Стосунки між педагогами регулюються загальнолюдськими моральними нормами, правилами і спеціальними нормативами. Парадоксально, але між людьми, обов'язком яких є виховання дітей і молодих людей, часто виникають непорозуміння, суперечності, конфлікти. Атмосфера доброзичливості в педагогічному колективі сприяє ефективному розв'язанню навчально-виховних проблем; недоброзичливості — спричинює напруженість, суперечності, конфлікти, які відволікають увагу з навчально-виховного процесу на врегулювання стосунків з колегами. Причиною суперечностей у педагогічному колективі є наявність у його складі людей різних за фахом, віком, статтю, світоглядом, темпераментом, характерами, смаками й уподобаннями. Також непорозуміння зумовлені браком об'єктивних критеріїв оцінювання якості праці педагога, наслідком чого е індивідуалізм, що загрожує колективу як суб'єкту педагогічної діяльності. Нерідко зарозумілість вивищується над професіоналізмом педагогів. Оскільки не всі суперечності можна відрегулювати адміністративними засобами, доводиться звертатися до моральних норм регулювання стосунків між педагогами. ~
Конструктивна, здорова атмосфера в педагогічному колективі забезпечується шляхом його функціонування на таких засадах:
1) злагодженість і згуртованість педагогічного колективу. Спільні узгоджені дії педагогів є запорукою ефективного досягнення колективом професійних цілей. Однак колектив утворюють люди, різні за фахом, віком, світоглядними позиціями, рівнем освіти, загальної культури тощо. Часто деякі педагоги ставлять надмірно високі претензії, виявляють підвищений гонор, фанатичну налаштованість, що не сприяє реалізації принципу злагодженості і згуртованості педагогічного колективу;
2) атмосфера терпимості в житті педагогічного колективу. Педагоги можуть мати різні політичні погляди, належати до різних релігійних вірувань тощо. Це зобов'язує терпляче ставитись до різних темпераментів і характерів, їх недоліків, необхідності приймати їх такими, якими вони є, цінувати їх індивідуальність, неповторність, унікальність;
3) атмосфера доброзичливості, чуйності, тактовності. Цей принцип сприяє гармонізації стосунків у колективі, що виявляється в ефективності його діяльності, створенні атмосфери, в якій педагог має змогу максимально проявити себе як професіонал і як особистість.
Відносини "педагог — батьки учня"
Організація співпраці з батьками учнів — один з основних професійних обов'язків педагога. Навіть за відсутності контактів педагога з батьками учня можливе поєднання їх виховних зусиль, оскільки учень одночасно є об'єктом їх впливу. Стихійні, неорганізовані зусилля щодо цього малоефективні. Тому необхідно координувати старання педагога і батьків учня для максимально ефективної навчальної та виховної діяльності.
Специфіка моральних норм у системі відносин "педагог — батьки учня" зумовлена труднощами, суперечностями і конфліктами, які виникають чи можуть виникнути між ними. Нерідко батькам неприйнятна думка про визначальну роль педагога у вихованні їх дитини. Право на виховання їх дитини педагог може завоювати лише своїм авторитетом. Йому доводиться налагоджувати контакти з батьками різними за віком, освітою, соціальним статусом, моральними якостями.
Суперечності між педагогом і батьками учнів можуть виникнути через труднощі навчально-виховного процесу, різну компетентність у його організації, неоднакову поінформованість про індивідуальні особливості учня, завищені вимоги батьків до педагога, відсутність у нього можливостей сформувати відносини з батьками усіх учнів, різне ставлення до учня (у педагога — ділове, офіційне, у батьків — особистісне, батьківське), нерозуміння обов'язків сторін у виховному процесі, наслідком чого є перекладання відповідальності за невдачі з однієї сторони на іншу. Щоб подолати такі труднощі і суперечності, педагогічна етика рекомендує педагогу глибоко усвідомити свою моральну відповідальність перед батьками за якість навчання і виховання їх дитини, налагоджувати співпрацю з ними, аби уникнути розбіжностей у вимогах до дитини. Педагог не має ображати почуття батьків нетактовною оцінкою здібностей чи моральних якостей дитини. Його обов'язок — сприяти підвищенню авторитету батьків в очах учня, прагнути вдосконалювати їх педагогічні погляди, толерантно ставитися до зауважень батьків учня, зважати на їх думку.
Відносини "педагог — керівник навчального закладу"
Специфіка педагогічної етики у ВНЗ
Юридична мораль і етика
Співвідношення моралі і права
Насильство і мораль
Мета і засоби її досягнення
Особливості професії юриста
Моральні якості юриста
Етика працівників органів внутрішніх справ