Інвестування - Гриньова В.М. - 9.3. Кредитування інвестиційної діяльності підприємства

Кредитний ринок сприяє зростанню виробництва й товарообігу, руху капіталів, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, реалізації інновацій, оновленню основного капіталу. Головним чинником фінансового забезпечення інвестиційного процесу в Україні найближчим часом мають стати внутрішні ресурси, насамперед банківське кредитування. У перехідній економіці складніше використовувати інші джерела, такі як власний прибуток підприємств або позики в населення через випуск цінних паперів. Інвестиційні банки, які в розвинутих країнах є важливим джерелом фінансування, в Україні тільки зароджуються. Усе це об'єктивно перетворює банківське кредитування на основне джерело фінансування інвестицій у перехідній економіці^*31.

*31: {Інвестування: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид., доопр.}

Сьогодні економіка України відчуває гостру нестачу інвестиційних ресурсів, що викликана насамперед низькою інвестиційною активністю вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання. Ринок інвестиційних кредитів в Україні, незважаючи на позитивну динаміку розвитку протягом останніх трьох років, досить звужений і не забезпечує потреб економіки та промисловості. Банківська система України не має достатніх ресурсів, щоб профінансувати початкові масштабні інвестиції. Кардинально не змінює ситуації й тенденція щодо зростання банківських депозитів та обсягів кредитування, хоча вона є тим необхідним поштовхом, який здатен викликати масштабний приплив інвестицій в економіку України. Лише частина із загального обсягу кредитів безпосередньо використовується на інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання.

За різними оцінками потреба в інвестиційних ресурсах для структурної перебудови та розвитку економіки країни становить 40—100 млрд. дол. США.

Питанням активізації інвестиційної діяльності за рахунок довгострокового кредитування присвячено чимало наукових праць. Разом з тим недостатньо розроблені питання стимулювання діяльності банків з довгострокового кредитування промислових підприємств та впровадження заходів щодо мінімізації ризиків інвестування за рахунок залучених коштів і удосконалення механізму державного регулювання банківської діяльності (з урахуванням внутрішніх вад вітчизняної банківської системи). Сьогодні вкрай необхідно напрацювати науково обґрунтовані рекомендації щодо активізації довгострокового інвестиційного кредитування української економіки з урахуванням обмежених можливостей перехідного періоду.

Аналіз тенденцій довгострокового інвестиційного кредитування української економіки потребує розгляду проблем щодо функціонування банківської системи. На думку фахівців, без розв'язання внутрішніх проблем банківської системи не варто сподіватися на те, що вона здатна ефективно вирішувати проблеми усієї економіки та інвестиційної діяльності зокрема. Основні проблеми банківської системи полягають у:

1) високій ризикованості будь-якої підприємницької діяльності в Україні і, зокрема, у сфері фінансового посередництва. Відсутність досвіду роботи в ринкових умовах, слабка матеріально-технічна база, інвестиційне виснаження, несуттєва відповідальності й правовий нігілізм учасників господарських відносин значно підсилює рівень ризику;

2) штучному стримуванні розвитку банківської системи внаслідок адміністративного тиску з боку владних структур при вирішенні тактичних народногосподарських завдань;

3) відсутності довгострокових програм розвитку банківської системи, виходячи з потреб усієї економіки (передусім реального сектору) та з урахуванням об'єктивної необхідності інтеграції до міжнародних ринків;

4) недостатньому рівні законодавчого забезпечення господарської і насамперед банківської діяльності, низькій виконавській дисципліні, недосконалій роботі державної виконавчої служби та ін.;

5) специфічних умовах трансформаційних змін в Україні, що характеризуються значними обсягами "тіньової" економіки, корумпованості, наявності організованих злочинних угруповань у сфері економіки та впливу політичного фактора;

6) вкрай низькому (за світовими нормами ) рівні капіталізації вітчизняної банківської системи. Сукупний обсяг банківських активів щодо ВВП становить лише ЗО %. Низький рівень рентабельності банківської діяльності в Україні та нестабільність фінансового стану значної кількості банків і зокрема так званих великих банків негативно впливає на інвестиційний процес. Нині лише 20 % банків мають капітальну базу, що відповідає міжнародним стандартам;

7) порівняно високих резервних вимогах до вітчизняних банків (у ЄС резервна ставка коливається від 0 до 2 %, в Україні — до 14 % );

8) відсутності повноцінної конкуренції, стримуванні розвитку фінансово-промислових груп, високих витратах банківської діяльності;

9) наявності значної кількості проблемних кредитів, недосконалості механізму застави;

10) відсутності дійового та стимулюючого механізму щодо участі комерційних банків (КБ) в інвестиційному процесі. Відзначимо низький рівень участі КБ в інвестиційній діяльності суб'єктів господарювання навіть спеціалізованих банків.

