно інших видів діяльності. Ця самостійність виявляється в численних властивостях, зокрема і в моральних стосунках між педагогом і учнем (студентом), між педагогами тощо. У процесі її здійснення можливі нетипові ситуації, суперечності, конфлікти, розв'язати які з допомогою загальноприйнятих моральних норм не завжди можна.

Педагогічна етика враховує різноманітні обставини здійснення педагогічної праці та непрості моральні колізії, що можуть виникнути в цьому процесі. Йдеться про те, що кожен учень (студент) уже був продуктом чийогось впливу. Ставши предметом праці педагога, він продовжує залишатися об'єктом багатьох чинників впливу, більшість з яких діє стихійно, багатопланово, не завжди конструктивно: сім'я, вулиця, ЗМІ тощо. Педагогічна діяльність має коригувати ці впливи. Крім того, не всі люди, які працюють у виховній системі, є педагогами за покликанням, кожна особистість не позбавлена вад, зокрема й моральних. Від професіоналізму, моральної культури педагога, насамперед його доброти і вимогливості, часто залежать характери та долі сотень і тисяч людей, що свідчить про особливу його відповідальність за результати діяльності.

Педагог повинен не тільки добре знати дисципліну, а й уміти передати свої знання учню, сформувати в нього відповідні уміння і навички. Важливою його рисою є селективне ставлення до інформації, яка постійно збільшується, використання найістотнішої, найнеобхіднішої для майбутньої діяльності учнів. Він не може не зважати на навчальну програму, але й не має сліпо прив'язуватися до неї. Саме цим зумовлений творчий характер педагогічної праці, ознаками якої є:

— неминучість у педагогічній діяльності елементів експромту; проведення уроку (а тим більше лекції), що часто сковує творчі можливості;

— використання знань і навичок красномовства (риторики);

— апелювання педагога не лише до теоретичної свідомості слухачів, а й до їх уяви і почуттів, що залежить від образного мислення, вміння мовою образів інтерпретувати теоретичний матеріал;

— критичне ставлення до літератури, до себе, своїх знань, переконань, світогляду.

Специфіку педагогічної етики засвідчують вимоги, які педагог ставить до своєї праці. Згідно з ними він повинен:

— любити свою дисципліну, цікавитися її досягненнями і проблемами; цінувати власну працю, вбачати в ній серцевину смислу життя;

— постійно пам'ятати про специфіку професії та враховувати її у своїй діяльності;

— усвідомлювати відповідальність за результати діяльності;

— гнучко, толерантно ставитися до вихованців;

— зважати на реальність, насамперед на особливості поглядів, життєві настанови, цінні орієнтації молоді, впливаючи на них кваліфіковано обраними виховними методами.

Наслідком розмірковувань над своєю відповідністю вимогам сучасної школи (ВНЗ) є наполеглива праця, спрямована на розвиток і вдосконалення педагогічної майстерності, особистих якостей, або відмова від педагогічної діяльності.