Інформаційні системи і технології на підприємствах - Плескач В.Л. - 4.5. Розподілений доступ до інформаційного середовища

Сучасні інформаційні системи розробляються на основі архітектури розподілених компонент. Це забезпечує розподіл застосувань на: 1) презентаційні компоненти (клієнти); 2) компоненти прикладної логіки (сервер застосувань); 3) компоненти доступу до даних (сервер БД).

Така архітектура сприяє захищеності даних, а також високій масштабованості та можливості повторного використання

програмного коду і передбачає гнучкі підходи для розподіленої обробки даних. Основним елементом трирівневої архітектури є сервер застосувань, який реалізує прикладні функції, оформлені у вигляді сервісів. Сервери застосувань надають певні набори послуг, а деталі їх реалізації повністю закриті від клієнтів.

За наявності міжкорпоративної взаємодії нерідко одне джерело даних (фінансова, біржова інформація) використовують системи е бізнесу різних корпорацій. Тут особливе значення покладається на сервери застосувань або Web-сервери як механізми взаємодії підприємств через Web-вузли телекомунікаційних мереж. Використання багаторівневої архітектури "клієнт - сервер" забезпечує додаткову гнучкість при розподілі навантаження на вузли систем е-бізнесу і підвищує її функціональність.

Система управління базами даних (СУБД) дає змогу оптимі-зувати розподіл навантаження у стандартному багаторівневому застосуванні (application), представленому сервером БД, Web-сервером та браузером клієнта. Більшість сучасних СУБД застосовують реляційну модель даних (логічна модель даних, розроблена Б. Коддом у 1970 p., що описує: 1) структури даних у вигляді наборів відношень; 2) теоретико-множинні операції з даними; 3) спеціальні реляційні операції і спеціальні правила, що забезпечують цілісність даних.

Для розподіленої обробки економічної інформації вагомого значення нині набувають також багатовимірні, постреляційні й об'єктно-орієнтовані БД, здатні зберігати та обробляти складні структури даних з можливістю аналітичної обробки в режимі реального часу OLAP (On-Line Analytical Processing) та інтелектуальної обробки даних на основі бізнес-інтелекту ВІ-платформ.

Розподілений доступ до СІП можна представити через модель розподіленої системи, подану у вигляді схеми на рис. 4.3.

Сукупність прикладних процесів і БД, що використовуються спільно обчислювальними процесами в ІС, називають розподіленою системою (PC), а вузли мережі - вузлами PC.

Рис. 4.3. Розподілена модель транзакцій е-бізнесу в Internet

Наприклад, вузлом РС може бути Web-сервер. Розглянемо модель РС, що описується таким набором правил (припущень):

1. РС £)=<5,Ь> є сукупністю вузлів 5 = {5,|і = 1,п } і системи передачі даних, що пов'язує будь-яку пару вузлів Ь = {с,₇ |і = 1, я,; = 1, п).

2. У вузлах РС 5 зберігається і обробляється прикладними процесами інформація, що знаходиться у БД.

3. Прикладні процеси взаємодіють один з одним шляхом обміну повідомленнями (електронними документами), які можуть ініціювати обробку інформації або виконувати управлінські функції.

4. Система передачі даних (повідомлень) надійна, тобто повідомлення не зникають і не виникають випадково, всі вузли доступні для повідомлень. Кожний прикладний процес має можливість доступу до будь-яких БД, що функціонують у РС.

Скінченна множина БД, пов'язаних між собою у процесі розв'язання спільних задач, становить розподілену БД (РБД).

5. Процесори, що функціонують у вузлах РС, надійні.

6. На множині вузлів в підтримується така обробка даних:

o підмножина вузлів, що ініціює транзакції (генератори), - {ГМ,} - запити клієнтів систем е-бізнесу;

o підмножина вузлів (ресурси), що виконує транзакції, - {рМ_к} - підмножина ресурсів, які запитують клієнти, наприклад банківські рахунки;

o підмножина вузлів, що "орієнтує" транзакції (конвертори), - {СМ|} - це вузли забезпечення "АГеЬ-сервісів.

Для вузлів мережі справедливі відношення:

Кожний вузол з множини S має належати хоча б до однієї з підмножин: Vi,i=M.S,є S|S_tє {ТМ,) vS_t є {DM_l}vS_te {CM,>.

Один і той самий вузол мережі Internet може у загальному вигляді як ініціювати, так і виконувати транзакції. Концепція універсального клієнта {ТМ.} та Web-серверів {DMJ є базовою, що забезпечує розподілену обробку обчислень в Internet.

Універсальний клієнт (браузер) забезпечує взаємодію із серверами застосунків, а також інтерпретацію та візуалізацію HTML-документа. Функція сервера - передача інформації за запитом клієнта. Функціональність і ефективність сервера здебільшого залежать від технології обробки інформаційних ресурсів. Для застосунків, що потребують потужної внутрішньої обробки даних (приміром, складна бізнес-логіка, яка реалізується з боку сервера), передбачені стандартні способи відповідного розширення потужності сервера, що можна здійснити шляхом приєднання додаткових серверів до Web-сервера.