Інформаційні системи і технології на підприємствах - Плескач В.Л. - Референсна модель BBC (OSI/ISO)

Основою, що забезпечує можливість реалізації відкритих систем, є сукупність стандартів, за допомогою яких уніфікується взаємодія апаратури і всіх компонент програмного забезпечення: мови програмування, засобів вводу/виводу, графічні інтерфейси, системи управління базами даних, протоколи передачі даних у мережах тощо. У результаті співпраці багатьох національних і міжнародних організацій визначено набір стандартів, спрямованих на реалізацію вимог, що забезпечують різні аспекти відкритих систем.

Середовище відкритих систем (ВС) - вичерпний і узгоджений набір міжнародних стандартів ІТ та профілів функціональних стандартів, що описують інтерфейси, послуги і формати для забезпечення інтероперабельності і мобільності застосувань, даних та персоналу, описують середовище, яке надає відкрита система для використання.

Важливим інструментом для виявлення взаємозв'язку різних функціональних компонент, що використовуються прикладною системою у відкритому середовищі, є модель такого середовища. Модель відображає взаємодію прикладних програм із системними програмами та іншими компонентами середовища і дозволяє у кожному конкретному випадку вирішити, які стандарти необхідні для функціонування прикладної програми у вибраному середовищі.

Існуючі моделі відкритих систем

Референсна модель BBC (OSI/ISO)

Коли йдеться про моделі відкритих систем, зазвичай відразу згадують відому рефе-ренсну модель OSI/ISO, або "модель взаємозв'язку відкритих систем".

Міжнародна організація стандартизації (ISO) в 1994 р. запропонувала OSI-модель як еталонну модель BBC (Reference Model for Open Systems Interconnection - RM-OSI), що має сім рівнів. Кожен з рівнів OSI-моделі має власні функції:

o прикладний рівень - які дані треба переслати прикладним програмам;

o рівень подання - як мають виглядати дані;

o сеансовий рівень - кому треба переслати дані;

o транспортний рівень - куди треба переслати дані;

o мережевий рівень - яким маршрутом треба скористатися для пересилання даних;

o канальний рівень - що треба зробити, щоб пройти цим маршрутом;

o фізичний рівень - як використовувати середовище передачі даних, з'єднання та роз'єднання з фізичним каналом.

Ця модель започаткована мережевою архітектурою SNA, запропонованою IBM. Модель розвивається і використовується вже близько двадцяти років. Вона описує систему взаємодій у процесах обміну повідомленнями і даними між прикладними системами в обчислювальних мережах. Модель ґрунтується на розбитті середовища на сім рівнів, взаємодія між якими описується відповідними стандартами, що забезпечує практично повну "прозорість" взаємодії через ці рівні незалежно від того, яким чином побудований будь-який з рівнів у кожній конкретній реалізації. Відповідно до цього, моделлю задається відкрите комунікаційне середовище, повністю незалежне від того, як і на якій апаратній та програмній основі реалізований кожен рівень.

Разом з тим ця модель належить виключно до сфери комунікаційних взаємодій і не розглядає взаємодії складових елементів прикладних процесів в окремій машині, на основі аналізу яких можливе забезпечення мобільності прикладних програм. Ця властивість моделі формувалася з основної концепції моделі, коли мобільність програм ґрунтувалася, головним чином, на апаратній сумісності платформ, що і становило основу технічної політики провідних фірм виготівників ЕОМ і розробників програмного забезпечення: IBM, DIGITAL EQUIPMENT, НР на той час. У рамках даної моделі окрема машина розглядається як єдине ціле.