З іншого боку, інвестиційна сфера української економіки також має низку вад:

— відсутність досконалої законодавчо-нормативної бази щодо стимулювання, гарантування та захисту як вітчизняних, так і іноземних інвесторів щодо здійснення інвестиційної діяльності;

— неефективна економічна, і насамперед інвестиційна, політика держави, про що свідчить тривалий процес "проїдання" основного капіталу та небажання багатьох суб'єктів господарювання працювати в легальному секторі;

— неефективна амортизаційна політика (валові та чисті інвестиції), яка має переважно податкове обґрунтування і не враховує довгострокових цілей розвитку економіки й промисловості;

— наявність суттєвих диспропорцій розвитку інвестиційної сфери як спадок від часів СРСР; невисока привабливість інвестиційного клімату;

— невисока культура супроводження інвестиційного процесу, відсутність розвиненої інфраструктури інвестиційного ринку;

— брак цивілізованого ринку землі, що звужує ефективне використання інвестиційних ресурсів, особливо під час реалізації спільних з нерезидентом вкладень;

— відсутність програми налагодження ефективного співробітництва зі стратегічним іноземним інвестором, небажання допускати сумлінних приватних інвесторів до участі у проектах та ін.

Отже, банківська система не готова до повномасштабного кредитування реального сектору економіки, а інвестиційна сфера не забезпечує відповідного економічного розвитку на засадах дії законів ринку та зокрема інвестиційної діяльності на усіх рівнях. Проблема мобілізації внутрішніх ресурсів і спрямування їх на фінансування інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання через банківське кредитування є загальною для всіх перехідних економік. Якщо не буде знайдено ефективних шляхів її вирішення, обмеженість кредитних коштів уже найближчим часом може стати гальмом для масштабного економічного зростання та широкої інвестиційної діяльності в Україні. Нагальна необхідність сьогодні — це кредитна підтримка інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України.

Для забезпечення належних умов кредитування КБ інвестиційної діяльності суб'єктів підприємництва необхідно запровадити:

— ефективне управління ліквідністю банківської системи шляхом постійних прозорих операцій НБУ на відкритому ринку, що сприятиме використанню широкого спектра фінансових інструментів та подальшому розвитку інвестиційної сфери;

— акумулювання заощаджень і тимчасово вільних коштів підприємств через банки, кредитний і фондовий ринки, які дозволять підвищити мобільність інвестиційних ресурсів;

— підвищення довіри населення до національної валюти за рахунок створення надійної системи гарантування вкладів фізичних осіб;

— основним джерелом інвестиційних кредитів є кошти населення. Розвиток системи акумулювання заощаджень населення у банківську систему є вирішальним фактором розв'язання проблеми інвестиційного кредитування української економіки;

— розвиток системи обов'язкового страхування вкладів, причому довгострокові депозити треба страхувати за пільговими ставками. У разі масовості такої практики плата за страховий захист буде невисокою;

— довіра до банківської системи, яка формується роками, а зникає інколи за лічені години. Зростає роль банківського нагляду як неодмінної складової забезпечення ефективного функціонування всієї банківської галузі;

— присутність іноземних банків на ринку банківських послуг. Тенденція до збільшення присутності іноземних банків в Україні триває, що свідчить про зростання рентабельності банківської діяльності. Водночас левова частка операцій обслуговується вітчизняними банками, іноземні банки, як правило, кредитують закупівлю іноземного обладнання або фінансування проектів за участю нерезидентів, що в нинішній ситуації здається цілком логічним;

— посилення державного контролю над грошовими потоками і, як наслідок, легалізація хоча б частини "тіньового" капіталу, тобто переведення його на банківські рахунки, і це дозволить розширити ресурсну базу комерційних банків;

— координація та регулювання рівномірного розподілу кредитних ресурсів за регіонами щодо здійснення інвестиційної діяльності.

Вкрай необхідно сформувати дієвий та ефективний механізм стимулювання інвестиційної діяльності банків щодо зазначених заходів. Проблема мобілізації внутрішніх ресурсів і спрямування їх на фінансування інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання через банківське кредитування є загальною для всіх перехідних економік. Якщо не буде знайдено ефективних шляхів її вирішення, обмеженість кредитних коштів уже найближчим часом може стати гальмом для масштабного економічного зростання та широкої інвестиційної діяльності в Україні.