Історія України - Коваль М.В. - § 21. Запровадження нової економічної політики

Перехід до непу

Перехід до нової економічної політики (непу), яку так назвали, щоб відрізнити її од старої, спрямованої на негайну побудову комунізму, відбувався досить болісно і тільки під тиском очевидних реалій господарського життя. Ленін не мав певної, завчасно окресленої програми відступу й прагнув зберегти максимум "здобутків" попередньої політики. Йшлося передовсім про державну власність на так звані "командні висоти" економіки. Контроль над великою промисловістю, шляхами сполучення і фінансово-банківською системою вважався, як і раніше, найбільшим здобутком партії.

Неп розпочався зі скасування продрозкладки. Вперше В. І. Ленін висловив цю пропозицію у тезах, написаних 8 лютого 1921 р. X з'їзд РКП (б) 15 березня ¡921 р. прийняв постанову "Про заміну розкладки натуральним податком". Виходячи з рішень з'їзду, надзвичайна сесія ВУЦВК прийняла закон про заміну розкладки податком, а РНК УСРР видав декрет про норми і розмір податку. Продподаток з урожаю 1921 р. визначався в 117 млн. пудів замість встановленої раніше розкладки в ] 60 млн. пудів. г

Економічний вплив нового закону позначився не відразу. По-перше, продподаток мав стягуватися з урожаю 1921 р. Попередній закон про продрозкладку з урожаю 1920 р. залишався в силі, тільки обсяг розкладки зменшувався на 20 %. По чотирьох губерніях України, які мали найбільший процент виконання продрозкладки, залишок заборгованості списувався. По-друге, стягнення продподатку з урожаю 1921 р. на практиці здійснювалося методами продрозкладки. Інакше кажучи, хліб брали примусово і не в певному проценті, який визначався законом про продрозкладку, а все, що вдавалося вилучити у селян. Проте сама вже заява властей про скасування реквізиційного принципу в хлібозаготівлях у поєднанні з дозволом на торгівлю багато важила. Перед селянами вперше відкрилася перспектива господарського освоєння одержаної землі.

Хоча серед делегатів X з'їзду РКП (б) не було таких, хто висловився б проти скасування продрозкладки, але дозвіл на торгівлю викликав великі побоювання. Щоправда, в постанові з'їзду мова йшла тільки про надання селянам можливості використати надлишки продукції в місцевому господарському обороті (тобто продавати її тільки на сільських та містечкових базарах). Одначе всі розуміли, що фактично легалізується, хоча й не повною мірою, звичайна приватна торгівля, яка раніше існувала підпільно, переважно у формі мішечництва.

На першому етапі переходу до непу особливо помітними були типово комуністичні підходи до організації економіки, передовсім прагнення налагодити централізований обмін промислових товарів на продукти землеробства. Тобто взаємодію дрібнотоварного селянського господарства і націоналізованої промисловості мали здійснювати на позаринковій основі, шляхом товарообміну і безгрошового продуктообміну. Звідси висновок: рішення X з'їзду РКП (б) можна і треба вважати початком переходу до непу, але не безпосередньо переходом. Насправді більшовики вкупі зі своїм лідером дуже болісно відмовлялися од комуністичних забобонів.

Однак усе-таки відмовлялися. У промові на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921 р., де вперше прозвучав термін "нова економічна політика", Ленін допустив можливість торгівлі не тільки в місцевому господарському обороті, а й у масштабі всієї країни. Якщо раніше стрімке падіння купівельної спроможності карбованця, перейменованого в радзнак ("радянський знак"), нікого не бентежило, бо передбачалося, що не за горами повне відмирання грошей, то на цій нараді пролунав заклик поновити правильний грошовий обіг. На порядок денний було поставлено питання про створення державної торгівлі, насамперед оптової, регулювання приватної торгівлі через банки, податкові і кредитні установи, оздоровлення на цій основі грошового обігу.

За роки громадянської війни серед господарників укоренилося зневажливе ставлення до фінансів, і з цим доводилося тепер боротися. Фінансові органи, що раніше ледь животіли, були зміцнені кадрами. У квітні 1922 р. до Москви відкликали одного з найбільш здібних господарських працівників України, наркома продовольства М. К. Владимирова. Ленін призначив його заступником наркома фінансів. Разом із наркомом фінансів Г. Я. Сокольниковим Владнийров очолив роботу по подоланню дефіциту бюджету (перевищення видатків над прибутками) і проведенню грошової реформи. У жовтні 1922 р. було випущено забезпечені золотом банківські білети — червінці. У лютому — березні 1924 р. грошова реформа успішно завершилася. Г. І. Петровський з гордістю відзначив: "Наш червінець не тільки всередині країни цілком сталий, а й одержує перемогу над англійською і американською валютою на міжнародному ринку, на ринках Чікаго, Нью-Йорка і Лондона".

Повернення державної влади обличчям до товарно-грошових відносин, легалізація приватної торгівлі і зміцнення фінансів вивели з підпілля підприємницьку діяльність. З'явилася так звана нова буржуазія — орендарі, маклери, комісіонери, торговці-оптовики, промисловці, їх називали людьми непу—непманами. Діяльність непманів допомагала швидшому виведенню країни з економічного хаосу і розрухи. Але серед більшовиків було немало людей, які вважали неп необгрунтованим відступом од революційних завоювань і поступкою капіталістам. Вони не зрозуміли, що попередня політика завела країну у безвихідь. Проте до часу безмежний авторитет Леніна стримував їхню опозицію.

Разом із тим Ленін, як і всі члени очолюваної ним партії, вважав, що неп є вимушеним і тимчасовим відступом од будівництва соціалізму. Заднім числом, навесні 1921 р., він запровадив поняття "воєнний комунізм" для означення економічної політики 1918—1920 рр. Продрозкладку та Інші непопулярні елементи цієї політики він пов'язував з громадянською війною. Отже, не було б війни, не було б і ^воєнного комунізму"... Проте історичні факти свідчать: хоч би якими причинами була викликана громадянська війна, вона безперервно "підгодовувалася" об'єктивно несумісною з інтересами селян-власників земельною і продовольчою політикою більшовиків. Легенда про "воєнний комунізм" потрібна була більшовикам, щоб відокремити комуністичний ідеал, без якого не могла існувати більшовицька партія, від катастрофічної за своїми наслідками політики комуністичного штурму 1918—1920 рр.

Характеризуючи ставлення Леніна до непу, історики часто наводили слова, що він їх вживав неодноразово, коли заходила мова про тривалість цієї політики: "всерйоз і надовго". Це так, але прочитаємо наведені слова в контексті: "Цю політику ми проводимо всерйоз і надовго, але, звичайно... не назавжди. Вона викликана нашим станом злиднів та розорення і величезним ослабленням нашої промисловості". Очевидно, що в 1921— 1922 рр. голова російського Раднаркому не вважав політику, що рахувалася з об'єктивною реальністю ринку, нормальною за всіх умов, для всіх урядів і часів. Про це свідчить також заключне речення останнього в житті вождя більшовиків публічного виступу 20 листопада 1922 р.: "З Росії непівської буде Росія соціалістична". Прив'язана до Росії міцніше, ніж будь-коли, Україна також мусила пройти весь хресний шлях "соціалістичного будівництва".